Ужгородський мер збирається затопити місто, зводячи мости-торгівельні лавки

Мер збирається затопити Ужгород, зводячи мости-торгівельні лавки

Тобто мотив навіть не полегшити транспортний рух містом, яке вже швидше можна здолати пішки, ніж на авто через велетенські пробки, а… набудувати чергових будок для здачі в оренду! Звісно, Сергій Миколайович ні кризи не знає, ні пішки не ходить, тому "не в курсі", скільки підприємців залишають вже існуючі торгові площі. Взагалі то, Ратушняк зізнався, що хотів би на проміжку між нинішніми пішохідним та транспортними мостами побудувати ще три нові. І всі з будками. Хоча, власне, чого мучитися – забетонував би всю річку і мав би десятки тисяч "свіжих" торгових площ. Або й житлові квартали. (До речі, даруємо Сергію Миколайовичу цю ідею.)

 Отож, поки що, мотивуючи, що старий пішохідний міст аварійний — Ратушняк готовий знести його та побудувати новий "венеціанський міст". Тобто з магазинчиками і кафешками. Але ж будь-який міст – це споруда з особливим рівнем небезпеки. Тим більше на  гірських річках, а Уж саме гірська річка. Нині діючий пішохідний міст в центрі Ужгорода завдяки вкладеним у 2004 році більше 1 млн. грн. є безпечним. Єдине, що потрібно ще зробити – замінити покриття мосту.

 На жаль, горе-мер не був під час катастрофічних паводків 1954, 1998 років в обласному центрі. Не знає, що таке не спати в ночі з жахом спостерігаючи, як невблаганна стихія підбирається до всього, що нажито і не просто авантюрами, як у Ратушняка, а тяжкою працею. Тоді повенева вода затоплювала різні райони Ужгорода. А будинки в центрі міста падали саме через необдумані дії будівельників під час спорудження  підвісного мосту в Боздоському парку, який створив перешкоду воді, зупинивши швидкість течії. 

Швидкість проходження води руслом річки у час паводків залежить від наявності на її шляху перешкод, викривлень русла. І якщо вони є, то вода гальмує та піднімається вище за течією. В Ужгороді найменш захищені ділянки берегів у районі Радванки (перелив або розмиття дамби зруйнує понад 300 будинків), парку Горького, де у 50-х роках вода переливала навіть на вул. Підградську і залила увесь історичний центр міста (ці води і нині можуть зруйнувати понад півтисячі напівсаманних будинків).

   Отаку "радість", яка може перетворитися в "армагедон" пропонує ужгородцям обраний ними мер.

   Ідея побудови "венеціанського мосту" у голові мера виникла ще 15 років тому, коли мрія про пам’ять собі, коханому, стала свербіти перманентно. Нові торгові місця, ринки, центральні розважальні точки, стадіон-базар "Авангард" — це мрія клану сім’ї РІО-синдикату. На щастя та спасінням черговому підтопленню Ужгорода стала постанова уряду про малу приватизацію. Отож думки про швидке збагачення "перемкнуло" на точки громадського харчування, кооперації, магазини міської торгівлі. Разом зі своїм найближчим оточенням в особі Анатолія Синишина, тоді голови Фонду комунального майна Ужгорода, Ратушняк розпочав дерибан. Практично усі магазини були переписані на наближених до ньогоа осіб та родичів. Вулиця Корзо отримала псевдонім "Ратастрой". За задумом Сергія Миколайовича весь древній Ужгород згодом мав би стати "Ратаградом".

   Сьогодні після трьох років керування Ужгородом та "великої приватизації" аптек, ринків, дитячих садків, бібліотек, іншого майна ужгородців, наш "господарник" роздумує, як скерувати усі грошові потоки в місті під себе та своїх родичів. Землі, які "розподілив" земельник-Ратушняк хватило б на декілька поколінь ужгородців. Тепер же планує ощасливити нас ще й торгово-розважальним мостом. Коли попливемо, ото буде шоу!

Теги: Ужгород, Сергій Ратушняк, мости, лавки, , торгівля

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати