Ужгородська дитяча залізниця виявилася непотрібною ні залізничникам, ні владі

"Цілком можливо, що найближчим часом славнозвісна Ужгородська дитяча залізниця зникне", – повідомив минулого року "Старий Замок "Паланок". Того літа потяг біля набережної справді не їздив, проте на станції Молодіжній і далі функціонував гурток юних залізничників.

Цього року ворота станції зачинені на замок. Поїзд, що колись був заповнений малечею, одиноко стоїть біля перону. Чи залишиться залізниця протяжністю 1,2 км й надалі візитівкою Ужгорода, як це було останні 60 років, намагався з’ясувати ваш кореспондент.

Багато людей ностальгійно пригадують, як улітку в неділю водили свої чада у Ляльковий театр, а опісля – відразу ж на поїзд проїхатися Ботанічною набережною до Підзамкового парку й знову приїхати в центр Ужгорода. Таку недільну дозвільну програму ужгородці й гості міста могли собі дозволити до кінця літа 2007 року.

"Із 2008 року дитяча залізниця не працює, вона законсервована", – коротко відповів на запитання про стан справ на вузькоколійці начальник Ужгородської дирекції залізничних перевезень Олександр Єфименко. Він також поінформував, що рішення про припинення діяльності вузькоколійки ухвалило керівництво Львівської залізниці. Юридично комплекс і надалі залишається на балансі Ужгородської дирекції залізничних перевезень.

У штаті дитячої залізниці сьогодні працюють лише сто­рожі, що охороняють майно – зокрема локомотив, який, до речі, пройшов капітальний ремонт, і два вагони. Варто зазначити, що нинішній склад потяга "Укрзалізниця" таки спромоглася купити у кризові 90-ті...

Минулого року тепер уже екс-на­чальник вузькоколійки Любов Змушко наголосила, що залізниця завжди працювала не як атракціон для дозвілля, а як профорієнтаційний гурток – діти в період навчального року опановували те­оретичний курс експлуатації, під час літніх канікул – практичний.

"Тут вони (діти. – Ред.) проходять справжню школу практичної роботи на залізниці, набуваючи навичок у спеціальностях стрілочників, провідників, обхідників колії, контролерів, чергових по станції, машиністів. Для того, щоб мати змогу працювати на нашій залізниці", – повідомила у тому ж таки далекому від нас 1953 році "Закарпатська Правда".

Сьогодні, за словами начальника Ужгородської дирекції залізничних перевезень О. Єфименка, залізниця такої профорієнтації юного покоління не потребує. За його словами, планів на дальшу експлуатацію потягу в залізничників немає. Натомість, каже керівник, ві­­домство ще минулого року направило листи до Ужгородської міської ради з пропозицією передати її в комунальну власність міста. Відповіді від міськвиконкому так і не дістали.

А директор департаменту міського господарства Віктор Мартин на своїй останній прес-конференції на запитання кореспондента про вузькоколійку відповів, що... ніяких листів від залізничників ужгородська влада не отримувала. За його словами, місто в принципі готове взяти залізницю на свій баланс, але для цього потрібне рішення сесії і перегляд бюджету міста.

Зі слів п. Мартина можна зрозуміти, що кошторис утримання дитячої вузькоколійки буде для Ужгорода недешевий... То чи доцільний?..

Отже, переконуємося, нині реалії інші, ніж були раніше. Дитяча залізниця є нерентабельною, і "дорослим залізничникам" вона не потрібна. Міській владі також. Варто зазначити, що вузькоколійка ніколи й не була рентабельною. Однак це не заважало Львівській залізниці протягом 60 років – із 1947 до 2007-го – таки знаходити ресурси на утримання "дитячої Анці", щоб дарувати радість і малюкам, і дорослим. Тут, як бачимо, питання більше стоїть у моральній, ніж в економічній площині...

Теги: Ужгород, дитяча залізниця, законсервували, міська влада, поїзд, вагони

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати