"Хоча у Львові виставки відкриваються часто, але насправді мало гарних сюрпризів, від яких би справді хвилювалося серце, - говорила на відкритті виставки мистецтвознавець Наталка Космолінська. - Ця виставка - саме така. Принаймні я давно не мала такого естетичного задоволення, як сьогодні. Адже це якісний, нюансний живопис, який повертає до Срібної доби і спілкування з яким не набридає".
Інакше кажучи, живопис заслуженої художниці України, лауреата Закарпатської обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі, завідувача кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту Надії Пономаренко, яка у місті своєї юності (уродженка та мешканка Ужгорода свого часу обрала для здобуття мистецької освіти саме відділення графіки Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова у Львові) виставляється тільки втретє, - чимало фахівців називають таким, що успішно дає фори навіть іменитим живописцям. І з огляду майстерності, і з огляду проникнення у тему, і навіть через його особливу філософічність.
Однак Надія Пономаренко не особливо зважає на ті чи інші оцінки. Їй важить інше - займатися тим, що цікаво, розширювати рамки творця як у площині пізнання життя, так і різних мистецьких видів та технік (саме тому знана не лише як художник, що успішно займається живописом, а й як майстер чорнобілої і кольорової графіки, пастелі, книжкового дизайну).
"Свою виставку "Перехід" я назвала саме так невипадково, - ділиться думками пані Надія. - Бо людина, поки живе, завжди йде від чогось до чогось. Головне, йти не вниз (особливо коли мова про духовний перехід), а вгору чи, бодай, рівно. І ось цей момент, коли, умовно кажучи, день закінчився, а ніч ще не настала (або ж навпаки), мені як художнику цікавий найбільше. Й естетика цього явища - те, що, вочевидь, триматиме мене біля себе завжди".