Підсумки засідання прес-клубу: Що «світить» закарпатським лижникам на чемпіонаті світу

Наразі наші гірськолижники готуються до Чемпіонату світу з лижних видів спорту, що проходитиме у лютому. Претендують на участь у ньому 10-11 закарпатців. Василь Гісем, керівник на громадських засадах обласної федерації лижних видів спорту повідомив, що ситуація із фінансуванням спортсменів залишається украй складною. Водночас навів факти зростання майстерності закарпатців. Так, в олімпіаді у Нагано брав участь лише 1 закарпатський спортсмен, у Солтлейксіті —2 спортсменів і 1 тренер, в Торіно — 5 спортсменів і 2 тренери, а на наступну олімпіаду у Ванкувері претендують поїхати вже 10-11 фахових спортсменів. До української збірної, до речі, входять 50-55 закарпатців, збірної із зимових видів спорту — 12. До олімпіади залишилося 3 роки, що, за словами фахівців, не так вже й багато. Водночас, як розповів тренер вже знаменитих гірськолижників Тамари Гісем, Анастасії і Миколи Скрябіних Ігор Скрябін, наші спортсмени не мають змоги тренуватися у себе вдома. Форму набирають за декілька днів загальних зборів, а потім знову втрачають її у перерві. Тренування ж за кордоном, звичайно коштує надзвичайно дорого. Усі витрати падають на плечі самих лижників чи їхніх батьків. Тільки спорядження та заняття одного сноубордиста обходиться сумою близько 20 тис. євро на рік. Для гірськолижника потрібно ще більше коштів через більшу кількість лиж. Із лижами допомагає мукачівська фабрика «Фішер», при чому, на міжнародних змаганнях наші спортсмени виступають з лижами під маркою «Тиса», пропагуючи вітчизняного виробника на світовому рівні. Заслужений тренер з фрістайлу Анатолій Мазур зауважив, що відсутність олімпійських медалей у наших спортсменів є наслідком відсутності баз для тренування удома.

Фахівці із розвитку спорту на Закарпатті, зокрема, Генріх Бандровський, зазначили, що критичним залишається стан справ із молодим поколінням. В області не культивується масовий розвиток видів спорту, що, звичайно, не сприяє покращенню рівня здоров’я підростаючого покоління. Водночас не росте професійний резерв та зміна дорослим спортсменам. Люди, як правило, просто не мають змоги тренуватися. Наприклад, із колись існуючих в Ужгороді 27 тенісних кортів сьогодні діють лише 4, та й то непосильні за ціною для більшості пересічних громадян. Член олімпійського національного комітету Олександр Зінов’єв висловив думку, що закарпатським спортсменам не слід сподіватися державної підмоги, а «з капелюхом» звертатися до представників бізнесу із проханням допомогти потенційним олімпійським чемпіонам.

Заступник голови товариства «Динамо» Михайло Пантьо, зазначив, що в області культивується понад 50 видів і спорту і, звичайно, державних коштів на усіх не вистачає. Він запропонував ділити наявні кошти між тими, хто демонструє конкретний результат. Бо, звичайно, обласний бюджет надто обмежений.

Колишній голова обласної Федерації гірськолижного спорту Іван Кокотко зауважив, що Закарпаття має безкоштовно подаровані Богом усі необхідні природні умови для розвитку гірськолижного спорту. Тоді як країни, які не мають гір та навіть снігу часто обходять нас на змаганнях. Фахівець порадив звернути увагу на Плішку, до вершини якої з центру Ужгорода — не більше 12 км. Це чудовий об’єкт для занять спортсменів, якби було створено належні умови для цього.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати