Карпатська Україна — яскрава і трагічна сторінка Української історії

Вперше — 22 листопада 1938 р., коли чехословацький парламент законом № 328 розмежував владу між Прагою та Хустом, Чехословаччина стала федеративною державою чехів, словаків і карпатських українців — з власним урядом, законодавчим соймом, судівництвом і внутрішньою адміністрацією з українською мовою урядування.

Вдруге це відбулося 15 березня 1939 р., коли перший сойм Карпатської України, обраний 12 лютого 1939 р., урочисто проголосив наш край державою. Це була чергова спроба створити українську державність після української революції 1917-1920 рр. Сьогодні можна з певністю сказати: Карпатська Україна 1938-1939 рр. справді була прологом Української держави 1991 р.

Але Карпатська Україна 1938-1939 рр. - це і та рання, яка ще довго болітиме не лише закарпатським українцям. Ідеали Карпатської України було свідомо розтоптано і спаплюжено.

Трагізм подій 1939 р. не тільки в тому, що потекло багато української крові на фронтах, В тюрмах і концтаборах, а й у тім, що в Карпатській Україні почалася глобальна трагедія: знищення її інтелігенції, майже 6-річна окупація краю. Трагізм березневих подій у Карпатській Україні - і в тому. що Закарпаття знову стало розмінною монетою у планах великих держав.

Створення Карпатської України в 1938-1939 рр. Збіглося з гострою політичною кризою в Центральній Європі, яка перебувала напередодні другої світової війни. Тому закономірним було й те, що міжнародний фактор наклав свій відбиток на суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Європі взагалі та в Чехословаччині зокрема, складовою частиною якої з 1919 р. було Закарпаття. Його доля розглядалася на Мюнхенській нараді чотирьох держав Європи, які диктували свою волю Чехословаччині. Безпосередньо ця проблема розглядалася і на Віденському арбітражі, коли від Закарпаття було відірвано його південну частину з містами Ужгород, Мукачево, Берегово, Чоп і передано гортистській Угорщині.

Проблема Закарпаття стала всеукраїнською. Уряд Карпатської України діставав всебічну підтримку з боку Західної України, європейських країн, українців США та Канади, які вбачали в автономній державі зародок майбутньої Соборної України.

Виникнення Карпатоукраїнської держави було закономірним наслідком тієї боротьби усіх українців краю, яка розпочалася ще наприкінці першої світової війни. Досить нагадати Гуцульську республіку 1918-1919 рр., з’їзд у Хусті 21 січня 1919 р. та навіть те, що вже з 1918 р. Закарпаття входило до складу Західно-Української Народної Республіки. Про це свідчать і статті тимчасового основного закону ЗУНР з 13 грудня 1918 р., де про територію ЗУНР записано: «Простір Західно-Української Народної Республіки покривається з українською суспільноетнографічною областю в межах бувшої австро-угорської монархії — є з українською частиною бувших австрійських коронних країн Галичини з Владимирією і Буковиною та з українськими частинами бувших угорських столиць (комітатів) Спиш, Шариш, Земплин, Унг, Берег, Угоча і Мараморош як вони означені на етнографічній карті австрійської монархії Карла барона Черніга».

Отож бажання закарпатців жити в українській державі було висловлено ще в 1918-1919 рр., зокрема на Хустському з’їзді, який прийняв рішення про приєднання Закарпаття до України. Однак захоплення ЗУНР Польщею перешкодило здійснити віковічні мрії закарпатських українців

Як відомо, на основі Сен-Жерменського мирного договору від 10 вересня 1919 р. Закарпаття було включено до Чехословацької республіки на правах автономії. На жаль, ця автономія в міжвоєнний період залишалася тільки на папері, а її фактична реалізація відбулася тільки в жовтні 1938 р., коли ЧР перетворилася з унітарної держави у федерацію.

Найпомітнішим внеском чехословацького режиму на Закарпатті було культурне піднесення, розбудова європейського типу шкільництва, початок фахової освіти і піднесення життєвого рівня населення краю. Усе це привело до зростання національної свідомості. На Закарпатті виросла нова інтелігенція, яка відчувала свою належність до великого українського народу, і У вирішальний для краю час вона не упустила свій шанс, стала активною частиною розбудови української держави в Карпатах.

Дотепер дискутується питання про те, чи Закарпаття стало державою тільки 14-15 березня 1939 р., чи воно було державою з 11 жовтня 1938-го, коли був затверджений перший автономний уряд Підкарпатської Руси. Урядова газета «Нова свобода» від 22 листопада 1938 р. так писала: «Цей акт заделегалізував наші досягнення у нашій визвольній боротьбі. Чехосло-ваччина тепер стала юридично дефакто сконфедерованою республікою, що складається з трьох незалежних держав — Чехії, Словаччини і Карпатської України. Цей акт має для нас велике значення, бо правно ми стали незалежною державою. якою управляє наш власний національний уряд». Такої думки були і словацькі коментатори, які вважали, що з жовтня по березень Чехо-Словаччина була федерацією. Цієї думки дотримуються і такі дослідники історії Закарпаття, як П. Стерчо, В. Шандор, Ю. Химинець, В. Маркусь, І. Ванат.

Показовим є факт конституційний закон ЧСР від 22 листопада 1938р. вводить на Закарпатті подвійне громадянство. Громадяни Карпатської України були одночасно і громадянами ЧСР.

Характерним для федерації та української державності в Закарпатті було й те, що протягом існування автономного уряду було призначено чотири уряди, на чолі яких, починаючи з 26 жовтня 1938 р., безперервно знаходився о. А. Волошин. Міністрами цих урядів були закарпатці Ю.Реваіі, Е.Бачииський, С.Фенцик, А.Бродій, С.Клочурак, Ю.Перевузник, Ю.Бращайко, М.Долинай та громадянин з подвійним громадянством — чех Л.ІІрхала.

Територію Карпато-Української держави було визначено конституцією ЧСР, потім — Віденським арбітражем, згідно з рішеннями якого була передана Угорщині низовинна частина Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегово та Чоп. Першою столицею держави був Ужгород, але після його передачі Угорщині столицею урізаної Карпатської України став Хуст, куди переніс своє урядування весь кабінет міністрів краю.

Конституційний закон, незважаючи на прохання Української Народної Ради від 17 листопада 1938р., залишив для Закарпаття стару назву - Підкарпатська Русь. Отже, Карпатська Україна як автономна держава у федерації мала ширші права, як автономія, гарантована Сен-Жерменським мирним договором.

Урядовим декретом з 1 січня 1939 р. було запроваджено і нову назву держави — Карпатська Україна, яка використовувалась поруч зі старою назвою Підкарпатська Русь. Вибори до сойму Карпатської України проводилися за чехословацькими законами, і вони показали, що населення краю підтримало свій уряд і 92,4% тих, хто брав участь у виборах, віддали голоси за УНО. Результат виборів був гідною відповіддю Угорщині, яка вимагала провести на Закарпатті референдум про приналежність краю.

З 10 листопада 1938 р. почала діяти на Закарпатті військова організація «Карпатська Січ». Усе її політичне керівництво складалося виключно із закарпатців. Командантом Карпатської Січі став Д.Климпуш, який ще на початку 30-х років створив такі організації на Рахівщині, але вони мали культурно-освітній та виховний характер. Його заступниками стали І.Роман — молодший офіцер чехословацької армії та молоді українські націоналісти І.Рогач та С.Росоха. Молоде керівництво виступало з самого початку більш радикально, ніж уряд Карпатської України. Захищати Закарпаття мала і чехословацька армія, яка знаходилася на території Закарпаття.

Отже, з 11 жовтня 1938 р. по 14 березня 1939р. Карпатська Україна була державою, у складі федеративної Чехословаччини. 15 березня Гітлер окупував Чехію і Моравію, перетворивши їх у протекторат. Словаччина, з 15 березня проголосила свою незалежність під протекторатом Німеччини.

Карпатські українці вели інтенсивну підготовку до відкриття Сойму дня 2-го березня 1939 р. в Рахові. Ця дата була вирішена в своєму часі, бо поштовий уряд виготовив був навіть спеціальний поштовий значок із написом "Ческо-Словенско" над зображенням одної з найстарших дерев’яних карпато-українських церков, а під ним "Карпатська Україна" та "І. Сойм — 2. III. 1939". Гаха, однак, сесії на той день не скликав.

Слідуюча дата, на яку відкриття Сойму готувалося в Хусті, було 9 березня 1939 р. На той день до Хусту навіть з’їхалися майже всі посли Першого Сойму, але й тепер Гаха офіційного декрету про відкриття Сойму не видав. Посли, однак, з Хусту вже не роз’їздилися і ждали на офіційний декрет. Вже 8 березня вибрані народом законодавці розпочали в Хусті свої неофіційні наради, на яких розпочато підготовчу працю до офіційної першої сесії Сойму. Нарешті, по реконструкції уряду Карпатської України, жертвою якої впав міні-стер Юліян Ревай, та Українського Національного Об’єднання, в якому замість Федора Ревая провідником стає д-р Юрій Перевузник, як передумови до скликання Сойму, дня 10 березня 1939 р., отже два дні перед останнім законним реченцем, президент Гаха вислав на руки о. А. Волошина декрет слідуючого змісту:

Пане Прем’єре Влади,

скликаю Сойм Підкарпатської Руси на засідання до Хусту на день 21. березня 1939.

Прага, 10. березня 1939

Д-р Е. Гаха, в.р.

Але події котилися швидким темпом, тому о. А. Волошин звернувся до президента федерації, щоб він змінив дату відкриття Сойму на 15 березня 1939 р. Д-р Гаха це прохання виконав і скликав Сойм замість на 21-ше на 15-те березня 1939 р.

Через напруження поміж Хустом і Прагою посли Сойму Карпатської України вже від 7 березня постійно перебували в Хусті й підготовлялися до історичної сесії. Тому-то мимо великого напруження в Хусті та мимо збройних сутичок Карпатської Січі з чеськими військовими відділами ген. Л. Прхали не було великих труднощів у відкритті офіційної сесії Сойму, як передбачено, в дні 15 березня 1939 року. Але події покотилися таким швидким темпом і в такому напрямі, що вже 14 березня 1939 року по проголошенні самостійності Словаччини, сходяться о годині 16 годині у будинку Президії Влади, у підніжжю хустського замку, на спільні наради члени влади, посли Карпато-Українського Сойму та члени проводу УНО. У двох невеликих кімнатах повно гостей. Тут і провідники "Карпатської Січі"; і закордонні журналісти, фоторепортер Каленик Лесюк і багато інших. Редактор Юрій Таркович записує імена провідних осіб, які Прибули на проголошення Карпатської України самостійною суверенною державою. Тимчасом, перед владним будинком зібралися великі маси народу.

Прем’єр А. Волошин говорить телефонічне з ген. Сватком, який обіцяє, що військовими силами під його командою боронитиме кордони проти мадярського наступу, який вже вночі з 13-го на 14-те березня розпочався.

Через радіовисильню, яка містилася таки у будинку Президії Влади, прем’єр о. А. Волошин виголошує слідуючу декларацію:

Громадяни й Громадянки Карпатської України!

Рішенням словацького сойму була проголошена незалежність Словаччини. Тим була змінена й міжнародна ситуація Карпатської України, яка рішенням нашого Сойму буде ще офіційно проголошена незалежною державою.

До остаточного рішення Сойму наша влада вже тепер цю нашу незалежність проголошує.

Склад уряду Незалежної Карпатської України такий:

Прем’єр —. д.р Августин Волошин; заграничні справи — Юліян Ревай; внутрішні справи — Д-р Юрій Перевузник;

господарство — Степан Клочурак; фінанси й комунікація — Д-р Юлід Бращайко; здоров’я й соціяльна опіка — Д-р Микола Долинай").

Це дослівний текст цього короткого, але рішучого проголошення самостійності. Наводимо його тут в цілості , хоч деколи друкуються "додатки", яких о. А. Волошин не виголошував. Такий додаток, що його деякі автори вкладають в уста о. Волошина, це насамперед "під протекторатом Німеччини". Робиться це часом з непоінформованості.

Чергового дня, тобто 15-го березня 1939 р., вже під гуркіт мадярських гармат і клекіт скорострілів, о годині 3-20по полудні, найстарший віком посол, Августин Волошин, відкрив сесію Сойму такими словами:

Світлий Сойме!

З глибини душі відчуваю важність тих слів, якими ословив я Вас, як першу законно вибрану політичну репрезентацію нашого народу. При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилину свойого життя. Світлий Сойме!

В цих словах криється величезна важність нинішнього історичного дня. Боже Провидіння дозволило мені відкрити Перший Сойм Карпатської України словами Тараса Шевченка:

"Встане Україна, світ правди засвітить

і помоляться на волі невольничі діти..."

Відтак посли зложили присягу на руки о. А. Волошина й вибрали Президію Сойму та сеймові комісії

З черги Сойм затвердив доконане о. А. Волошином, як прем’єром уряду Карпатської України, проголошення суверенності й прийняв Конституційний Закон ч. І, що його тут наводимо в цілості. Ось його текст:

ЗАКОН Ч. 1.

Сойм Карпатської України ухвалив цей закон:

§: 1. Карпатська Україна є незалежна Держава.

§: 2. Назва Держави є: КАРПАТСЬКА УКРАЇНА.

§: 3. Карпатська Україна е республіка з президентом, вибраним Сеймом Капатської України, на чолі.

§: 4. Державна мова Карпатської України є УКРАЇНСЬКА мова.

§: 5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня.

§:6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім півполі й чотири сині та Три жовті смуги у правому півполі, і ТРИЗУБ св. Володимира Великого з хрестом на середущому зубі. Переведення цього місця закону полишається окремому законові.

Після прийняття цього закону Сойм Карпатської України вибрав о. д-ра Августина Волошина першим президентом Карпато-Української Республіки, який, зложивши приречення на руки предсідника Сойму

Перед закриттям сесії, Сойм прийняв Закон ч. 2, яким надав широкі повновласті урядові в співдії з президентом. Цими повновластями відтак частинно уряд користувався, а ще далеко перед смертю о. Августин Волошин уповноважив проф. Августина Штефана, предсідника Сойму, перебрати й виконувати функції Президента Карпато-Української Республіки у випадку смерти вибраного в Хусті Президента.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати