Закарпатський письменник Юрій Керекеш уже знає, де зберігатимуть його майбутній архів. Ось уже кілька місяців він змушений перечитувати власні листи. Керекеш має намір передати їх до сховища. Листування має історичну цінність. Адресати письменника - колишні політичні вигнанці, представники діаспори.
Особисті архіви, сформовані самими знаменитостями, - знахідка для науковців. Часом приватні листи чи світлини стають чи не єдиним джерелом історичної правди. У таких документах - не просто факти, а душа.
Михайло Делеган, директор державного архіву Закарпаття: "Сухі протоколи установ, організацій, хоч вони важливі, але архіважливіші ті документи, які пройшли через душу і серце людей..."
Створювати архіви знаних людей - справжня морока. Директорові сховища, який знає ціну таких паперів, доводиться роками переконувати потенційних "клієнтів", щоб ті здавали йому документи.
Михайло Делеган, директор державного архіву Закарпаття: "Нам доводилося десятки, сотні, тисячі разів зустрічатися з представниками різних верств інтелігенції, тих, які заслуговують дійсно. щоб їхні творіння зберігалися в документах..."
Людина може заборонити користуватися приватним архівом певний час. Так зробив закарпатський військовик Василь Русин. Особисті документи відкрили тільки після його смерти. Ось план, як закарпатські партизани наступатимуть на угорців. Тепер це креслення рукою можна виставляти в музеї. Утім, на створення власних фондів поки що пристають одиниці. Часом цінні документи просто викидають на смітник.
Леся Кешеля, Галина Ларіонова, програма "Вікна", СТБ
08 листопада 2006р.
Теги: