— Саме так. і до цього хочу додати, що лікувальні властивості соймівської води були відомі людям ще у XVIII столітті, коли поблизу поселення Міжгір'я (Волове) в с. Сойми на джерелах мінеральних вод на лівому березі р. Репинка була відкрита водолікарня, де відпускали вуглекислі ванни. Санаторій «Верховина» було відкрито, як я вже говорив, у 1950 році, який нині входить до складу ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
— Кажуть, у поєднанні гірського лікувального клімату та цілющої води достатньо єдиного міні-циклу життя для фізичного і духовного зцілення людини.
— Аналогічних до соймівської мінеральної води в Україні нема. Це вода середньої мінералізації, гідрокарбонатно-хлоридна, натрій-кальцієва. Гази — вуглекислота та сірководень. Є також калій, закис заліза, амоній, сульфати, йод, фтор, кремнієва та ортоборна кислоти.загальний сірководень, арсен, органічні речовини. Кальцій діє проти запалення та алергії, кремній попереджає розвиток атеросклерозу, виводить з організму чужорідні та токсичні речовини, сповільнює процеси старіння. Сполуки брому мають протимікробну дію, залізо та арсен — кровотворну, сірководень сприятливо впливає на шкіру, суглоби, функції серця та судин, лікує атеросклероз, а гідрокарбонат — хвороби підшлункової залози.
— Соймівська вода славиться ще й тим, що підвищує продукцію шлункового та підшлункового соків, виділення жовчі, лікує дисбактеріоз та анемію.
— Вона також виводить з організму людини радіоактивні елементи та солі важких металів, підвищує імунітет, сприятливо діє як на дітей, так і на осіб старших вікових категорій.
При санаторію відкрито реабілітаційне гематологічне відділення для лікування захворювань крові та кровотворних органів. До речі, воно єдине в Україні і в ньому використовується також мінеральна вода «Келечинська», що має значно більше заліза та інших біологічно активних компонентів.
— Чи багато людей останнім часом приїжджає поправляти своє здоров'я у соймівський санаторій?
— Оздоровниця розрахована на 120 осіб і здебільшого завантажена в середньому на 80 відсотків, минулого року ми прийняли і обслужили 1558 пацієнтів. Це в основному люди з Києва і Київської області, жи-томирчани і закарпатці. Маємо вже досить багато постійних пацієнтів.
Оздоровлювали також дітей-сиріт з Міжгірщини, чимало наших краян та з-за меж Закарпаття лікується у рамках Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності.
— Знаю, що ви, Іване Юрійовичу, прямо з випускника вузу стали керівником?
— То було двадцять років тому, коли, здобувши на медфаці УжДУ спеціальність лікаря-терапевта, тодішній головлікар Міжгірської ЦРЛ Ілля Шанта запропонував мені очолити Торунську дільничну лікарню. То були цікаві часи, сповнені тривог і сподівань. Та не жалкую, адже набутий тоді досвід нерідко стає мені в пригоді й зараз.
— Цікаво, як ґаздуєте зараз?
— Розраховуємо лише на кошти, зароблені власними силами. Та все ж останнім часом зуміли зробити багато. Зокрема, повністю обновили деревом у верховинському стилі фасад лікувального корпусу.
Наш оздоровчий заклад обладнаний сучасною діагностичною апаратурою, у ньому працюють висококваліфіковані спеціалісти, а консультантами є кандидати медичних наук, доценти, учасники багатьох міжнародних конференцій.
— І наостанок, Іване Юрійовичу, кількома словами про те, як позначилася на роботі санаторію фінансово-екрномічна криза?
— Вона вже дещо торкнулася й нас у закарпатській глибинці. На календарі, скажімо, лютий, а вже спостерігається зменшення реалізованих путівок на санаторне лікування, особливо за власні кошти. Якщо минулого року останніх було продано 30 процентів від загальної кількості, то на цей раз їх буде у три-чотири рази менше. З усього видно, що в країні зменшується кількість робочих місць і в людей не вистачає готівки.
Сподіваюся, що це негативне явище надовго не осяде в нашій державі, і ми продовжимо розбудовувати наш санаторій, як і країну в цілому.
Компетентний 2009-02-19 / 08:45:00
Іван Канюк - головний лікар санаторію "Верховина", Петро Добра очолює ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
Бездарний автор, беручи інтервю, навіть не намагався розставити акценти, не назвав посади Канюка. натомість, "не сіло - не впало", вліпив Добру. Тому й така плутаниця.
Здогадливий 2009-02-18 / 18:25:00
Ні, інтервю брали в Петра Канюка, якого зайого щиру вдачу називають ДОБРА людина.
Сніжанна. 2009-02-18 / 18:17:00
Та що ви паритеся! Все тут зрозуміло: Івана Юрійовича Добру близькі йому люди називають Петром. А Канюк - то є його "кликухою", чи "погонялом". Все написано вірно, правдиво. Публікація просто супер!
Дотепник - Адміну 2009-02-18 / 17:57:00
А чому до Петра Добра кореспондент звертається Іване Юрійовичу!? Він же Петро, а не Іван! Ще Добра образиться, що його Ванькою обзивають.
Адмін 2009-02-18 / 16:39:00
В Івана Канюка
АВТОРУ 2009-02-18 / 16:16:00
Не зрозуміло в кого ви брали інтервю: в Петра Добра чи у Івана Канюка?