Замки Закарпаття: що залишиться нащадкам?

Закарпаття – унікальний в історичному і культурному аспекті край, адже на невеликому клаптику Української землі органічно переплітаються різні епохи і культура різних народів. Зберегти цю унікальність в пам’ятках, створених руками предків, – наше завдання. Тим часом ситуація, що розвинулася навколо Мукачівського замку "Паланок", наводить на роздуми, які є далеко не оптимістичними. На жаль, одна із найважливіших історико-культурних пам’яток Закарпаття стала заручницею політичних ігор. 

Про відродження культурної спадщини України і створення на її базі туристичного продукту говорять вже не один рік. Паралельно у державі щороку розробляється кілька програм зі збереження історико-архітектурної спадщини, але практично жодна з них реально не діє. При цьому державні мужі продовжують створювати нові програми та приймають нові рішення. Звичайно, мати програми добре, але якщо вони не підкріплені коштами, то все залишатиметься лише на папері і кошторис у планах з відновлення пам’яток рік за роком через їх руйнацію ставатиме все більшим. А за кілька років нам, можливо, і не буде що відновлювати. Така доля може спіткати і культурні пам’ятки Закарпаття, в першу чергу – замки. Про їх збереження говорять багато, але коштів, як завжди, виділяють мало.

П’ять років тому в Україні була розроблена і затверджена загальнодержавна програма збереження та використання   об’єктів культурної спадщини на період до 2010 року. Відповідна програма була прийнята в 2006 році і в нашій області. Зберігати й відновлювати передбачалося 1490 пам’яток культурної спадщини області, які взяті під охорону держави, з них: 478 – археології, 504 – історії, 86 – монументального мистецтва, 204 – архітектури та побуту. Особливої уваги приділено збереженню унікальних замків та дерев’яних церков Закарпаття.

Як повідомив головний спеціаліст з питань охорони культурної спадщини управління культури облдержадміністрації Томаш Сопко, в області з усіх замків лише три – Ужгородський, Мукачівський "Паланок" та Чинадіївський "Сент-Міклош" – є у більш-менш задовільному стані. Інші – Невицький, Хустський, Виноградівський та Королівський – є на межі руйнації.  В аварійному стані і понад 40 відсотків дерев’яних церков краю.  Тому 248 мільйонів гривень, які планувалося спрямувати на виконання програми, були б аж ніяк не зайвими. З держбюджету передбачалося виділяти щороку 17,4 мільйона гривень. Співфінансувати програму мала і область – по 4,8 млн. гривень на рік. 

Але як це вже стало звичним, проблеми загальнодержавного значення область змушена вирішувати самотужки. За останні три роки з державного бюджету на виконання програми було виділено … нуль гривень.

– Ось і мусимо вишуковувати кошти з обласного та місцевих бюджетів на порятунок пам’яток, які взяті під охорону держави, – каже Томаш Сопко. – Якщо з 2006 року депутати обласної ради виділили на програму 400 тисяч гривень, то на цей рік передбачено вже 1 мільйон 400 тисяч гривень.

Завдяки цим та позабюджетним коштам вдалося зробити чимало, констатує Томаш Сопко. Так,  виготовляється проектно-кошторисну документація на реконструкцію та проведено реставрацію  дерев’яних церков, частково реставрували Ужгородський та Мукачівський замки, музей "Лемківська садиба", Ужгородський кафедральний собор, допомогу обладнанням надано музею "Сріберна земля". Також за кошти обласного бюджету було споруджено пам’ятник карпатським січовикам на Верецькому перевалі та відновлено пам’ятний знак радянським воїнам теж на Верецькому перевалі. Цього року частково за рахунок програми було проведено реконструкцію меморіального парку "Красне Поле".

 – Набагато більше капіталовкладень потребують унікальні середньовічні замки Закарпаття, – каже Томаш Сопко. – Тут мільйоном чи двома не обійтися. У відновлення фортифікаційних споруд треба вкласти десятки мільйонів гривень. Та чи зможе цього зробити держава, якщо за останні три успішні в економічному відношенні роки не виділила жодної гривні?

В цьому плані викликає багато запитань нещодавнє рішення народних депутатів щодо створення державного історико-архітектурного заповідника "Замок "Паланок" у Мукачеві. Своєю постановою депутати передали один із найкращих замків Західної України з комунальної у державну власність, тобто Мукачівська міська рада більше не матиме змоги фінансувати утримання замку. Звісно ж при прийнятті  постанови депутати керувалися більше політичними вподобаннями, аніж здоровим глуздом. Адже як інакше пояснити той факт, що  в фінансово-економічному обґрунтуванні постанови йдеться, що "реалізація проекту у разі його прийняття не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України". Тобто на утримання "Паланку" депутати навіть і не планували виділяти бодай копійки.

Враховуючи наслідки фінансової кризи, коли в уряду не вистачає коштів на виплату пенсій і зарплат, сподіватись, що "зайві" гроші на фінансування "Паланку" знайдуться в  найближчий рік-два, не доводиться. Тому й виходить, що, передавши у власність держави пам’ятку, політики, на жаль, зробили крок до її руйнації, і саме через їх недалекоглядність "Паланок" може повторити сумну долю багатьох напівзруйнованих історичних споруд, що знаходяться під опікою держави.

Теги: замок, "Паланок", пам'ятка, музей, фінансувати

8 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати