Лумшори розташовані за 52 км від Ужгорода та 30 км від райцентру Перечин. Дістатися туди можна за годину маршрутним таксі ”Ужгород–Лумшори”. Воно щодня по кілька разів відправляється з вул. Фединця, що в центрі міста.
Дорога до села погана, через ліс. У Лумшорах живе 100 людей, більшість літнього віку. Село відоме на Закарпатті турбазами, готелями й зеленими садибами.
Із наближенням до зони відпочинку дорога звужується. Чавунні чани в селі тримають у садибі ”Лумшори” та на території місцевого ресторану-колиби.
— Першу водолікарню тут побудували 1600 року, — розповідає місцевий мешканець Володимир Ап’ярі, 55 років. — Вона працювала на базі мінерального джерела, з якого витікала сірководнева вода. Холодну мінералку люди наливали у дерев’яні корита, а туди кидали розжарене на вогні каміння. Після цього самі стрибали у воду. Коли у сусідніх Тур’їх-Реметах побудували завод, на ньому відлили два 250-літрові чавунні чани. В них нагрівали мінералку й виливали до корит.
Після Першої світової війни обидва чани загубилися. У 1970-му Володимир Ап’ярі відкопав один із них у лісі біля потічка, інший нині у Віденському музеї.
— Я встановив його на березі річки біля свого будинку, — веде далі. — Пробував приймати сірководневі ванни. Після перших п’яти-семи відчув покращення. А до цього мене турбували радикуліт, остеохондроз, поліартрит. За кілька років став на ноги — тепер місяцями подорожую пішки Карпатами.
Старовинний чан Володимир Ап’ярі тримає для власного користування. Якщо до нього напрошуються туристи — не відмовляє. Бере з компанії відпочивальників 200 грн.
Три роки тому до Лумшор привезли три нові чани. Два розмістили на території місцевого ресторану-колиби, що належить підприємцю Михайлові Ворожильнику. Один — у садибі ”Лумшори”. У чан поміщається п’ять-шість людей.
— Спочатку його треба добре прогріти, — розповідає Михайло Ворожильник. — Після того всередину наливаємо мінералку. Під чаном розпалюємо вогнище і прогріваємо воду до 25–30 градусів. Коли вона степлиться, кидаємо на дно велике річкове каміння і — можна залазити всередину. Тоді підкидаємо у вогнище дров, щоб мінералка нагрілася до 40–45 градусів. Вище не треба — не корисно.
Чани розташовані на березі річки Турички. Підприємці облаштували у водоймі штучні пороги, які стримують воду.
— Коли турист добре розпариться, раджу стрибати у холодну річкову воду, — каже Михайло Федорович. — За годину процедуру контрасту добре повторити три-чотири рази. Особливо взимку, коли температура повітря опускається до мінус десяти. Тоді відступають хвороби: радикуліт, ревматизм, остеохондроз.
Година купання в чані підприємця коштує 200 грн. Туристи приїздять цілорічно. Найбільше їх узимку та влітку.
— Другий рік приїжджаю на Закарпаття заради чану, — каже В’ячеслав Ростік, 32 роки, із міста Маріуполя Донецької області. Чоловік разом із друзями-ужгородцями приїхав зранку до садиби ”Лумшори”. — У нас такого немає. Це екзотика, яка до всього й здоров’я поправляє. Після двох-трьох процедур рік не хворію.