"МЕРТВІ ДУШІ - ЗА!"...
- У туалет можна? - запитую бармена.
- Води немає, - переконливо пояснює той. Я киплю від злості, бо доведеться зараз іти у кущі, куди при такій потребі зазвичай ходять усі ужгородці. Реалії привчили. Міськрада втовкмачила всім, що до неї можна йти хіба за "звіздюлями" від мера. Бармен, при такій ось відсутності води, не закриває свою кав'ярню, не йде з криками протесту під двері мерії: "У мене нема води! Я не можу працювати! Туалет без води! Нічим мити посуд! Я втрачаю свої прибутки! Я відкличу нашого депутата! Я подам на мера в суд!".
Так би, втім, мало бути в цивілізованому місті, але в Ужгороді це здається просто перебільшенням закордонного божевільного фантаста.
При такій занепалій взаємодії з обласною владою видається противною фікцією, Потьомкінським селом для прикриття своєї наступальної бездіяльності дутий "народний" недавній референдум за аквапарк. Запрошення, які надсилала ужгородська влада, яскраво показали, що справа Чічіко-ва з роману "Мертві душі" М.Гоголя жива і торжествує: ряд запрошень були виписані на давно померлих людей, десятиріччя тому виписаних із тих чи інших помешкань. Люди, крім цього парадоксу, не вельми бажають, щоб ті природні блага, які вони ма-
ють нині задарма, потім діставати за гроші. Чомусь вагалися депутати міської ради щодо того, щоб наш земляк із Перечинщини, народний депутат України Сергій Мошак вклав інвестиції у будівництво сучасного спортивного комплексу. Ліпше, мабуть, виділяти ділянки, які змінюють своє цільове використання, і на мапі міста над обпісяним Ужем з'явилося нове "бордельєро". "А спорткомплекс навіщо?" - хихикають в нерозумінні облізлі чиновники.
Хоча "Динамо" переповнене так, що скоро трісне, наче кавун, а спорткомплекс "Юність" не може задіяти в своїх емпіреях усіх бажаючих поправити здоров'я. Комерційні ж центри не по кишені більшості зубожілим ужгородцям.
ВЕЛИКЕ ОБРІЗАННЯ УЖГОРОДА
Великою заслугою вважає наш незрівнянний мер те, що прорубав вікно в свободу,
тобто перетворив проспект Свободи у "парк Серйожського періоду". Дерева неповністю зрізали, щоб вони навесні попіднімали своїм корінням нововикладену плитку і тим самим украли від городян вкладені в цю справу кошти. Втім, чого тільки про це говорити. Багатьом нині подобається проспект. Стало там приємніше, чистіше, бо плитку ще не підняло весняне коріння тополь.
Але якщо вже взялися за впорядкування Ужгорода, то не слід забувати про елементарне. А саме — про звичайну безпеку наших громадян. Зовсім поряд, на Київській набережній, де знаходиться наша обласна телерадіокомпанія, більшість тополь старі, вони значно більше аварійно небезпечні для жителів, як ті, що росли на проспекті. Прямо навпроти ТРК нещодавно одна величезна гілка впала, і стоїть, спершись товстим обламаним кінцем на стовбур.
Поряд із недоглядом за зеленими насадженнями в Ужгороді триває "політика" знищення зелених насаджень. Давно вже замислено знищити сквер на площі Народній і поставити там банк. При такій спритності невдовзі кожну билинку треба буде ховати від хижацької влади в якийсь окремий народний "зелений банк". Бо владу турбують лише "зелені гроші", а здоров'я людей - ні. Торгово-офісний центр заплановано на площі Б.Хмельницького біля готелю "Ужгород". Хоч там є вже дитячий майданчик і до нього так і напрошується відповідна впорядкована зелена зона для зміцнення здоров'я тих людей, котрі в зв'язку з наявністю совісті не стали "місними крутяками". На ділянці між вулицями Грушевського і Погорєлова зрубали всі сакури. Чи не від ненависті до попереднього мера Погорєлова?