Ужгород: Що робити з безпритульними тваринами?

Одразу після виходу згаданого указу створена 2004 року організація “Допоможи другу” через юристів почала добиватися того, аби про будку й забиття собак лопатами комунальне автотранспортне підприємство 072801 забуло назавжди. Керівництво КАТП усвідомлювало, що старі методи відлову бродячих тварин у новому правовому полі діяти не можуть, та оскільки на нові грошей не було, безпритульним тваринам на два роки дали абсолютний спокій. За цей час вони розплодилися, містом стали бігати величезні собачі зграї, які дедалі більше лякали перехожих, а згодом все частіше почали нападати на людей. Статистика, надана нам Людмилою Пономарьовою, завідувачкою епідеміологічного відділу міської СЕС, чітко вказує на катастрофічне зростання покусаних тваринами мешканців Ужгорода — з 241 у 2002 році до 630 ужгородців у 2008-му. Власне, тут варто додати, що за минулий рік кількість покусаних відомими тваринами незначно перевищувала кількість тих, кого покусали бродячі собаки й кішки — за медичною допомогою звернулося 370 городян, котрі потрапили до зубів відомих псів, тобто таких, що мають хазяїв, і 260 ужгородців, яким “дісталося” від безпритульних. Виходить, не варто списувати покуси лише на чотирилапих бродяжок, адже так само часто причиною нападу собак стає безвідповідальна поведінка їхніх власників, котрі часто дозволяють тваринам гуляти вулицями і дворами без супроводу або вигулюють їх без повідка й намордника, що категорично заборонено Законом України № 3447-IV “Про захист тварин від жорстокого поводження”. Подібні дії порушують правила вигулу домашніх тварин, але жодного разу такого безвідповідального власника собаки не було покарано належним чином.

Урегулювати ситуацію з бродячими тваринами вже кілька років намагається вже згадана громадська організація “Допоможи другу”. Ми неодноразово розповідали про неї, адже плани ужгородських захисників тварин давали надію на швидке й гуманне вирішення наболілої проблеми. Та на ділі все виявилося набагато складнішим. Міська влада, міська санепідемстанція, управління ветеринарної медицини та захисники тварин час від часу збиралися на численні засідання, ділили обов’язки, видавали рішення, але така співпраця чомусь не стала плідною. Керівник організації “Допоможи другу” Віра Романова звинувачує в тому, що місто досі не має цивілізованого притулку для бродячих тварин, міських чиновників. На засіданнях, розповідає вона, представники міської влади обіцяли їй, що візьмуть на себе 60% роботи з відлову, утримання, стерилізації нічийних тварин та проведення їм профілактичних щеплень проти сказу. Громадській організації мали надати в тимчасове користування земельну ділянку, де за спонсорські кошти вона могла би побудувати приміщення для лікарні та вольєри, в яких утримувалися б собаки. Притулок за планами повинен був працювати у пропускному режимі, тобто тварини, виловлені на вулицях, проходили б обов’язкову процедуру біостерилізації та протисказевого щеплення, а по загоєнні післяопераційних швів проходили сортування: калік залишали б доживати вік у притулку, цуценят намагалися б роздати новим господарям, а здорових неагресивних псів знову б випускали на вулицю — стерилізація позбавила б їх бажання гуртуватися у зграї під час так званих собачих весіль, а спеціальний нашийник означав би, що Тварина щеплена від сказу, тож навіть якби пес укусив людину, вона б знала, що її життю не загрожує смертельний вірус. Ідея, погодьтеся, гарна, та потребує значних початкових грошових внесків, адже стерилізація лише однієї собаки коштує близько 200 гривень, а за даними КАТП, їх у місті налічується понад 4 тисячі. Захисникам тварин для початку запропонували земельну ділянку на Радванці, але після того, як активісти організації поїхали подивитися запропонований наділ, загальне голосування висловилося проти того, аби зводити там притулок. Багато газет критикувало Віру Романову за цю відмову, мовляв, не хоче ділянку на Радванці, то може їй на площі Народній місце для собачника виділити? Але “Ужгороду” вона пояснила причину відмови: на запропоновану територію претендує ромська громада, що проживає поруч, тож коли Віра разом із представниками влади приїхала на Радванку, машину одразу оточили галасливі “сусіди”, котрі кричали, що землю не віддадуть і крапка. Голова організації “Допоможи другу” виправдовується, що працює не для того, аби воювати з ромами за ділянку, з огорожі якої останні за одну ніч викрали залізні ворота. Тож захисники тварин відмовилися від цієї ділянки, а іншу міська влада їм не пропонувала, оскільки не розуміла, чому організація не хоче скористатися вже наданою. Так минав час, питання будівництва притулку затягувалося, а бездомних тварин ставало дедалі більше, власне, як і тих, кого вони кусали (статистика міської СЕС уперше за багато років реєструвала збільшення покусів, здійснених невідомими собаками й кішками: у 2006 році їх було 178 проти 162 покусів відомими, а у 2007-му 281 проти 258). Тож коли грянув грім і знайдена дитиною на вулиці собака, не бажаючи мити лапи після прогулянки, покусала жінку, а через кілька годин померла, усі почали говорити про небезпеку, яку становлять бродяжки, що переносять сказ. Містом досі гуляють чутки про те, що покусана тоді жінка померла, але в міській СЕС нас запевнили, що це неправда: ужгородка та її родина, на щастя, почуваються добре, хоч їм, звичайно, і довелося проходити лікування, адже дослідження підтвердили наявість у знайденого на вулиці пса сказу. (Замість 40 уколів у живіт нині покусаних людей щеплять 6 уколами в плечові м’язи. Ці ін’єкції сильно “вдаряють” по імунітету, тому небажані для хворих, людей похилого віку та дітей, але якщо йдеться про вибір між життям і смертю, яку несе сказ, — зважати на такі побічні ефекти не доводиться). Згодом вірус сказу знайшли ще у двох кішок, які подряпали людей, і після цього міська влада вирішила розпочати рішучі дії з відстрілу безпритульних собак, для чого КАТП закупило кілька пневматичних рушниць і препарат, що присипляє тварину. Таким чином, за підсумками міських комунальників, вулиці Ужгорода за рік очистили від 1000 безпритульних псів. Утім, Віра Романова стверджує, що за її підрахунками, а вона тримає на особистому обліку майже усіх, в Ужгороді загалом блукає близько 700—800 нічийних собак, яких 2008 року намагалися отруїти, а не гуманно приспати. Дійсно, кэльки з отрутою минулого літа можна було побачити в багатьох куточках міста, подейкують, що ними навіть гралися діти. Назвати це гуманним способом очищення міста аж ніяк не можна, оскільки отрута діє як сильний нейрорелаксант, тобто настільки розслабляє м’язи тварини, що вона не може зробити навіть вдих, унаслідок чого помирає в страшних муках, задихаючись щонайменше 15 хвилин. Такий метод умертвіння тварин Закон “Про захист тварин від жорстокого поводження” категорично забороняє, як і загибель від задихання, електричного струму, больових ін’єкцій, кукареподібних препаратів тощо. КАТП заявляє, що не причетне до отруєння собак цими кульками, додаючи, що це міг зробити будь-хто з розлючених городян. Ужгородці й справді потроху втрачають терпіння і якщо раніше жаліли тварин, то після історій із нападами на членів їхніх родин, дітей, друзів, колег чи просто знайомих і незнайомих (а такі історії може розповісти, мабуть, кожен другий ужгородець) навіть найгуманніші часом починали думати, що хай би вже тих собак і справді відстріляли. Особливо гостро проблема стоїть у “новому” районі, де проживає кілька собачих зграй. У редакцію минулого року неодноразово зверталися люди, котрі розповідали, що пройти повз базарчик на вулиці Легоцького іноді буває справді страшно. Не раз собаки заганяли людей на дахи автівок, ще частіше оточували біля смітників. Нападають вони як на дорослих, так і на малих, і навіть якщо не покусають, то стресу від переляку додатуть точно.

Керівник КАТП Василь Грамотник розповів, що минулоріч вони відстріляли присипляючими препаратами 1000 тварин. Частіше за все виїжджали рано вранці, аби перехожі чи діти не стали свідками їхньої роботи, а інформацію про місцезнаходження тварин їм надавали ужгородці, котрі дзвонили за телефоном 2-54-12 і повідомляли про безпритульні зграї. Робити це можна й зараз, от тільки виїжджати комунальники будуть без попередження, аби не мати проблем із захисниками тварин, котрі, на їхню думку, лише нагнітають ситуацію.

Активісти організації “Допоможи другу” тим часом приєдналися до членів подібних організацій з усієї країни і кілька місяців тому пікетували Кабінет Міністрів, вимагаючи доопрацювання Закону “Про захист тварин від жорстокого поводження”, так, аби порушників цього документа можна було притягати до відповідальності. Паралельно ужгородські захисники тварин шукають спонсорську допомогу на придбання земельної ділянки, нехай далеко від міста, зате безпечної. Німецькі колеги вже обіцяли допомогти медикаментами, а ферми й супермаркети запропонували передавати списану через непридатний строк їжу. Тож цьогоріч безпритульними собаками займатимуться нарізно, адже міська влада не бачить перспективи в мирних планах захисників тварин, котрі, у свою чергу, категорично не сприймають рішучі дії комунальної служби Ужгорода.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати