Ужгородський історик Михайло Павлюх розповідає, що сакура з’явилася в Ужгороді у період чеської доби - з 1919 по 1939 роки, коли чеська влада активно вкладала кошти в розбудову мікрорайону Галагов (нині центр Ужгорода по інший бік Ужа), де зараз ці дерева й ростуть. До того ж цей мікрорайон був болотистою місцевістю, мав особливий мікроклімат, який не сприяв багатьом рослинам, тому тут вирішили висаджувати сакури...
Місцевий професор Сергій Федака підтверджує, що саме “за чехів” ботаніки дослідили, що клімат в Ужгороді найбільше підходить для японських вишень. У краї навіть виникла модна традиція: дарувати саджанці дерев приїжджим. Щоправда, самі ужгородці досить ревниво ставляться до цього.
Нещодавно, скажімо, ціла алея цих екзотичних дерев опинилася на межi висихання через траншею, викопану бiля дерев однiєю з фiрм кабельного телебачення.
“Замах” на сакури стався на вулицi Марії Заньковецької. Про масову загрозу сакурам екологи довiдалися випадково, проїжджаючи вулицею. А зупинившись, зауважили, що траншея пiд кабель викопана впритул до дерев. Причому багато корiння безжально понищено. Якби екологи своєчасно не забили на сполох, то було б знищено понад сто екзотичних дерев.
Щороку в Ужгороді намагаються висаджувати нові й нові дерева сакур. Коштують вони недешево – від 100 до 200 гривень за одне деревце. Працівники місцевого зеленгоспу скаржаться, що жителі міста нерідко викрадають посаджені сакури. А садити їх необхідно, бо нинішні дерева вже майже віджили своє, розповідає працівниця Ботанічного саду Ужгородського національного університету Марія Омелянська.
Розмножується сакура лише щепленням, оскільки не дає плодів. Вона може жити 100 років. Прищеплюють сакури на звичайні вишні чи черешні, бо ті витриваліші, але й вони більше не живуть.