Закарпатський дід Олекса виганяє зміїну отруту за 5 хвилин

Тому, не зважаючи на поважний вік, дід дотепер лікує людей від зміїних укусів магічними замовляннями, а ще - переконує, що вміє розмовляти зі зміями.

Щоби вивести з організму людини, яку вкусила гадюка, яд, дідусю знадобиться усього 5 хвилин. Причому, може проводити цю процедуру на відстані до 100 кілометрів від хворого. Для "роботи" Олексі Соломку потрібно назвати лише ім'я людини та час укусу змії.

"Ворожити мене навчив батько. Його уся земна нечисть слухалася. Траплялося, як свисне, то до двору змії з усієї околиці стягуються. Вони вітця боялися, а він їх за це годував молоком", - починає свою містичну розповідку дід Олекса, як його ще звуть у селі.

Батько Олекси Ілліча народився на Воловеччині у звичайній сільській родині. Дитинство провів разом з братами та сестрами у Латірці. Але коли підлітку минуло 13, через голод, який панував у тодішньому селі, мама порадила: "Йди у світ, може тя там чужі люди нагодують". І, взявши торбину, хлопець попрямував, куди очі бачили. Побував не тільки по всій Україні, але й Росії. Спершу служив у графа кучером, пізніше, коли почалася Перша світова війна, юнака поранили і забрали в полон до царя Миколи. Там, доглядаючи за кіньми, познайомився зі знахарем.

"А той мав незвичайні здібності і зцілював хворих. Батько йому помагав та вчився. Коли повернувся додому, на Закарпаття, сам почав помагати немічним.За це йогоу селі прозвали ворожбитом: односельці батька поважали, але й остерігалися. Він же умів відгостити гадюк, котрих раніше по сільських хатах жили кублами. Вони, як ковбаси, звисали зі стріхи. Батько всім радив три дні погодувати змій молоком, а в останній раз дати гарячого. Тоді змія попече собі ядовитий міхур і втече".

Коли Олексі минуло 14 років, батько злігзхворобою. Одного дня сусідську корову вкусила гадюка, й чоловіка попросили прийти допомогти. Тоді Ілля Соломко покликав усіх своїх сімох синів, щоб навчити їх ворожбитству. Та з усіх хлопців відмовляти змій навчився тільки наймолодший - Олекса.

Вперше надприродні здібності юнак відчув у 15 років. Тоді в лісі на гадюку наступив його старший брат Василь. Олекса відмовив отрутутак, як навчав батько, врятувавши брата від смерті. Відтоді він і лікує. Але, щоб закріпити знання "папером", після школи пішов учитися в Мукачево за спеціальністю "ветеринар". По отриманню диплома все життя пропрацював на тваринницькій фермі.

За здібності, котрі успадкував від батька, Олексу також не оминули прізвиська "ворожбит" і "професор". Та чоловік за жартівливі імена не сердиться, навпаки - постійно доводить, що заслуговує на такий "статус". Адже вилікувати смертельно хвору людину, яку вкусила гадюка, для нього - справа п'яти хвилин. А кілька роківтомучоловікдовів, що й відстань - не перепона для доброго діла.

"Якось лежав я в Ужгороді в обласній лікарні. І от одного дня дзвонить мені в розпачі невістка: каже односельця вкусила в лісі змія - треба рятувати. Однак між нами відстань більше 100 кілометрів. Та я ризикнув: попросив на лікарняній кухні великого ножа із дерев'яною ручкою. Там, коли почули, що я планую робити, прозвали мене "колдуном" і професором, але ножа таки дали. Тоді я вийшов на подвір'я і за рогом, подалі від допитливого людського ока, провів магічну процедуру. За годинку невістка позвонила і сповістила, що хворому легшає", - каже дід Олекса.

На прохання кореспондента поділитися секретом магії, чоловік відказує, що надарма вимовляти чудодійні слова -не можна. Але згодом таки ділиться таємницею.

"Я не можу всього вам розказати без потреби, але уривок із заклинання розкажу. Так ось, щоб вигнати з тіла хворого зміїну отруту, я беру ніж і малюю ним на землітри кола у вигляді завитої гадюки. Після цього промовляю молитву "Отче наш..." і б'ю ножем в уявну голову змії. Потім вимовляю слова з таким закінченням: "Заклинаю тя Богом живущим; заклинаю тя на обратну дорогу...". Якщо замовляння не допомагають з першого разу, адже заряд отрути буває різний, то доводиться повторяти слова по двічі-тричі", - каже.
За довгі роки ворожбитства удіда Олекси побували різні "пацієнти", але жоден із них не залишився, так би мовити, не задоволеним: усіх ворож-битурятував від вірної смерті. Та найчастіше до чоловіка звертаються жителі навколишніх сіл, тобто ті, хто знає про ворожбита.

"Одного разу до мене привезли чоловіка, якого змія вкусила в полі. Поки довезли бідолашного в Латірку, яд почав вражати тіло і чоловік не міг вийти із автомобіля. Родичі прибігли удвір і встигли сказати ім'я та час укусу, тоді я вхопив ніж і почав швидко замовляти. Після цього піднявся на вулицю до машини, а хворий потом стікає. На радощах розповів, що відчував, як щось холодне сходило по нозі згори до п'яти, і нога почала на очах розпухати. Через якийсь час чоловік заснув, а коли вдома майже через добу прокинувся, то лишився хіба що слід від укусу на тілі і несамовитий голод".

Дід Олекса каже, що по зміях він - "мастак". Як побачить котру з них в лісі -впізнає за видом. Гадюки ж від нього ховаються, але дід їх також не чіпляє. Свої здібності, як і батько, 10 років тому передав синові Олексі.
"Хотів навчити цьому ділу і дочку, але їй того, певно, не можна робити. Бо як одного разу заговорила від укусу корову, то злягла хвора. Попросив її більше цього не робити, бо з таким жартувати не можна".
 

Теги: Латірка, змії, яд, ворожбит

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати