Чоловік померлої закарпатської депутатки закликав Москаля не піаритися на покійних

Геннадій Москаль

Пане Геннадію! Прочитав  ваш опус щодо моєї дорогої покійної дружини Марії Діміч – депутата обласної ради кількох скликань, відомого педагога, чесного політика краю, в якому ви ділитесь своїми здогадками щодо її смерті, надуманими фразами, оприлюднюєте якийсь міфічний сценарій, де ні логіки, ні душі. Подумалось: якось нетрадиційно  ви помолилися за мою покійну дружину та попросили Господа завести її до свого Царства.

 Не смійте! Смерть Марії Діміч – це біль родини, і ви не маєте ані морального, ані юридичного права очорнювати її світлу пам’ять своїми безтактовними заявами.

Так, моя дружина померла, йдучи в райраду – там догоріла її свічка. Покійний єпископ Іван Маргітич помер у храмі під час Богослужіння за престолом – його смерть застала в святині. Веду до того, що коли Господь приймає рішення, людина безсила.

 Хто ви такий, щоб аналізувати речі, які не підвладні земним і грішним?!

 До речі, маю нагадати вам: коли ви були губернатором на Закарпатті, то саме з вашої ініціативи було поставлене на порядок денний однієї із сесій облради питання  про звільнення голови облради Івана Іванча.   Під час пленарного засідання Марія відкрито виступила на захист пана Іванча, і питання було знято з порядку денного. Тобто, ви мали можливість переконатись на власні очі, що моя дружина була сильною, вольовою жінкою, самодостатнім політиком і нав’язувати їй якісь рішення було б абсурдно.

Є ще один нюанс у цій ситуації. Якби Марічку кликали чи, як ви заявляєте, чинили на неї тиск з тим, аби вона перейшла в Партію регіонів чи перекинулася  до комуністів, то це, справді, могло б її розсердити чи знервувати. Але ж як і „Наша Україна“, і "Єдиний центр" – обидві партії демократичного, європейського спрямування, зорієнтовані на захист національних інтересів України, розбудову краю. В якій партії із названих бути – це рішення приймала команда спільно, в якій моя дружина  тривалі роки була. Для неї Віктор Ющенко, брати Балоги, особливо Віктор Іванович, – лідери, яким довіряла, поважала, любила. Бо ці люди зробили для нашого краю та його мешканців стільки добра, скільки ви не зробили за все життя. Вони допомагають сирітським будинкам, будують школи–інтернати, відроджують історичні пам’ятки. А чи заглядали ви у своє єство?

Я завжди був поруч з Марійкою, ми разом ходили з нею у партійних справах, на зібрання, розносили під час виборів агітки, спілкувалися з людьми, йшли на ділові зустрічі.

До неї приходило за допомогою у вирішенні наболілих проблем більше жителів Рахівщини як до влади. Вона ж, у свою чергу, клопотала за людей перед Президентом України, керівниками краю. Кожне її звернення було вирішено позитивно на користь простих людей. Коли Президент України приїжджав у Рахів, він до неї підходив і потискав руку. А Віктор Балога ще й перепитав: "Як ся маєте?".

Сьогодні її немає серед нас – так розпорядилася доля, щоб її яскраво палаюча зірка загасла…

Мені здавалося, що в минуле канула ганебна комуністична доба, коли колега на колегу, сусід на сусіда, брат на брата писали доноси, пасквілі, після чого каральники чи то ті, що вершили долі людські без суда і слідства, збирали нещасних і відправляли у далеку путь. Доба – минула, а охочих до неправдивих діянь залишилось. І кортить залізти в чуже життя, в чужу долю, навіть, у скорботну пам’ять. Щоб зробити якомога болючіше.

Знаєте що, пане Москалю, у вас якась манія підозріливості. Ви ще жодного разу не написали добрих слів щодо закарпатців та нашого краю. І саме через таких, як ви, жителі нашого чудового, гостинного Закарпаття  і ставляться з пересторогою до приїжджих начальників.

Якщо це хтось пише від вашого імені – то, як порядна людина, зробіть спростування. Чи ви втратили відчуття такту, порядності й самоповаги. Я не дозволю вам „творити“ свою правду щодо смерті моєї дружини.

Василь ДІМІЧ, депутат Рахівської райради

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати