Експерт Ігор Демко: "Для мене важливі обставини ДТП, а не прізвища її учасників"

“МЕНЕ ЗАВЖДИ ВАБИЛА АВТОТЕХНІКА”

-- Ігоре Миколайовичу! Яким був ваш шлях у міліцію загалом і в експерти зокрема?

-- Народився я 1956 року в місті Дрогобич Львівської області у сім’ї коваля.  Після невдалої спроби стати студентом  Київського автодорожнього інституту була служба в армії. Після демобілізації вступив   у  Львівський політехнічний інститут на автомобільний факультет.  За направленням пішов  в народне господарство --  інженером з безпеки руху в будівельну організацію в рідному Дрогобичі. Але мріяв  про роботу в державтоінспекції. Проте доля розпорядилася по-іншому.  1990-го року пішов працювати в Дрогобицьку виховну колонію.

Приїхавши у 1995 році  на Закарпаття, пішов  працювати у міліцію – у відділ Державтоінспекції. Де пропрацював майже  два  роки. 

“В ЕКСПЕРТИЗУ МЕНЕ “ПОТЯГНУЛИ” МАЙЖЕ СИЛОМІЦЬ”

-- А як ви стали експертом?

-- То ціла історія. Влаштовуючись на роботу в міліцію, зустрів якось у коридорі тодішнього начальника  експертного відділу Юрія Кобаля. Почувши, що я переводжуся з Львівської області, маючи вищу автомобільну освіту, Юрій Іванович запевнив, що “проб’є” під мене посаду: мовляв, мені така людина, як ви, дуже потрібна.

У 1996 році, коли я працював в ДАІ, одного ранку мені показують наказ про переведення мене в експертну службу.  Я не дуже хотів іти, оскільки встиг  звикнути до «даішної» роботи.

-- Не шкодуєте тепер, що так сталося?

-- Спершу шкодував,  тепер вже ні. Мушу сказати, що робота експерта дуже складна, пов’язана із математикою, з точними підрахунками, але головне -- з долями людей. Я проводжу  експертизи дорожньо-транспортних пригод, мені, як експерту не раз доводиться давати відповіді на запитання: хто винен у скоєнні ДТП? А для цього необхідно багато чого зробити, починаючи з виїзду на місце пригоди та  відтворення  обставин подій. 

На щастя, після введення нових розмірів штрафних санкцій щодо порушників ПДР, кількість  аварій суттєво зменшилася. Якщо раніше я робив близько десятка експертиз, то тепер -- одну-дві. За минулий рік ми з моїм молодим колегою зробили 500 експертиз і 300 довідок. Тепер навантаження значно менше.

“ПОМИЛКА ЕКСПЕРТА МОЖЕ КОШТУВАТИ ЙОМУ ЛІЦЕНЗІЇ”

-- У кожній кримінальній справі є дві сторони: обвинувачений і потерпілий. Одна з них точно не буде задоволена ані вироком суду, ані якістю слідства та роботою експерта. Чи багато ваших експертиз було оскаржено й скасовано вищою інстанцією?

-- Якщо зроблена мною експертиза не подобається прокурору, судді, чи адвокату тоді  може бути призначена повторна експертиза у Львівському інституті. Якщо львів’яни зроблять інший висновок, то мені як експерту-автотехніку виставляється контрольна карточка, яка  надсилається  в НДЕКЦ, а копія  відправляється  в міністерство. Звідти відразу   ініціюють проведення  службового розстеження  щодо мене. Коли підтвердиться в Києві,  що я неправильно зробив експертизу, можуть позбавити ліцензії. У мене такого випадку  ще не було.

“ РОБОТА ЕКСПЕРТА  ПОВ’ЯЗАНА З ПОСТІЙНИМИ СКАРГАМИ”

--Чи часто на вас скаржаться?

--Як учив мене батько, не скаржаться лише на того, хто нічого не робить. А моя робота пов’язана з постійними скаргами.  Головне--якісно провести експертизу,  щоби моя  робота була правильною, без помилок.

Прикро, що є прості випадки,  коли один водій виїжджає на  зустрічну смугу, а інший  не може уникнути зіткнення. Однак людина не хоче відповідати за скоєне, і починаються різні «викрутаси»: скарги, статті в газетах... Справа  подеколи тягнеться роками,  а  суд чомусь не хоче сказати свого остаточного слова. Не  називатиму  прізвищ, але часом буваю на таких судових засіданнях, де суд стає подібним на театр... Загинули в ДТП молоді люди, водій  винен у їхній смерті, бо виїхав на зустрічну смугу. Є експертиза, я сам ходжу на засідання. Проте суддя уже вдесяте не може прийняти рішення. Вочевидь, тут замішані якісь “особливі” чинники, на які зважає суд... Раптом знаходиться свідок, який за 50 євро, котрих йому дали, розказує всілякі небилиці, буцімто  він десь їхав, щось там бачив... Я беру ручку й тут же шляхом простих підрахунків на калькуляторі доводжу, що такого не могло бути, що людина каже неправду. Тим паче, що в справах по ДТП свідки відіграють десяту роль. Основне -- схема ДТП, відтворення, слідова інформація, залишена на дорозі. Це об’єктивні фактори, а покази свідків -- це все суб’єктивно. Людини там взагалі  могло не бути, просто його попросили... Та й десять свідків -- це десять думок. А експертиза каже чітко, хто винен. Однак суддя подеколи  ніяк не може розібратися, що до чого...

ЧОМУ БІЛЬШАЄ АВАРІЙ ЗА УЧАСТІ МОТОЦИКЛІСТІВ

-- Якщо порівняти у відсотках, то зроблені вами експертизи більше обтяжували вину підсудного, чи полегшували?

-- Вину учасника ДТП встановлює суд. Я лише констатую:  дії кого з учасників дорожнього руху стали причиною аварії. Часто мій висновок грає не на користь  підсудного. Скажімо, в області останніми роками стається багато ДТП за участі мотоциклістів та  скутеристів. При цьому мотоцикл не був зареєстрований, загиблий не мав посвідчення водія і, відповідно, не знав правил дорожнього руху.  Нерідко водії  з’їжджають з дороги, вдаряючись в дерево,  або припарковане на узбіччі авто. Однак родичі загиблих та покалічених  таких учасників дорожнього руху   ходять скаржитися в різні інстанції. Я тоді їм кажу: навіщо ви купували синові мотоцикл, якщо він не вміє їздити?! А мені  відповідають,  що “він собі з хлопцями  в селі може їздити”. От вони так і їздять…  У кожному райвідділі на штрафмайданчиках стоять десятки скутерів, які потрапили в аварію. Якщо батьки  дозволяють своїм чадам кататися по дорогах, то нехай беруть на себе частину відповідальності за їхнє життя та здоров’я.

-- Не так давно в Ужгороді сталася резонансна ДТП: донька ужгородського мера смертельно травмувала іномаркою хлопчика-велосипедиста. Наскільки відомо, ця справа закрита. Яким був ваш висновок як експерта?

-- Стосовно  цієї  аварії   скажу відверто: водій не мала можливості уникнути зіткнення. Хлопчик, якого дідусь залишив на хвильку без нагляду, а сам пішов за цигарками,  вискочив з-за обрізаних гілок, що лежали на узбіччі й потрапив під машину, ударившись в переднє праве крило іномарки. Будь-якому водієві потрібен час для прийняття рішення в критичній ситуації  -- від 0,6 до 1,4 секунди. Тим паче, що велосипедист вискочив збоку  з-за перешкоди на дорозі. Інше питання, що там робили ці гілляки? Подивіться, якими жахливими є наші дороги. Де робота відповідних служб? Дійшло до того, що машини, потрапляючи у відкриті люки та ями,  пробивають колеса, б’ють диски.

ЧИ МОЖНА СУДИТИСЯ З КОМУНАЛЬНИКАМИ ЗА ПОГАНІ ДОРОГИ

-- Нещодавно ваш колега-експерт розповів історію, як  пошкодив відразу два  колеса своєї іномарки  проїжджаючи через гострі виступи каналізаційного люка. Інший міліціонер ледь не зірвав піддон автомобіля, потрапивши у залитий водою рівчак неподалік того ж місця. Чи можуть потерпілі вимагати відшкодування за рахунок комунальних служб міста?

-- Раніше я такого не пригадую, але тепер з’явилася й така категорія справ. Скажу як експерт. Якщо яму на дорозі видно здалеку, а водій не вжив ніяких заходів, аби її об’їхати, то, мабуть, він сам винен, що розбив машину. Але якщо вибоїну залило водою й ви туди потрапили,   то можна  вимагати  компенсації за  ремонт з боку комунальних служб. Інша річ, наскільки виграшним буде такий процес в суді...

-- У вас є автомобіль?

-- Мої взаємини з автомобілями --  окрема історія. Мій дід по маминій лінії працював у 1900-х роках у США на заводі знаменитого Форда. А  другий дід  робив колеса для воза. Так що всі мої родичі пов’язані з транспортом. Скільки  себе  пам’ятаю, мене завжди цікавили автомобілі. Першим моїм автомобілем був ВАЗ-2101,  який мені, студенту політехніки, купив у 1979 році батько. А потім були такі часи, коли я сам ремонтував  машини. Скуповував розвалюхи, ремонтував, а згодом продавши їх, заробляв двісті-триста доларів... 

Нині їжджу, смішно сказати,  на “УАЗику”. Це всюдихід --  всюди пройде.

-- Вас, Ігоре Миколайовичу, мабуть, можна вважати  щасливою людиною. Адже хобі та робота у вас  збігаються.

-- Автомобілі -- це все моє життя. На роботі й досі тримаю підшивку радянського журналу “За кермом” із 1974-го року по 2000-ий, в якому знаходжу багато цікавого й корисного для  роботи.

Свого часу я  навіть переписувався  із редакцією і досі зберігаю листи-відповіді. 

-- Ви задоволені життям?

-- Так, бо маю можливість робити те, що мені найбільше подобається. Хоча іноді, особливо виходячи з виснажливих судових засідань, зарікаюся, що кину все й займуся чимось іншим... Але, напевно, це моя доля.

Теги: Закарпаття, міліція, експерт

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати