Закарпаття: Наркомани потребують нашої допомоги

Епідемія наркоманії в Україні набуває все більшого розмаху. У світі нині немає жодної країни, яка б могла доказово заявити, що їй вдалося подолати це зло. На жаль, не становить винятку й Україна.

Як правило, вперше цигарку з коноплями пробують у чотирнадцять-шістнадцять років. Підлітки вважають це баловством, яке не призведе до наркозалежності. Втім саме з цигарок чи пігулок і виникає наркозалежність. Їхня кількість збільшуєтсья у геометричній прогресії.

"Короткотривалий "кайф" чи повноцінне життя?

Вибір – за вами. Чи знає молода людина, яка вперше пробує наркотик, що тягне за собою ця насолода? Руйнування особистості наркомана, його здоров’я, благополуччя його родини, кримінал, повну залежність від наркотика... Чи знає, що ефективних методів лікування цієї хвороби практично немає – навіть після кількох років лікування в найдорожчих реабілітаційних центрах 70% наркоманів повертаються до старого", каже головний лікар Закарпатського обласного наркологічного диспансеру, обласний нарколог Василь Кручаниця.

"Наркоманія – не є хворобою у звичному для нас розумінні цього слова, – продовжує далі лікар. Водночас, вона не є одним із тих недоліків, які притаманні майже кожній здоровій людині. Наркоманія – це тотальна зміна особистості, що вражає всі сторони внутрішнього світу, та ще й супроводжується ускладненнями з боку фізичного здоров’я. Це означає, що людина, яка йде по шляху наркоманії, поступово змінюється, втрачаючи свої найкращі моральні якості, приносячи безодню нещасть собі і своїм рідним, повільно знищуючи своє тіло і змінюючи душу. Людина, яка страждає на наркотичну залежність, змінює коло друзів, не може здобути професію або втрачає набуту. Вживання наркотиків – ставить її за межі закону. Людина – залежна від наркотиків, ЗАЛЕЖИТЬ від них у всьому! Не може нормально спати, їсти, весь спосіб життя підкорений наркотику, весь час поділяється на пошук наркотика, його приготування та вживання. І в цьому круговороті нема місця іншим відчуттям, бажанням, прагненням. Родини, де є людина із наркотичною залежністю, сповна відчувають на собі весь тягар проблем, починаючи із багато численних спроб лікування, матеріальних проблем і закінчуючи проблемами з правоохоронцями.

Людина, залежна від наркотиків, випадає із суспільства як батько чи мати, донька чи син; як людина, що може і має працювати, сплачувати податки; жити, радіти життю і приносити радість іншим".

Мовою цифр...

В Україні, як і в більшості європейських країн, протягом останніх 15-ти років виникли серйозні проблеми, викликані протизаконним вживанням наркотичних речовин. Лише в наркологічній службі обліковано понад 80 тисяч споживачів ін’єкційних наркотиків. Водночас, згідно соціологічних досліджень їхня кількість сягає 600 тисяч! Вживання наркотиків вже давно перетворилося з винятково медичної у велику соціальну проблему, у першу чергу через криміналі-зацію наркоспоживачів, а також через ризик інфікування ВІЛ та іншими інфекціями, що передаються через кров. Той факт, що споживання наркотиків сприяє поширенню ВІЛ-інфекції, протягом останніх кількох років викликає особливу тривогу, оскільки усе більше споживачів ін’єкційних наркотиків стають ВІЛ – інфікованими.

Більше 90 % зареєстрованих наркозалежних в Україні страждають від опіоїдної залежності. Найпоширенішим нелегальним опіатом в Україні є ацетильований екстракт макової соломки, виготовляється кустарним способом і вживається винятково шляхом внутрішньовенного або внутрішньом’язевого введення.

"Офіційно, під диспансерним наглядом в Закарпатському обласному наркологічному диспансері, – акцентує Василь Кручаниця, – станом на 01.01.2009р. знаходиться 224 особи з наркозалежністю, з них споживачі ін’єкційних наркотиків –142 , з яких 101 – люди від 15 до 35 років. В Ужгороді під диспансерним наглядом перебувають 120 осіб з наркозалежністю, з них споживаі ін’єкційних наркотиків – 68 осіб, з яких 43 людей від 15 до 35 років. Показник поширеності наркоманії в Ужгороді перевищує середньообласний показник, майже у шість разів – 10,4 на 10 тис. населення, при середньобласному показникові 1,8 на 10 тис. населення".

Людину повернути до повноцінного життя

Питання лікування таких хворих є дуже актуальним. Дозволити собі дорогі реабілітаційні програми можуть зовсім не всі, та й вони не є ефективними на 100%. Вітчизняний і світовий досвід лікування опіоїдної залежності свідчать, що не більше ніж чверть від за-гального числа хворих, пройшовши лікування, утримуються від уживання наркотиків протягом тривалого часу (1 рік і більше). Інші або взагалі ухиляються від лікування або незабаром після нього повертаються до зловживання наркотиками. У процесі лікування і реабілітації осіб з наркотичною залежністю основними завданнями є: зменшити залежність від заборонених наркотиків; знизити захворюваність і смертність, викликані вживанням заборонених опіоїдів або пов’язані з ним (наприклад, через інфекційні захворювання); поліпшити фізичне і психічне здоров’я; сприяти скороченню кількості випадків злочинного поводження, поверненню до праці і навчання, підвищенню якості соціального функціонування. Остаточна і повна відмова від вживання опіоїдів – це ідеальна мета, що існує у віддаленій перспективі.

Василь Васильович розповів, що нещодавно в Україні з’явився новий різновид наркологічної допомоги – замісна підтримувальна терапія. Вона дієва й безоплатна, але кількість пацієнтів на цю програму поки що обмежена. Замісна підтримувальна терапія полягає в тому, що споживачу ін’єкційних наркотиків призначають засіб-замінник аби він не відчував потреби в забороненому наркотику.

Замісна підтримувальна терапія – це різновид лікування, при якому використовують синтетичні препарати з властивостями, що нагадують дію наркотика. Їх треба застосовувати в правильному дозуванні, яке практично знімає потяг до наркотиків, але не дає ефекту ейфорії, розслаблення або ж знеболення.

Пацієнт, що вживає адекватну дозу, за своїми психофізичними характеристиками майже не відрізняється від інших людей. Він може вести звичний для більшості спосіб життя: ходити на роботу й навчатися, а також виховувати дітей. Прийом препаратів-замінників усуває потребу в нелегальних опіатах ("вуличні наркотики"), оскільки вони в певному сенсі замінюють дію останніх і підтримують стабільний стан пацієнта. Звідси й назва – замісна терапія.

Замісну підтримувальну терапію практикують у різних країнах майже 40 років. І нині у світі до 1,5 млн осіб є її пацієнтами. ЗПТ – це високий стандарт наркологічної допомоги в усіх країнах Європейського Союзу. Наприклад, в Італії її одержують 27-29% хворих на опіоїдну залежність, у Німеччині – між 33 і 63%, у Нідерландах – між 40 і 47%. Серед пострадянських країн замісну терапію проводять у Литві, Латвії, Естонії, Молдові, Киргизстані, Азербайджані та Грузії.

"Слід зазначити, – каже Василь Кручаниця, що замісна підтримуюча терапія, проводиться препаратами, які випускаються в таблетованій формі "Еднок" та "Метадол", що не потребує їх застосування ін’єкційним шляхом. Завдяки цьому зменшуються ризики зараження ВІЛ-інфекцією та гепатитами серед споживачів ін’єкційних наркотиків, які стали учасниками програми замісної підтримувальної терапії, а також їх партнерів. Використання замісної підтримувальної терапії створює для пацієнтів можливість та навіть необхідність постійно відвідувати медичний заклад та розширити спектр медичних послуг із своєчасної діагностики та лікування туберкульозу, опортуністичних інфекцій та інфекцій, що передаються статевим шляхом, інших захворювань. А також проводити комплекс соціально-психологічних міроприємств задля покращення соціального функціонування.

Замісна терапія знижує рівень споживання нелегальних наркотиків та смертність внаслідок передозування; знижує кримінальну активність наркозалежних, підриває рентабельність нелегального наркобізнесу; зменшує видатки на судочинство та лікування важких наслідків нелегального споживання наркотиків.

Підрахуйте, один споживач опіатів в середньому витрачає щодня біля 100 грн. на наркотик. З огляду на те, що в програмах замісної підтримувальної терапії за останній рік лікувалося 814 осіб близько 30 млн. грн..(тобто 100*814*365=29,930,000 грн/рік) було не отримано наркоділками тільки в минулому році.

В Закарпатській області замісна підтримуюча терапія впроваджена на базі Закарпатського обласного наркологічного диспансеру препаратами бупренорфіну гідрохлорид ("Еднок") з 04.04.2008р та метадолу гідрохлорид ("Метадол") з 16.03.2009р. За час існування програми її учасниками стали 43 особи (9 жінок та 34 чоловіків). За час реалізації програми, частина її учасників працевлаштувалась, налагодились стосунки в родинах. Значні проблеми із здоров’ям при поступленні в програму були практично у всіх учасників програми: з 43 осіб – у 42 – діагностовано гепатит, у 2 – туберкульоз, 1 – ВІЛ-інфікований. Окрім цього, велика кількість сомато-неврологічних порушень. На даний момент ВІЛ-інфікований учасник програми отримує повноцінну АРБ-терапію, пацієнти з туберкульозом пройшли спеціалізоване лікування, всі учасники замісної підтримувальної терапії пройшли необхідні обстеження і проконсультовані інфекціоністом, терапевтом, невропатологом, дерматовенерологом, іншими спеціалістами.

Для прийому в програму, кандидат має звернутись у Закарпатський обласний наркологічний диспансер, де він зможе отримати первинну консультацію щодо природи лікування бупренорфіном чи метадоном.

Слід розуміти, що немає єдиного методу лікування, ефективного для всіх пацієнтів! Види і форми лікування – мають бути настільки гнучкими, щоб адекватно реагувати на потреби пацієнтів, з огляду на ступінь важкості їхньої залежності, особисті обставини, мотивацію, а також реакцію на втручання. Тільки збалансоване поєднання методів лікарської терапії, психотерапії, психосоціальної реабілітації та заходів, спрямованих на усунення або хоча б послаблення факторів ризику – матимуть результат. Треба також усвідомлювати, що залежність, з усіма її атрибутами (соціальними та психологічними) – не нежить, яку можна усунути за кілька днів. Це хронічне захворювання, боротьба з яким потребує великого бажання самого пацієнта! Соціальні та психологічні зміни, що стались за час залежності – не можливо усунути якоюсь таблеткою. Ця частина допомоги наркозалежним найтриваліша і найскладніша. Але можлива! Однак зробити перший крок на цьому шляху назад, до життя, має сама наркозалежна людина, у своїй душі і свідомості.

Наостанок хочеться звернутися до молоді із застереженням і нагадати, що наркоманія – це важка хвороба психіки і всього організму, яка без лікування веде до деградації особистості та передчасної смерті. Однак до цього захворювання, на відміну від інших, людина себе призводить сама, стаючи заручником власної необачності й необережності. Прийомом наркотиків ви прирікаєте себе на повільне самогубство. Необхідно назавжди запам’ятати, що найбільша небезпека полягає саме в першому прийомі наркотику, в першому шприці! То ж не спокушайтесь на це безглузде бажання, бажання отримати "кайф", яке в кінцевому етапі приведе до смерті".

Теги: Ужгород, наркомани, облік, лікування, наркотики

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати