Після того, як винрадгосп "Виноградівський" у зв’язку з важким фінансовим становищем припинив "дегустаційні прийоми", щось подібне почалося в Королевому на базі колишнього радгоспу ім. Т. Шевченка, що славився на всю Україну "Гуцульською" горілкою, лікером "Едельвейс" та вином "Ізабелла". Зараз один з осередків закарпатського виноробства трансформовано у ВАТ АПГ "Закарпатський сад". З початку 2006 року тут, за словами головного технолога підприємства Яноша Табаки, щомісяця приймають по 16-20 груп туристів.
Виносховища у Виноградові та Королевому збудовано майже одночасно - в 1972 році. Щоправда, у Виноградівському винрадгоспі їх загальна протяжність 350 метрів, а от у Королівському - 700 метрів, що є рекордом таких підвалів в Україні. Заходимо з паном Табакою до королівського винного підвалу, що під пам’яткою архітектури ХІІІ століття, - замковою горою. "Таке розташування, - пояснює пан Янош, - сприяє збереженню стабільної й оптимальної для винозберігання й витримки вин температури - +11-14 градусів за Цельсієм, та економії електроенергії для кондиціонування". Здоровезні дерев’яні бочки (у Королевому їх називають бутами), котрих тут більше сотні, удвічі вищі за мене. Є кілька вищих навіть утричі! Виявляється, одна така "посудина" вміщає п’ять, а ті найбільші - по 19 тисяч літрів "напою богів". Загалом, найбільший в Україні винний підвал у своїх бочках може вмістити 1 млн. 410 тисяч літрів вина! Пан Янош жартома сказав, що такою кількістю питва можна споїти чи не все Закарпаття...
Королівський винний льох у рамках дегустації відвідує найрізноманітніша публіка. Нещодавно тут побували учасники Всеукраїнського семінару маркетологів алкогольних та безалкогольних напоїв, що проходив на Закарпатті. Навесні скуштувати королівського вина й коньяку приїжджав головнокомандувач ЗС Франції. До того у найдовших в Україні винних підвалах побувало чимало послів з близького зарубіжжя...
Дегустаційний сеанс триває годину-півтори. Пригощають дев’ятьма видами вин, від білого сухого до червоного солодкого, та двома видами коньяків.
Мій дегустаційний сеанс, до якого запросив Янош Яношович, тривав не більш як 20 хвилин. Спочатку куштую біле сухе. На смак терпке з тонким ароматом, подібним до парфумів. Пан Янош каже, що майбутнє закарпатського й українського виноробства саме за сухими винами, котрі мають більше лікувальних властивостей, величезний спектр смаків і є ознакою вишуканості. Варто потроху відмовлятися від надсолодких вин або дешевих "кріпаків", які пагубно впливають на серцево-судинну систему і є напоями не для пиття, а для швидкого сп’яніння... Поступово переходимо до солодких вин. "Український" і "Таврійський" кагори, котрі в Королевому замовляють священики, у тому числі і з Почаївського монастиря, досить різні за смаком. Я, до прикладу, не професійний дегустатор, але зміг визначити, що перший - м’якший і більш насичений присмаками, ніж другий. На "десерт" - п’ятизірковий коньяк "Королівський замок" з ароматом кави і шоколаду. Ця ексклюзивна річ в оригінальному пакунку є візитівкою "Закарпатського саду".
У королівських підвалах траплялися й доволі курйозні речі. До прикладу, на Різдво група туристів з Росії, близько 20-ти осіб, так захопилася дегустуванням, що розбрелася льохом на так звану індивідуальну екскурсію (а раптом знайдуть відкриту бочку...). Тоді цих товаришів довелося вишукувати з ліхтарем. Адже після кожної дегустації для знищення будь-яких вірусів чи інфекцій приміщення зачиняється, і наповнююється димом сірчистого ангідриду...
Винний туризм, за словами Яноша Табаки, - складова сільського туризму. Його розвиток з виходом на європейський та світовий рівні можливий лише за умови розбудови інфраструктури подібних винних підвалів у Виноградівському, Берегівському, Мукачівському та Ужгородському районах Закарпаття, котрі славляться виноробством. У межах України винний туризм представлений ще й мережею кримських виносховищ. Однак їм, разом узятим, з усіма закарпатськими підвалами ще далеко до рівня винного туризму Австрії чи навіть сусідніх Словаччини та Угорщини...