Визначною стала подія 22 січня 1918 року - в Київському Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку було проголошено суверенною і незалежною державою.. Вже через рік цього самого дня на Софіївській площі Києва було проголошено Акт Соборності українських земель, після чого дві частини українських землі об’єдналися в єдине – Правобережна Україна вийшла з під влади Австро-Угорської, а Лівобережна – з Російської імперій.
«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.
А 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднання до Української Народної Республіки Закарпаття.
Про цю подію вичерпно описує протокол, “писаний на всенародних зборах угорськоруського народу, котрі відбулися в гімнастичній салі державної горожанської школи”. Копія його зберігається в Державному архіві Закарпатської області. Ось як це зафіксовано:
“Из церкви народ під синьо-жовтими прапорами, співаючи национальні і церковні пісни Головною вулицею города пішов до гимнастичноі салі горожанськоі школи, де о 1/2 12 год. перед полуднем Др. Юлій Бращайко адвокат из Хуста отворив збори... За предсідателя зборів (собора) вибрано одноголосно Др. Михайла Бращайку, адвоката рахівського.
…Иван Волощук, господарь з Нанкова радив зєдинитися з соборною Украиною. Се було проголошено з безмежним одушевленьемь и гучными окликами: “Слава”, “да живет Украина, най живе Украина…”.
Василь Тимчик господарь з Хуста вніс, щоби русины українці не вибирали послів до мадярського парламенту.
Внесенье одноголосно і з великим задоволеням принято. Так само приняли збори внесенье Михайла Філака з Хуста, щоби злуку з Украиною викликати без жадних застережень, або умовъ.
Се було приймлено.
…Предсідатель проголосив слідуючу резолюцію:
1. Всенародні збори Угорських русинів украінців з дня 21-го януара 1919 року висказують зєднанье всіх русинів украінців з комітатів Мароморош, Угоча, Берег, Унг, Земплин, Шаріш, Спіш и Абауйторно і прилученье русинами украінцями заселених земель до соборноі Украіни.
Всенародні збори закінчилися грімкими окликами “многая літа, да живе Украіна, най живе Украіна, най вас Бог благословит…”.
Предсідатель короткими словами згадовав історичне значінье дня, котрого
“Встала наша славна Украіна
Свобідна і вільна,
Та від Тиси, аж до Кубань річки
Одна нероздільна”.
“Най живе наша славна Украіна” — закінчив бесідник свою промову, на що загомонів народний гімн “Вже воскресла Украіна” і нарід тихо, втішно розходився з святочним настроєм, многі из слезами в очах, а сильною надією в сердци на красшу будучность”.
Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація — тридцять шість чоловік — Західної області УНР.
На згадку про проголошення Акту Соборності 22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова.
Офіційно День Соборності почав відзначатися згідно з указом Президента України від 25 січня 1999 року.
