"Щасливе" дитинство по-ужгородськи, або Чим дорослим дядям заважали машинки на площі Театральній?

На жаль, таке свято буває лише раз на рік. А що робити в усі інші дні? Тільки й розваг, що дитячий майданчик неподалік готелю "Ужгород" та Боздоський парк. Доля першого місця відпочинку під великим питанням, бо, як відомо, площу Б.Хмельницького міська влада віддала під спорудження чергового торговельно-розважального центру. А в Боздоський парк дістатися складно, та й на різні атракціони, які там приваблюють дитину, треба витратити кругленьку суму. Раніше подією для кожної родини був похід у центр міста - і в ляльковому театрі можна виставу подивитися, і на дитячій залізниці проїхатися, і чайок або рибок із пішохідного мосту погодувати. Великою втіхою для малечі були і дитячі машинки на площі Театральній - винагорода за супроводження у справах заклопотаних мам.  Однак...

"Написати цього листа в редакцію змушує мене повний безлад, який нині панує в Ужгороді. Такого не було за каденцій жодного попереднього міського голови. Не-врівноважений мер тільки й уміє кивати на обласну владу, воювати з вітряками, тоді як місто щодня захаращується все більше і більше.

Днями я вкотре зіткнулася з проблемою, якою обурюються практично всі ужгородські батьки. Справа в тому, що провести з дитиною дозвілля в Ужгороді фактично ніде. Міська влада чомусь намагається "загнати" всіх тільки в Боздоський парк. Хоча і я, і багато моїх друзів пригадують святкові та вихідні дні у парку ім.Горького (зараз "Підзамковий"). На все життя запам'яталася і дитяча залізниця, яка нинішній владі чомусь не потрібна.

Отож пішли ми днями з п'ятирічним сином у місто. Насамперед - на площу Театральну, де малий так полюбляє кататися на машинках. Проте "облом" - машинки кудись зникли. Один із продавців "порадував" нас новиною, що підприємців порозганяли за вказівкою самого мера. Мовляв, машинки псують вигляд центральної площі міста і заважають пішоходам. Насправді ж, як обурювалися інші батьки, які підійшли і приєдналися до розмови, виявляється, вони створювали конкуренцію тим підприємцям, що працюють у Боздоському парку! Подейкують, що хтось із челядників за "роботу" на Театральній вимагає із власників дитячих машинок по 10 тисяч доларів щомісяця!

Про яку конкуренцію може йтися? Адже ті батьки, які приходили на Театральну, аби за кілька гривень дитина могла раз чи двічі проїхатися на машинці, не підуть із маленькими дітьми аж на Боз-дош, бо для цього треба щонайменше власне авто, кілька годин часу і купу грошей.

Хай би і Боздоський парк привели до ладу, але чого ж позбавляти дітей маленьких радощів у центрі міста?
Йдемо далі - дитяча залізниця. Позаглядали ми крізь зачинені поламані грати, та й засмутилися. Хоча добре знаю, яка це колись була радість і для тих дітей, які могли тут проїхатися, і для старших, які її обслуговували. Очевидно, нинішня міська влада Ужгорода вже продала цю земельну ділянку практично у центрі міста під
будівництво якогось комерційного об'єкта, і не здивуюсь, якщо через рік-другий тут буде черговий бар, нічний клуб чи зал з ігровими автоматами.

Уже починається літо, спека, тож неабияк вабить водна прохолода. Проте єдиний в Ужгороді басейн "Спартак", де можна було поплавати з дітьми, продано у приватну власність за безцінь родичу мера. А на береги Ужа просто страшно йти - заросли бур'янами. Хоча ще за попереднього мера біля пішохідного мосту було Облаштовано єдиний в місті пляж. Скільки сміху і галасу з цього приводу піднімав тоді Ратушняк у своїх "кишенькових" газетах! Натомість, коли сам очолив громаду міста, не спроміся навіть і на таке. Єдине, до чого додумався, - створити ажіотаж навколо аквапарку, провести референдум, пропіаритися, а потім сказати, що обласна влада не дає йому будувати важливий соціальний об'єкт. Звісно, ужгородці розуміють, що це лише привід, аби облити брудом усіх на світі, вкрасти ласі гектари землі, на яких потім побудують незрозуміло що і для кого.

Окрема тема - стан прибудинкових територій міста. Вийти з дитиною прогулятися навіть біля будинку стаєпросто неможливо. По-перше, дитячі майданчики (а точніше, те, що від них залишилося) захаращені сміттям. Таким брудним місто не було вже давно. Сквери продані або запущені, лавки поламані. Гірко дивитися, в якому жахливому стані невеличкий парк біля СБУ - фонтан кудись зник, усюди сміття. Не краще й в альпінарії, у скверах на вул.Мукачівській, пл.Бабушкіна та в багатьох інших, які ще не •роздані під забудову і не вирубані.

Крім того, спокійно прогулятися з малечею не дають зграї бродячих псів, які снують Ужгородом, шукаючи їжу. історії про покусаних уже набили оскому, але міська влада так і не спромоглася вирішити цю нагальну проблему. Може, мерія чекає на епідемію сказу?

Загалом про проблеми Ужгорода можна писати і писати. Продано вже все, що тільки можна продати. Ні для кого не секрет, що продаються навіть школи і дитсадки, і через це дошкільні і освітні заклади Ужгорода переповнені. У багатьох школах уже навіть парти, шкільні дошки та комп'ютери купують за кошти батьків. І все це за сприяння міського голови, за повного потурання депутатського корпусу. Іти в садочок, як і провести дозвілля, стає в нашому місті вкрай некомфортно, адже коли в групі 40 дітей замість 20, то батькам доводиться сидіти на лікарняних.

Гірко і боляче, що наше європейське місто у нас же на очах перетворюється на резервацію - без радощів, у бруді та корупції.

З повагою, Мар'яна Петрова".

Теги: Ужгород, пл.Театральна, дитячі машинки, дитяча залізниця, діти, мерія

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати