В Тернополі судили членів банди, що тероризувала Закарпаття

НІЧНИЙ НАПАД НА БУДИНОК ЕКС-МІЛІЦІОНЕРА

Громадянин Р. (з етичних міркувань прізвища потерпілого не називаємо) – доволі відома в Закарпатті  людина. Свого часу він  працював у правоохоронних органах, далі займався бізнесом. Проживає у фешенебельному будинку в одному з сіл неподалік Ужгорода. І ось статки колишнього міліціонера впали  у вічі  бандитам, серед яких виявився і його колишній приятель...

Ту фатальну січневу ніч люди, котрі були в будинку (знайомі господаря,  які приглядали за помешканням),  запам’ятають надовго. Сам господар на той час перебував за кордоном, в Угорщині. Мав там проблеми, й був затриманий поліцією за підозрою в скоєнні   злочину.

Скориставшись відсутністю господаря, в будинок  навідалися непрохані  гості. Перескочивши через масивну огорожу,  в приміщення вдерлися четверо  здорованів у масках.  У руках нападники мали пістолети та автомат Калашникова.

-- Гроші давай! -- люто наказали бандити сторожеві, зв’язавши його. Але той, хоч і був переляканий, не розумів, про що йдеться. Зрештою, чоловік  не знав, де господар оселі зберігає свої статки. Забігаючи наперед, скажемо, що грабіжники  мали “наводку” про суму  50-100 мільйонів доларів, які буцімто зберігаються в будинку...

До нападу вони ретельно готувалися. Аби достеменно вивчити розпорядок життя потенційної жертви,  її  оточення та охорони, шляхи підходу-відходу,  бандити  орендували  помешкання неподалік  будинку, що їх цікавив. "На діло" заготовили зброю, маски, рукавички.

Коли несподівано в  оселі  з’явився  інший охоронець, один з бандитів вдарив його  автоматом. Чоловік упав на підлогу, його зв’язали. Погрожуючи  пістолетом, зловмисники вимагали, аби той вказав,  де заховані гроші. Далі привезли в будинок людину, котра раніше працювала на господаря й могла щось знати про сховок з грішми. І знову бандити не скупилися на погрози. Але ні колишній працівник, ні теперішні, так нічого й не знайшли.  Тоді на місце  скоєння злочину прибув сам ватажок злочинної групи. Щоб свідки не змогли його  потім упізнати, їм накрили голови тканиною.

Пошуки  сховку  з грішми бандити  припинили  лише близько четвертої години ранку.  Усі їхні зусилля виявилися марними. Прихопили зі собою лише  кілька дорогих мобільних телефонів господаря,  400 гривень  і поїхали геть, залишивши зв’язаними охоронців будинку. Загалом нападники заволоділи майном громадянина Р. на суму близько десяти тисяч гривень.

ПОПУТНИК ВИЯВИВСЯ БАНДИТОМ

Але цього учасникам банди, що налічувала  понад півдесятка членів, видалося замало. Невдовзі організатор групи отримав від свого інформатора повідомлення про те, що з митного терміналу в Ужгороді в напрямку Києва виїхав  автомобіль “МАН” з хмельницькими номерними знаками, завантажений  дорогими плазмовими телевізорами, іншою побутовою технікою  та комплектуючими  деталями до комп’ютерів.   Бандити вирішили напасти на каміон, вирушивши за ним  двома легковими автомобілями.

Коли водій вантажівки зупинився неподалік санаторія “Карпати”, щоб  заправитися на АЗС, до нього несподівано напросився попутник до Львова, мовляв:  поламалася машина, й треба їхати  по  трактор. Не підозрюючи нічого лихого, водій взяв незнайомця -- усе ж удвох веселіше їхати. Не відав сердешний, що це один із бандитів, які облюбували його вантаж...

Судячи  з матеріалів кримінальної справи, близько одинадцятої години вечора “пасажир” несподівано... вихопив з-під сорочки пістолет із глушником, навів на водія й наказав зупинитися. Коли вантажівка пригальмувала, в кабіну увірвалися ще двоє бандитів з масками на обличчях. Водія зв’язали, на голову йому натягнули матерчату спортивну шапочку, обмотавши її  клейкою  стрічкою. Це було зроблено для того, аби  він  не бачив облич нападників і подальшого маршруту  руху.   Далі  чоловіка   пересадили в легковик і доставили в одне із сіл Мукачівського району.

За цей час зловмисники розвантажили авто. У  селі Зняцево на Мукачівщині до справи залучили навіть  місцевих жителів. Звісно, останні й не здогадувалися про походження цієї  апаратури.  Отримавши винагороду за свій труд,  селяни  розійшлися. А  грабіжники стали оглядати товар, прицінюючись, за скільки це все можна “скинути”. Окрім комплектуючих до комп’ютерів та ноутбуків, там були дорогі плазмові телевізори виробництва Данії, відеомагнітофони, музичні центри тощо. Загалом поживою бандитів стало добро на суму 1 мільйон 596 тисяч гривень, що  становило  на той час понад триста тисяч доларів. Апаратура  належала приватному підприємству з Ужгорода й  прямувала  з Голландії та Німеччини до Києва.

Порожню фуру бандити відігнали, а  поблизу села Давидково Мукачівського району   покинули. Туди ж привезли й переляканого водія “МАНа”. Аби той не зміг зателефонувати в міліцію, бандити забрали  картки операторів мобільного зв’язку -- українську й німецьку.

Викрадену апаратуру ватажок злочинної групи  пізніше   продав, а виручені внаслідок  оборудки гроші поділив між учасниками банди.

НА ЛАВІ ПІДСУДНИХ

Не знати, скільки б ще лиха накоїли бандити, якби їх не затримали працівники міліції. Не допомогло й те, що деякі учасники  злочинної групи пробували переховуватися за межами України.

Невдовзі на лаві підсудних опинилися  шестеро  учасників організованої злочинної групи. Ватажок ОЗУ, 34-річний уродженець Львівщини та житель  Ужгородського району  Михайло, всіляко намагався уникнути заслуженого покарання. Висунув  навіть алібі щодо своєї непричетності  до скоєння нападу на оселю екс-міліціонера,  мовляв:  на час нападу він перебував далеко за межами Закарпаття. Однак  цю версію спростували наявні докази та свідчення очевидців.  До того ж, у  своїх показаннях  його викривали й  інші учасники злочинної групи. Та й свідок П. чітко підтвердив:  саме Михайло привіз його вночі на машині з Ужгорода в будинок, де було скоєно розбійний напад, вимагаючи під загрозою вбивства, аби той вказав, де господар має тайник із грішми. До слова, сам Михайло добре знав потерпілого екс-міліціонера Р., мав з ним бізнесові справи. Окрім цього,  саме він виявився причетним до затримання закарпатця на українсько-угорському кордоні.  А опісля й  вирішив скористатися відсутністю господаря  вдома...

Щодо нападу на каміон,  то Михайло переконував слідчих  і суддів,  буцімто він не крав  апаратуру, а легально придбав її в справжнього власника,  перепродавши  потім з вигідною різницею в ціні.  І ці  свідчення теж були спростовані.

Не уникнули покарання  також  інші учасники банди, хоча й намагалися скидати  вину один на одного та  на  людей, котрі взагалі не мали до цього стосунку.  Зокрема, на лаві підсудних опинилися 33-річний ужгородець Артур, 40-річний мукачівець Андрій, житель Мукачівщини 47-річний Михайло та двоє  харків’ян --  48-річний Сергій та його 31-річний похресник Ігор. Останнього втягнув у злочинну групу саме “хресний”, запропонувавши вигідну “роботу” на Закарпатті.

Судили бандитів у Тернополі (мабуть, аби уникнути можливого тиску на свідків та самих суддів). Суд критично оцінив виправдовувальні показання підсудних, аргументовано довівши затриманій  "шістці"  вину в скоєнні двох розбійних нападів. І ось -- вирок.

Ватажка злочинної групи Михайла за організацію та скоєння двох розбійних нападів засуджено на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Артура засуджено на 8 років та 6 місяців позбавлення волі. Обидва харків’яни та мукачівці отримали по дев’ять з половиною років позбавлення волі кожен з  конфіскацією майна. Суд задовольнив також цивільні позови обох потерпілих.

Теги: ОЗУ, банда, тероризувати, напад, зловмисник, вантаж

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати