Шедеври на яйці

Авторські роботи та репродукції класичних мистецьких творів художниця з Чинадієва Тетяна Бартош виконує на яєчній шкаралупі. Яйце вона вважає не просто досконалою формою, але й – великою таємницею. І – має великодній символ за своє натхнення… Втім, усміхається: "Я ще не є настільки просвітлена, аби відповісти на питання: що було перше - курка чи яйце…"

 

"Мона Ліза" на яйці – шедевр на досконалій формі. Найкращий взірець світового мистецтва Тетяна Бартош має за власний творчий оберіг. Вона прискіпливо обирає сюжети для відтворення на крихкому об’ємному матеріалі. Леонардо, Рафаель і Мікеланджело залишаються улюбленими взірцями. Виконує на шкаралупі й власні твори. Ця художниця оновила традиційну українську шкрябанку. "Писанка… Дуже прості орнаменти, символи релігійні, народні символи… А мені захотілося піти по другій стежці. Власне, попробувати портрети, фігури, інші сюжети – об’ємні. І за 10 років більш-менш уже є на що подивитися…", - оповідає художниця. На столі в її майстерні – декілька взірців, які доводять: і досконалу форму можна вдосконалити. Не віриться, що мініатюрний розпис – справа людських рук. Крім класичних репродукцій, вражають її авторські "Дерево в інеї" та – "Свічка". Якщо перше чарує ніжністю мальовничого мережива, то друге яйце ніби й справді світиться зсередини, а тим часом робота над шкрябанкою триває: свічка опливає, витворюючи вигадливі форми, робота живе у руках художниці…

 

 

Яйце вдосконалюється тривалий час, а власне розпису передує непростий процес підготовки матеріалу. Тут багато на чому залежить: "…Як варити, як вибирати яйце, де воно зберігалося, чи було в холодильнику, яка курка знесла, яка шкаралупа, яке лушпиння цибулі, яка температура води, скільки вариться, як воно натирається (припустимо, у шерстяний платок, і якщо стирається – воно непридатне для роботи). І дуже рідко попадається, зварити таке яйце навіть ще важче, ніж виконати портрет", - розповідає пані Тетяна, котра має декілька писанок, які не може їх завершити саме через те, що цього технічно не дозволяє яйце", - каже сучасна писанкарка.

 

Так, не більш ніж одне із десяти відварених у цибулинні яєць буде підходящим. Відтак художниця видобуває красу за допомоги шматочка леза, при чому – лише одного виду старих лез для гоління. На одне яйце лягають до двох мільйонів штрихів, а робота триває близько трьох тижнів. Важливо жодним рухом не зіпсувати досконалості майбутнього твору. Так, це подібно на медитацію, ділиться Тетяна, яку писанкарство чарує й завдяки значущості яйця як одного з провідних філософських символів…

Довершені шкрябанки мисткиня робить увесь рік, а перед Великоднем часом вертається до традиційного розпису яєць. Маючи досвід виготовлення традиційної писанки, 10 літ тому уперше взялася створити нову, особливу. На запрошення сусідки спробувала виконати шкрябанку на затемненому яйці і – відшукала своє натхнення…

 

- До тих пір я багато розмалювала писанок, але це настільки була нова течія, нова епоха і щось нове в моєму житті… До цієї творчості я зовсім інакше почала ставитися від найпершої такої писанки. Коли я почала її робити, таке було напруження, що вона в мене просто розчавилася у руках… І це був ключовий момент, знак, що треба інакше звернутися, відчути ту легкість… Ту, якої потребую для моєї графіки, для гри на піаніно, інших музичних інструментів чи взагалі просто для себе. Я спіймала це відчуття. І тоді техніка пішла своїм ходом, почалися винаходи…

 

 

Основа техніки – традиційна українська шкрябанка. Та в Тетяни різниться від звичайної не тільки вибором сюжетів, а й мініатюрністю розпису і - довершеністю. Мисткиня виконала уже з півсотні оригінальних творів. Мініатюрні шедеври є у колекціях за кордоном: Угорщина, Німеччина, Іспанія, Росія… Портрет на писанці подарований українському Президентові. Дещо, як то астрологічні сюжети, виконує для друзів, а портрети замовляють на престижний дарунок.

 

Творення розпису на яйці вимагає максимальної зосередженості, каже художниця. "О 6-ій ранку сідаю, і якщо ніхто не турбує, через півтора години починаю відчувати легкість штриха. І - ліссировочно (художники знають, що то таке) знімаю шар за шаром – один, другий, третій… І з часом знайшла, що бліки робляться аж через два тижні. І – навіть через рік: якщо мені треба найсвітлішу пляму, я можу іще більше витягти із писанки. Але - не зразу…". Щодо Тетяни йдеться про спокій – він завжди був їй властивий, а от щодо терпіння… "Ні, тут не про терпіння чи усидливість – це таки медитація…".

 

 

"Чого я прагну у мистецтві? Спробувати, відчути, пізнати… Найважливіше – зрозуміти саме мистецтво і його взаємодію з людьми", - каже талановита Тетяна, яка, вивчена на кераміка, працює як живописець і графік та викладає художню творчість дітям.Зараз Тетяна Бартош прагне наповнювати свої роботи символікою. А ще задумала зайнятися інкрустацією писанки. І - кожної вільної хвилини вертається до "Свічки" чи "Містерії Землі"…

 

Художниці, яка перетворила шкрябанку на мистецьку двершеність, довелося не тільки самотужки відкривати усі секрети, але й - на помилках вчитися ще й специфіки зберігання, адже працює винятково з повним яйцем. На жаль, сім крихких шедеврів загинули… Тетянине мистецтво – надзвичайно тендітне й потребує легкості й упевненості: "Після того, як мені яйце тріснуло в руках, тут же поміняла відчуття до писанки. І дійшла до того, що просто таку же писанку поклала собі в кишеню, і пішла собі… Маючи трохи вільного часу, вийняла лезо, трошки подряпала, поклала знову в кишеню, понесла додому, навіть без ганчірки… Це для того, аби не те що б перебороти, а – відпустити себе, мовляв, що не треба так вже дуже оберігати…"

 

Зате сама писанка – найкращий оберіг, а від Тетяни Бартош – ще й твір високого мистецтва. Символом життя, утіленням таємниць всесвіту та найдосконалішою формою вважає мисткиня яйце. Заповнює його шкаралупу своєю творчістю і твердить: правильно і натхненно виконана писанка може зберігатися вічно…