Вибіркова справедливість закарпатської Феміди

За інформацією старшого слідчого прокуратури Закарпатської області Василя Бориса, у ході слідства було з’ясовано, що гр. Г., перебуваючи на посаді голови Хустської райдержадміністрації, будучи державним службовцем, став на шлях вчинення тяжких злочинів у сфері службової діяльності і в період із січня по червень 2003 року, зловживаючи своїм службовим становищем, вчиняв незаконні дії. Зокрема, він умисно, діючи в інтересах третіх осіб, переслідуючи мету незаконної передачі громадянам земельних наділів, безпідставно підписав та видав завідомо неправдиве розпорядження про виділення земельних ділянок на території с. Шаян Хустського району (яке є санаторно-рекреаційною зоною) 27 громадянам загальною площею майже 40 га.

На підставі цього фіктивного розпорядження було незаконно виготовлено державні акти на право приватної власності на землю, а її нормативно-грошова оцінка, згідно з розрахунком управління держкомзему у Хустському районі, складає понад 564 тис. грн, що спричинило державі шкоду у великих розмірах.

Окрім того, колишній голова Хустської РДА, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно підписав 22 незаповнені примірники державних актів на право приватної власності на землю, які, після завірення його підпису гербовою печаткою Хустської РДА, передав у Хустське районне геодезичне комунальне підприємство, котре отримало у такий незаконний спосіб право заповнення цих документів будь-якій зацікавленій особі, яка бажала всупереч встановленому законом порядку отримати у свою власність земельний наділ.

Здавалося б, дуже добре, що правоохоронці, нарешті, зацікавилися не лише «курокрадами», а й високопосадовцями, які не без власної користі розбазарюють народне майно. Але дуже скоро почуття гордості за доблесних стражів порядку починає нівелюватися підленькою думкою: чому українська Феміда здатна вивести на чисту воду колишніх чиновників і є абсолютно безсилою перед сьогоднішніми «власть імущими» та вперто не хоче бачити їхніх зловживань? До речі, про чисту воду: наприкінці січня депутати Ужгородської міськради ухвалили рішення передати єдиний в Ужгороді басейн «Спартак» у приватну власність. Басейн «Спартак» ще донедавна належав Закарпатському держуніверситету, який повернув водний комплекс у комунальну власність міста, отримавши від мерії відшкодування у сумі 800 тис. грн. Мерія відразу ж передала басейн в оренду, а відтак продала його на «аукціоні» за ціною... двокімнатної «хрущовки» — 300 тис. грн! Навіть за найскромнішими підрахунками, будівля, чаша басейну і земля довкола нього мали б коштувати щонайменше 5 млн. грн. Мотиви щедрості слуг народу у стольному граді українського «дикого Заходу» пояснюються дуже просто: новим власником єдиного водного комплексу міста став приватний підприємець Дроботенко, що є ну дуже вже близьким родичем чинного мера С. Ратушняка.

То чи варто тягати по судах колишнього районного очільника за «нещасні» півмільйона, коли нинішні можновладці, кажучи словами прокурорів, «вчиняючи незаконні дії», «спричинили шкоду державі», і не без умислу, у значно більших розмірах? Чи, може, нинішні прокуратори переймаються тим, аби їхні наступники не залишилися без роботи, і уступають їм нагоду «шерстити» нинішніх депутатів по закінченні їхньої каденції?

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати