Віктор Ющенко: За мною стоять кілька мільйонів чоловік

- Пане Президент, раніше Ви неодноразово заявляли про неможливість проведення одночасних дострокових виборів Президента і парламенту, тепер підтримуєте цю ідею. Що змінилося?

- Дострокові вибори - не трагедія. Я про це говорив і рік, і два роки тому, і зараз, тому що Верховна Рада у нас є постійним джерелом кризи. Але проведення парламентських виборів для мене не є самоціллю. Головне - уникнути старих помилок у новому парламенті. Зараз у Раді триває боротьба між двома мегапартіями. Одна партія кістьми ляже, щоб не допустити фінансування виборів, тому що її влаштовує навіть та система, що зараз є в парламенті - відсутність більшості. Інша ж політична сила розуміє, що в неї є три-чотири тижні, щоб легітимно отримати владу шляхом дострокових виборів. Я дав парламентові стимул для проведення дострокових виборів - погодився на дострокові президентські вибори. Але поставив умову, що парламентські вибори ми повинні проводити за новим принципом. Заради цього можна пожертвувати кількома місяцями мого перебування на посаді Глави держави, тому що такі вибори можуть принести в парламент нові якість і стабільність.

- Коли, на вашу думку, відбудуться ці вибори? Як і вирішив парламент - 25 жовтня?

- Я прошу вас забути про дату 25 жовтня як про легітимну дату чергових президентських виборів. Це - надумана дата, вона нічим не обґрунтована. Що стосується дати проведення одночасних дострокових парламентських і президентських виборів, зараз я не візьмуся назвати її. Це повинні зробити юристи, дотримуючись букви і духу Конституції, не порушуючи строків проведення виборів парламенту і президента.

- Якщо юристи виконають це завдання й одночасні вибори будуть призначені, в яких із них Ви братимете участь?

- Думаю, я братиму участь і в тих, і в тих.

- Ви знайомі з рейтингами політиків і політичних сил?

- Так, я їх отримую. Але якщо я побачив рейтинги, це не означає, що я одразу маю хапатися за валідол і міняти свої наміри. Я знаю, що за мною все одно стоять кілька мільйонів людей, які поділяють мої цінності. І якщо я прийму інше рішення, ці люди сприймуть його як прояв слабкості і як зраду, як відмову від завершення розпочатої справи.

- Ще наприкінці минулого року Ви визнавали, що не очікуєте зростання своєї популярності. Неодноразово погоджувалися з тим, що теми, які відстоюєте, у тому числі про голодомор і НАТО, не додадуть Вам популярності протягом найближчого року. Ми правильно Вас цитуємо?

- Так, абсолютно. Але є речі, які виходять за рамки звичних понять політики. Сьогодні нації потрібні державні діячі, які говоритимуть те, що я говорю зараз. Можливо, люди не зрозуміють їх сьогодні. Можливо, навіть через п'ять років їх не зрозуміють. Але прийде час, і до них повернуться! У мене проста логіка - щоб зробити з народу державу, націю, ми повинні говорити про історію. Ми повинні пам'ятати, що у нас є материнська мова, гімн, який потрібно поважати і співати, що у нас має бути повага до свого прапора. Хоч одна людина в державі повинна про це говорити, подобається це вам чи не подобається. Я говорю про це як Президент. А ви мені пропонуєте говорити нації солодкі речі, які додаватимуть рейтинг.

- Ми не пропонуємо, ми констатуємо...

- Зачекайте, давайте поговоримо про те, що зроблено. Про що ми говорили п'ять років тому, формуючи основи нової політики? Про те, що потрібно прийти до свободи слова. Щоб у нас з'явився журналіст, в якого коліна не тремтять, який може поставити запитання, яке п'ять років тому він би собі в рукав засунув. Ми вже чотири роки живемо в умовах свободи слова. Так, ми ще не досягли кінця шляху, але у нас є прогрес. Друге досягнення - свобода вибору, основа демократичного суспільства. Озирніться, за останні роки ми провели дві дострокові виборчі кампанії. Обидва рази на виборах перемогла опозиція, і обидва рази спостерігачі визнали ці вибори чесними. А згадайте, що було п'ять років тому! Я тоді дороги не знав на центральне телебачення.

- Ви побоюєтеся, що з приходом іншого президента буде відкат у демократизації суспільства?

- А це не моя проблема. Це ваша проблема! Ця проблема - у тебе і в 47 мільйонів інших українців. Вибач, що я перейшов на "ти", просто хочу, щоб мене сприйняла кожна людина, яка це читатиме. Якщо ти увірував, що є краща модель, - будь ласка. А я пожертвував достатньо, щоб досягти тих цінностей, в які вірю! Я чотири роки говорив про ці цінності і п'ятий рік говорю. Дасть бог - буду і шостий, і сьомий, і десятий говорити. Я не ставлю собі завдання сподобатися нації. Вдумайтеся, мені 55 років, я був головою Центробанку, був Прем'єр-міністром. У мене є цінності, з якими я помру. Незалежно від того, зрозуміє мене нація чи ні, я розповідатиму про покоління українців, замучених, знівечених. У цьому місія Президента України. Знаєте, я ніколи не був і не буду хохлом, ніколи не був малоросом і ніколи їм не буду. Якщо мені потрібно буде другу дозу діоксину прийняти, я це зроблю, не відмовлюся. У мене п'ятеро дітей, і я хочу, щоб у мене була можливість сказати їм "я передав вам Україну кращою, ніж я її отримав".

- Серед тих кандидатів, які мають найбільші шанси зайняти пост президента, Ви бачите ту людину, яка може продовжити Ваш курс?

- Ви ставите хороше провокаційне запитання. Але якщо я на нього відповім, я фактично визнаю відповідь на інше запитання. Почекайте, давайте ще повоюємо. Попереду вибори, давайте дочекаємося їх результатів.

- Якщо парламент опиратиметься розпуску, можливо, що Ви підштовхнете його до цього рішення, видавши указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради?

- Я не хочу, щоб у парламенті було відчуття, що Президент тільки і мріє провести дострокові вибори. Але якщо у нас є коаліція, в якої немає більшості, то я запитую - в нас легітимна влада чи ні? Система, що працює на невідповідності Конституції, кульгає на обидві ноги. А нестабільність від неї неминуче поширюється на всі інституції влади - і в міськради, і в облради, і в прокуратуру, і в Нацбанк. У такій ситуації всіх колотитиме! Тому краще домогтися відповідності Конституції - хай у парламенті буде сформована більшість із 226 народних депутатів, які зможуть реалізувати свій політичний курс.

- Зараз цієї більшості немає?

- А ось це - суть мого звернення до Конституційного Суду (КС). Я не хочу відштовхуватися від положень регламенту Верховної Ради і готовий дочекатися рішення КС. Є норма про те, що за відсутності більшості я повинен виконати вимогу Конституції (про розпуск Верховної Ради. - Ъ), але ця норма може бути використана тільки після оприлюднення тлумачення КС.

- А на даний момент у Вас немає підстав для розпуску Ради?

- Саме так, підстав немає. Але я вважаю, що тлумачення Конституційного Суду дасть можливість назвати речі своїми іменами. Нагадаю, Голова Конституційного Суду обіцяв, що рішення буде винесено протягом місяця, і кілька тижнів із цього терміну вже минуло. Я вірю, що цих термінів буде дотримано, бо у правовому сенсі, наскільки я розумію, тут серйозної дискусії бути не може.

- Існує думка, що після оприлюднення рішення КС потрібно буде чекати ще 30 днів, і тільки після цього з'явиться право розпуску Ради.

- Необов'язково. Давайте почекаємо висновків суду. Якщо в цьому документі буде чітко сказано, що з моменту створення коаліції її діяльність не відповідала нормам Конституції, то цей термін потрібно буде відраховувати від дня її створення.

- Чи підтримаєте Ви зниження виборчого бар'єра в рамках передвиборної реформи?

- Я поки не робив би змін у даному питанні. Діючий бар'єр враховує інтереси виборця. Інша розмова, що нам потрібно міняти виборчу систему і запроваджувати механізм відкритих списків. І ось тут Україні потрібно визначитися. Якщо ми говоримо про мажоритарну систему, про непартійний принцип виборів, то ми приходимо до президентської республіки. Але, наскільки я розумію, президентська республіка після 2004 року померла. До речі, особисто я глибоко переконаний, що саме президентська республіка є найкращою моделлю для країни, що перебуває в перехідному періоді. Але сьогодні ми не зможемо знайти достатньої підтримки для повернення до цієї моделі. Тож зараз, хай би як це було гірко, нам потрібно підтримувати пропорційну систему, вдосконалюючи її за допомогою ідеї відкритих списків. Фактично, це буде запозичення деяких елементів мажоритарної системи - на окрузі буде один кандидат від кожної політичної сили.

- Ви маєте 100-відсоткову впевненість у тому, що парламент дослухається до Ваших пропозицій і піде з ними на вибори?

- Чесно скажу, не маю. Я припускаю, що в парламенті можуть перемогти люди зі слабкою позицією. Хоча і Юлія Тимошенко, і Віктор Янукович говорили, що діюча система нездорова, що її потрібно міняти. Але я розумію, у той момент, коли ми почнемо говорити про деталі механізму відкритих списків, це може серйозно роз'єднати нас.

- У такому разі, на чию підтримку Ви розраховуєте?

- На підтримку 47 мільйонів українців. Не вдасться змінити закон про вибори - будемо приймати оновлену Конституцію, де буде запроваджено механізм законодавчої ініціативи з боку громадян. Тоді буде все просто. Зібрали 100 тис. підписів, і закон потрапив до парламенту.

- Але для зміни Конституції теж потрібна підтримка парламенту, а її немає.

- Для мене, як для політика, дуже важливо, щоб у створенні Конституції брала участь Верховна Рада. Хоча б на рівні першого слухання, на рівні 226 голосів. Просто для того, щоб почути думку парламенту. І обов'язково Конституція України повинна бути прийнята народом. Я підкреслюю, йдеться не про прийняття в парламенті, а про те, що парламент розгляне її. П'ять політичних сил висловляться з цього питання. Скажуть вони "так" чи "ні" - не так важливо, але вони висловляться. А прийняття має бути всенародним. Після затвердження проекту, який я пропоную, ключі від Конституції раз і назавжди залишаться у народу. Будь-які подальші зміни Конституції, чи то вони будуть ініційовані Сенатом, чи то Палатою депутатів або Президентом, не зможуть бути реалізовані, допоки люди не скажуть "так".

- Але чинна Конституція передбачає, що зміни вносяться за згоди двох третин депутатського корпусу, а це 300 голосів. У Вас є юридичний механізм, що дозволить обійти цю норму?

- Є тлумачення Конституційного Суду, оприлюднене навесні 2008 року. І там говориться, що зміни і доповнення відбуваються за традиційною процедурою, а якщо це буде нова Конституція, то вона має прийматися на всенародному референдумі. Зараз ми говоримо про прийняття оновленого варіанта Конституції. Цього досить, щоб задіяти ту норму, про яку я розповів.

"Ви побачите, як ми попрощаємося з одіозними людьми, які розчарували партію"

- Ви є лідером партії "Наша Україна", яка зараз перебуває в глибокій кризі. У Вас є план виходу з неї?

- Важливо зрозуміти, коли вона опинилася у кризі. Криза була раніше - коли до партії увійшли люди, які повели її не тією дорогою, що я хотів, не тією, що відповідала моїм поглядам. А зараз ми говоримо, що партія відновлюється. Позаминулого тижня я зібрав президію партії, де був представлений план її оновлення. Нам потрібно перереєструвати членів, оновити і у багатьох випадках перереєструвати виконкоми. Нам потрібно відокремитися від тих людей, кар'єристів, які завдали партії колосальної шкоди, відстоюючи свої бізнес-інтереси.

- Про кого конкретно Ви говорите?

- У Президента повинні бути тільки хороші новини. Все погане хай робиться вустами інших людей. Але можу вас запевнити, що тут дії будуть рішучими і кардинальними. Ви побачите, як ми попрощаємося з одіозними людьми, які розчарували партію. У багатьох обласних організаціях нам потрібно буде поміняти керівництво, оновити раду партії і виконком. А потім швидко провести обласні конференції і всеукраїнський з'їзд.

- І коли відбудеться цей з'їзд?

- Думаю, ми впораємося за місяць. Максимум - місяць і один тиждень.

- "Наша Україна" буде брати участь у виборах?

- Звичайно буде. І вона поверне собі своїх виборців. Хочу сказати, що без "Нашої України" український політичний світ буде дуже бідним. Жодна політична сила не зможе так ясно формулювати пріоритети країни. Жодна партія не запропонує вам більш гідної дороги в майбутнє, жодна сила не буде так віддана демократії, як "Наша Україна". До речі, ми від цього постійно страждаємо, бо в демократичній партії завжди складніше приймати рішення, ніж в авторитарній.

- Чи плануєте Ви розширювати партію перед виборами за рахунок інших демократичних сил? Запитаємо прямо - чи буде цим партнером партія "Єдиний центр"?

- Відповім прямо "тут є складнощі..." (замислився. - Ъ) Давайте відійдемо від конкретики "Єдиного центру"... Я нагадаю про історію об'єднань. З 2002 року я викликав з того світу стільки політичних трупів! Ми тоді рятували цілі рухи, плеяди політиків, які, як мені здавалося, ще можуть послужити Україні. Та в підсумку об'єднання у блок привело нас до підриву цілісності, мобільності та ефективності прийняття рішень.

- А якщо не намагатися створювати блок, а об'єднатися в єдину партію?

- Це була остання ідея. Ми хотіли об'єднати всіх - починаючи від Руху Бориса Тарасюка та УНП Юрія Костенка і закінчуючи християнськими демократами. Теоретично у нас був шанс об'єднатися, але практика показала, що демократичні сили дуже погано склеюються. Причому на заваді стає не національна ідея, а маленьке его дрібних політиків, учорашніх політиків. Виходячи з цього досвіду, сьогодні в мене, чесно скажу, мало бажання об'єднуватися з будь-ким на партійному рівні. Уже накопилася втома, набридло бути паличкою-виручалочкою для інших політичних сил. Хоча, звісно, я не кажу категоричне "ні", бо триває політичний процес, і можливі компроміси.

- На початку нашої розмови Ви розповіли про позитивні результати свого перебування на посту Президента. А є щось, що Ви хотіли, але не змогли зробити за ці роки?

- Так. Це реформа Конституції. Ця міна була закладена у 2004 році... Але тоді нація стояла перед перспективою громадянської війни, і вибір був дуже складним.

- Можливо, треба було скасувати конституційну реформу, ініційовану президентом Леонідом Кучмою, ще в 2005 році?

- У мене тоді не було більшості у парламенті. Стара більшість (у Верховній Раді IV скликання. - Ъ) доживала свої дні, а новостворена (у Верховній Раді V скликання. - Ъ) не була конструктивною з першого дня. Через це ми втратили надто багато часу.

"Нашим двостороннім відносинам не вистачає прагматики"

- За час Вашого правління Київ і Москва так і не вибудували нормальні політичні відносини. Вам не вдалося цього зробити ані з Володимиром Путіним, ані з Дмитром Медведєвим. Що Вам заважало?

- Росія - велика країна, яка може і повинна солірувати у багатьох геополітичних питаннях. Звісно, у неї своє бачення зовнішньої політики. У Москві можуть говорити, що Україна - це зона особливих інтересів Росії. Але в Україні така термінологія не сприймається. Що стосується наших двосторонніх відносин, то їм не вистачає прагматики. Наявна їх глибока політизація. Я вважаю, що найкраще відносини зміцнюють торгово-економічні зв'язки. Обов'язок політиків двох держав зробити так, щоб бізнес міг вільно спілкуватися. Ще у 1993 році, щоб активізувати економічні відносини, було підписано угоду про зону вільної торгівлі. Сьогодні - 2009 рік, минуло 16 років. Україна ратифікувала цей документ невдовзі після підписання. Росія ж донині цього не зробила.

- Що заважає створити такий режим?

- Це запитання не до української сторони. До речі, місяців через п'ять Україна підпише угоду про зону вільної торгівлі з ЄС. Ми розпочали роботу над нею 11 місяців тому і, думаю, до вересня завершимо. А ось тепер у мене запитання: чому з Росією ми не можемо запровадити такий самий режим?

- Ваше прагнення в НАТО, яке прохолодно сприймають у суспільстві, також викликає роздратування Москви. Яка в цьому необхідність?

- Це принципово. Нам потрібно зрозуміти, наскільки важлива роль системи безпеки в облаштуванні незалежної держави. За останні 90 років українці шість разів оголошували незалежність своєї держави. Вдумайтеся, шість разів - жодна нація в Європі немає такого досвіду!

- Ви вважаєте, що залишаючись поза НАТО, Україна може втратити незалежність?

- Я хочу, щоб зрозуміли мою аргументацію. З шести спроб оголошення незалежності України п'ять провалилися. Як правило, це було пов'язано із зовнішнім фактором. Звісно, допомагала в цьому і п'ята колона всередині країни. Тож я не хочу, щоб ми втратили незалежність вшосте. Подивіться на Європу. Жодна країна Європи, крім Росії, не пішла шляхом самодостатньої політики безпеки. Усі сказали, що єдиний спосіб гарантувати власну безпеку - участь у моделі колективної безпеки. Інша модель не розглядається ані в Австрії, ані в країнах Скандинавії, ані у Швейцарії. Є різниця в нюансах - чому одна країна формально увійшла до блоку, а інша - ні. Але це не означає, що ці країни проти моделі колективної безпеки! Тією чи іншою мірою вони всі під захистом цієї системи. А тепер візьмемо приклади новітньої історії та подивимося на країни Східної Європи, починаючи від країн Балтії, з якими ми разом будували розвинений соціалізм. Щойно вони здобули незалежність, першим кроком у сфері безпеки було приєднання до системи колективної безпеки.

- Коли Україна може приєднатися до НАТО?

- Я розумію, що журналісти хочуть почути рік, місяць і день. Але тут усе складніше. Це не в компетенції Президента Ющенка. На це запитання повинен відповісти весь народ. Кожен має зрозуміти, що НАТО - це не політика проти когось, це політика за вас. Словом, для того, щоб Україна була в НАТО, нам потрібно провести роботу серед 47 мільйонів українців. Тут дорога не буде визначатися директивою: "хай буде так". Я оптиміст, оскільки бачу динаміку. Чотири роки тому ми починали роботу з 12% підтримки вступу до НАТО. Перший рік закінчили з показником 17%, сьогодні у нас 33%.

Нам треба переконати українців, що НАТО - це не хмара в штанях, яка літає десь високо. Треба, щоб люди зрозуміли, що йдеться про незалежність, про гарантії недоторканності кордонів і про те, яку країну вони залишать своїм дітям. Тому я чотири роки стукаюся в усі двері і кажу: є один спосіб зберегти спокій і стабільність - приєднатися до єдиної політики безпеки Європи. Я не знаю, як довго потрібно буде водити націю пустелею, щоб вона прийшла до цього відкриття. Але динаміка останніх чотирьох років свідчить про те, що кількість прихильників НАТО збільшується, а кількість противників зменшується. Чи влаштовують мене ці темпи? Ні, не влаштовують. Зміна влади в Україні, якщо вона відбудеться, додасть щось до зробленого? Ні, не додасть! Це обов'язково відкине нас. Але цей відкат не буде фатальним. Ми обов'язково повернемося до цієї ідеї - через 5 або 7 років - і зрозуміємо, що сьогодні втратили те, що було у нас на порозі.

- Що стосується перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Криму - є домовленість, що він базуватиметься там до 2017 року, але Київ наполегливо пропонує Москві вже зараз готуватися до виведення флоту. До чого цей поспіх?

- Ця договірна база нас не влаштовує, вона не дає Україні ніякої вигоди і, по суті, ніякої орендної плати, ніякої компенсації втрат, які несе Крим. Але у нас є угода до 2017 року, духу і букви якої ми зобов'язані дотримуватися. Однак наша Конституція не передбачає розміщення в Україні будь-чиїх військових баз. Єдиним винятком до 2017 року є Чорноморський флот Росії. Але вивести флот за рік, два чи п'ять неможливо. Тож ми не ставимо за мету торпедувати діючі угоди, ми лише хочемо попередити російських партнерів.

- Під час серпневої війни в Південній Осетії Ви приїжджали до Тбілісі і підтримували Михаїла Саакашвілі. Ви, як і раніше, вважаєте, що правда була на його боці в тому конфлікті?

- Оцінюючи ті події, ми виходили з територіальної цілісності Грузії. Немає аргументів, які дозволяють посягати на ці принципи і розділяти суверенну країну.

- Захід вважає так само. Але ставлення до Саакашвілі там змінилося: його не вважають безневинною жертвою агресії.

- Я не кажу про Саакашвілі. Я кажу про принципи, на яких ґрунтується світовий порядок. Вони були порушені.

"Я хочу підкреслити, що держава - це не кооператив"

- Ви зустрічалися з представниками МВФ у рамках переговорів про отримання другого траншу кредиту. Чи є фінансове оздоровлення НАК "Нафтогаз України" однією з вимог МВФ?

- Так, це одна з найважливіших складових бюджетної проблеми, про яку я вже згадував. Нам потрібно змінити правила гри на ринку, лібералізувати оптовий і роздрібний ринки газу.

- Чи потрібно підвищувати вартість газу для населення?

- Звичайно. І це - болюче питання. Бо це рішення не в компетенції Президента чи парламенту, а винятково в компетенції уряду. А уряд не хоче цього робити і шукає інших шляхів. Зокрема, йдеться про виділення бюджетного фінансування.

- Чому Ви не наполягаєте на негайному реформуванні галузі відповідно до свого бачення?

- У цих реформ відкладений ефект - навіть якщо уряд погодиться на їх проведення, наслідки ми зможемо відчути лише наприкінці року, оскільки споживання газу населенням зросте лише у IV кварталі. У II-III кварталах у нас не буде іншого шляху, крім як виділити "Нафтогазу" 6,1 млрд. грн. Так, я не є прихильником такого підходу, бо він відкладає реформування нафтогазового сектору. Але сьогодні у нас немає виходу.

- Де брати кошти для закачування газу в ПГС у літній період?

- Тут є два нюанси. Скажіть, яка країна Європи закачує у ПГС такі обсяги газу, як Україна? Жодна з країн. І Україні варто відмовитися від цієї практики. Якщо в нас буде відрегульовано внутрішній ринок - ритмічне споживання, лібералізована ціна і повна оплата за спожитий газ - ми зможемо порушувати це питання. Навіщо нам закуповувати газ авансом, щоб споживати його у грудні? Єдине, що може стимулювати таку закупівлю, - кон'юнктура ціни. Якщо влітку нам буде вигідніше купувати газ, ніж узимку, у нас з'явиться мотив для закачування в ПГС. Ще один момент - ми можемо використовувати ПГС для зберігання експортних обсягів газу, призначених для сезонних поставок до ЄС. І я вважаю, що нам потрібно дотримуватися цієї логіки. Так, частину потужностей ПГС потрібно використовувати для критичних резервів внутрішнього споживання, але левову частку слід переорієнтувати для стабілізації поставок до Європи.

- Але це - плани на майбутнє. А що робити у 2009 році?

- Потрібно налагоджувати внутрішній ринок. Якщо він працюватиме як годинник, у нас не буде проблем з поставками і оплатою газу в сезонний період. Із сьогоднішньою системою нам не можна розраховувати на кредитування, бо повернення кредитів буде дуже сумнівним. Я наведу приклад. За кілька днів до нового, 2009 року, я розпорядився, щоб Нацбанк виділив "Нафтогазу" близько $2 млрд. для розрахунку з "Газпромом". Підкреслюю, кредит було видано на півроку. Минула половина цього терміну - закінчився I квартал, в якому було спожито основну кількість оплаченого газу. А тепер я запитую: яку частину цієї суми було погашено? Нуль! У II кварталі, звісно, виручка за продаж газу буде ще меншою, бо закінчився опалювальний сезон. Що робити?

- Буде пролонгація кредиту Національного банку?

- Для пролонгації уряд буде змушений знову звертатися по кредити до Нацбанку, який обмежений у коштах. Жоден інший позичальник не надасть грошей на ці цілі. У результаті будуть знижені можливості фінансування інших напрямків розвитку економіки.

- Але уряд усе ж таки шукає альтернативні джерела кредитних коштів. Зокрема, Кабмін звернувся до Росії з проханням надати кредит у $5 млрд. Ви підтримуєте таку ініціативу?

- Перш ніж відповісти на це запитання, я нагадаю, що дисбаланс держбюджету цього року становить близько 40 млрд. грн. плюс ще порядку 30 млрд. грн. прихованого дефіциту. Для початку нам потрібно вирішити питання усунення цього дисбалансу. А вирішити його можна тільки з міжнародними фінансовими інституціями - ані Росія, ані Саудівська Аравія нам тут не допоможуть. Щойно Україна виконає вимоги МВФ, знайде ресурси для покриття дефіциту бюджету і отримає фінансування МВФ, нам будуть цікаві будь-які інші кредитні програми.

- У тому числі російська?

- І російська, я не проти. Але я хочу наголосити, що держава - це не кооператив, держава не ставить за мету добути гроші будь-якою ціною. У ході перегляду бюджету уряд слід поставити в певні рамки. У бюджеті повинні бути зафіксовані суми, терміни і умови можливих позик для покриття розривів у 2009 році. Якщо цих умов буде дотримано - будь ласка.

- А якщо кошти отримає не уряд, а "Нафтогаз", це дозволить обійти бюджетні обмеження?

- Якщо російська сторона захоче надати позику "Нафтогазу" як корпоративній структурі і допомогти йому закачати газ до ПГС - це буде можливо.

- А Ви не боїтеся, що у цього кредиту буде політична складова?

- Я розумію, про що ви кажете. Можу запевнити вас - в Україні немає політика, який хотів би провести ревізію власності газотранспортної системи. Якщо ви вважаєте, що знаєте такого політика, то помиляєтеся. Це факт! Звісно, є політики, які спекулюють на цій темі, але це - тільки політичні спекуляції, не більше. Так, я згоден з тим, що держава не кращий оператор у використанні національних ресурсів, але ГТС це правило не стосується. Давайте запам'ятаємо раз і назавжди: газотранспортна система України - це нероздільний актив держави. Потрібно забути про будь-які пропозиції щодо перегляду статусу управління і використання ГТС.

- 23 березня у Брюсселі відбулася міжнародна конференція з питань модернізації. Ви очікували, що цей захід викличе таку різку реакцію Росії?

- Ні. Бо це неадекватна реакція. Просто в Росії в багатьох людей склалося враження, що українська ГТС - це об'єкт, на який вони можуть претендувати.

- Чому ж Україна спокійно реагує на заяви російських чиновників, якщо вони беруть під сумнів право України модернізувати систему?

- Бо якщо реагувати на всі заяви, це не привнесе конструктиву у відносини.

- Але Москва заявляє про це на міжнародній арені, переконуючи Європу у своїй правоті. Можливо, що в підсумку Росія досягне перегляду брюссельських домовленостей?

-Ні, бо проблема модернізації ГТС - проблема не лише України. Це також проблема Євросоюзу. Європа була шокована подіями, що відбувалися на початку 2009 року. Мало хто в ЄС припускав, що хтось зможе перекрити їм газ у січні. І зробила це, підкреслюю, не українська сторона. Все це підштовхнуло Європу до створення нової схеми роботи газового ринку. Звісно, ще не скоро можна буде говорити про створення ясного, чіткого європейського ринку газу, але над цим сьогодні працюють у рази активніше, ніж, скажімо, рік тому.

- Закупівля газу на східному кордоні України - частина нової схеми?

- Цілком можливо. Це питання буде порушуватися в контексті реформування газового ринку.

- Повернімося до брюссельських домовленостей. Чи можлива участь Росії в модернізації ГТС?

- Звісно, "Нафтогаз" потребує практичної допомоги в модернізації ГТС. Ми знайшли три структури, які готові профінансувати модернізацію ГТС, - це Європейський інвестиційний банк, ЄБРР і Світовий банк. Але коли ми отримаємо фінансові ресурси, нам знадобляться підрядники для модернізації системи. Буде проведено конкурс із модернізації лінійної частини, і, якщо російський контракт виявиться найвигіднішим, очевидно, що російська сторона візьме участь у цьому проекті. Те саме стосується компресорних станцій. Обмежень для участі закордонних компаній у цих конкурсах не буде. Але я уточнюю - приналежність ГТС від цього не змінюватиметься.

- Чому Ви говорите тільки про підрядні роботи? Адже брюссельська декларація передбачає залучення додаткових інвесторів, крім трьох інвестбанків.

- Будь ласка, якщо хтось захоче приєднатися до фінансування, це не буде зайвим. У тому числі якщо це буде Росія.

- 23 березня у Брюсселі Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко підтримала досягнуті домовленості. Водночас є інформація, що сьогодні прем'єр переглядає свою позицію. Ви можете підтвердити чи спростувати ці відомості?

- У мене теж є така інформація. Але я можу тільки висловити співчуття із цього приводу, бо іншого варіанта в України немає. До того ж, комерційні ланки цього проекту суперокупні, вони надзвичайно вигідні для нас. Тут не може виникати навіть щонайменших дискусій. Є також некомерційні проекти з окремим фінансуванням - йдеться про метрологічний центр у Боярці, будівництво газовимірювальних станцій на семи входах ГТС в Україну і формування єдиної системи моніторингу. Мета цих проектів - зробити українську ГТС відкритою системою, де європейський споживач зможе отримати будь-яку інформацію про проходження газу. Фактично, вона стане невід'ємною частиною європейської ГТС та інтегруватиметься в європейський ринок газу.

- Ви неодноразово критикували контракти про поставки і транзит російського газу, які були підписані на початку січня...

- І зараз критикую!

- ... а ще Ви говорили, що їх потрібно переглядати. Чому немає ініціатив щодо їх перегляду?

- Бо це - компетенція уряду. Є людина, яка взяла на себе особисту відповідальність за зміст цих контрактів. Це - Юлія Тимошенко, саме вона давала директиви, визначала цінові та інші характеристики. А ті люди, які технічно формували й підписували документ, лише виконували директиву прем'єр-міністра. Але хіба можна говорити, що ставка транзиту в $1,7 дає стабільність нашій ГТС? Це - збиткова ставка!

- Отже, Україна переглядатиме контракти, які Ви називаєте невигідними?

- Якщо ми зараз будемо піднімати питання перегляду цього невигідного, непродуманого контракту, це не знайде підтримки в Європі. Контракт підписаний, і його необхідно виконувати. Нам потрібно, щоб наші взаємини з Росією були стабільними, щоб ми не дивували щороку увесь світ, розповідаючи, як важко домовлятися з Росією.
 

Теги: Ющенко, вибори, президент, Тимошенко, парламент

17 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати