Висоти Ірини Скучки із закарпатського села Пацканьово

- Ірино Михайлівно, Ви, вочевидь, щаслива жінка, адже удача супроводжувала Вас все життя. Який спомин з минулого найчастіше приходить Вам на згадку?

- Як ходила пішки до школи з Пацканьова до Кальника. Пам'ятаю, наче вчора це було. Мати проводжає мене, бо дорога веде через ліс. Мені 14 років. У Пац-каньові закінчила 7 класів, у восьмий вже ходила у Кальнику. Мати довго стояла на горбочку, а я махала їй рукою. Потім було училище червонодеревників у Мукачеві, робота на ФМК. Все життя працювала набиральни-цею текстурного шпону, хоч згодом закінчила і Хустський лісотехнічний технікум і здобула професію технолога. У моїй трудовій книжці лише 2 записи: прийнята на роботу в ФМК і звільнена.

- Що, на Вашу думку, допомогло стати депутатом Верховної Ради СРСР?

- Праця. У ті часи слово робітник дійсно звучало гордо. Нас шанували. Квартиру отримала від комбінату. Нагороди від держави. Ні зарплат, ні житла тоді для депутатів у столиці не давали, як тепер. Поїздка на чергове засідання і участь в ньому рахувалися як відрядження, яке оплачувалося, і тільки. Жили в готелі. Повернулися додому і вранці - на роботу, до станка.

-  Є різниця між роботою тих Верховних Рад і нинішньої- України?

-  Це небо і земля. Сьогоднішній парламент просто паралізований, не годен витягнути країну з економічного та політичного болота. Депутати лобіюють лише свої особисті справи. Хто нині прислухається до слова робітника?

- Буваєте в рідному селі?

-  Часто. Там у батьківській хаті живе мій брат із сім'єю Василь Желізняк, вчитель місцевої школи. Батьків, на жаль, вже нема. Сестра Марія довгі роки співала в Закарпатському хорі, живе в Ужгороді.

-  Ужгороощина памятає, що дорогу від Середнього до Пацканьова допомогли привести до ладу саме Ви...

- Старалася, що могла, зробити для односельчан. Ця дорога - моя гордість. Довелося оббивати пороги не одного владного кабінету і в Ужгороді, і в Києві, дорога коштувала величезних коштів, але й до нині вона в гарному стані. Шкодую, що не зробили її до кінця села, лише до половини. Я не хотіла, аби думали, що роблю її аж до своєї хати, за що родичі мені не раз дорікали. Ми, тодішні депутати, були інші, ніж теперішні.
Рада, що багато допомогла рідному комбінату: вибивала кошти на реконструкцію цехів, робітники отримували квартири. Багато можна розповідати. Я горджуся своїм минулим.

...Герой соціалістичної праці, кавалер ордена Леніна, двох орденів трудового Червоного прапора, багатьох медалей Ірина Скучка виховала 2 синів, має 4 онуки, 1 правнука. І нині її енергійності можна позаздрити.

-  Я просто не піддаюся ні рокам, ні біді, ні журі, - жартує Ірина Михайлівна, - недаремно була активною у всьому.

Теги: Пацканьово, Ужгород, Ірина Скучка, ФМК, депутат Верховної Ради СРСР

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати