Разом з гостями на з`їзді було 1200 осіб. Тож із тогочасних закарпатських форумів він став найбільш представницьким.
Головою з`їзду було обрано рахівського адвоката Михайла Бращайка, секретарями — Василя Йосипчука та дяка Михайла Тиводара. Михайло Бращайко одразу поставив питання, куди має входити край — до Угорщини, Чехословаччини чи України. Делегат із Нанкова Іван Волощук відповів, звертаючись до присутнього представника угорського уряду: «Ми жили спільно з вашим народом протягом кількасот літ. Часом були добрі дні, часом погані. Ми дякуємо вам за опіку. Ви мусите, однак, зрозуміти: Мати кличе нас тепер, і ми, діти, бажаємо йти до Матері».
Тож з’їзд прийняв резолюцію з семи пунктів. Першим ухвалено з`єднати вісім комітатів з соборною Україною. Незважаючи на те, що в тодішній складній міжнародній ситуації реалізувати рішення з`їзду не вдалося, воно все-таки мало принципове історичне значення. Коли наступного дня, 22 січня, в Києві проголосили Злуку українських земель, це вже стосувалось і Закарпаття: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна».