В черговий раз на Водохреще приймав зимові «ванни» у річці Репинка, що протікає майже в однойменному за назвою селі — Репин-ному. А наступного дня «моржував» у Річці — осідку, де народився і ріс. Свідків звичаєвої процедури, які є прихильниками тепличних умов життя, аж мороз щипав спину. А Василю Юрійовичу хоч би що: прогулювався босоніж, в одних трусах, по снігу, задоволено посміхався після блаженної купелі.
Пана Маринця можна по праву вважати «моржем»-ветераном: уперше пірнув в ополонку ще в часи армійської служби. А «заразився» спартанським способом життя від покійного діда Білака, якому судилося прожити 91 рік. З розповідей батьків та односельчан довідався, що предок Федір, повернувшись з Америки із заробітків у 30-і роки минулого століття, перелякав у рідному краї всю челядь, коли голяком у тріскучу зимову студінь занурився у боркан. Ось і вийшло так, що яблуко від яблуні далеко не котиться: яким був дідо, таким став і внук.
Щоб стати любителем гострих відчуттів, тобто «сніговим чоловіком», звісно, необхідно гартуватися за розумним рецептом. Василь Юрійович охоче розсекречує дружбу з холодною водою, яка, за його словами, дарує йому міцне здоров'я. Систематично приймає вдома холодний душ і час від часу мандрує до замерзлого потоку, серед яких найулюбленіше гучало —так прозвали з сивої минувшини екзотичне глибоке водоймище біля його батьківської хатини. Так і каже, що де-де, а тут справді жива вода, яка дає силу-силенну енергії, а ще знімає втому від продуктивної праці, вгамовує нервові перевантаження.
Приємно, що у керівника профліцею є послідовники, причому навіть його вихованці, з-поміж яких, зокрема, вірний хобі соймівчанин Володимир Фа-люкович. А на свято Іоанна Хрестителя «моржу»-Маринцю компанію у льодовій купелі в Річці склали його колега — майстер виробничого навчання Володимир Глеба та заслужений вчитель України, вчитель фізкультури з райцентрівської ЗОШ І—III ст. №1 Антон Ледней. Значить, є й у Міжгір'ї «моржі»!