Письменник Василь Басараб, який тривалий час вів надзвичайно потрібну і в наш час, але, на жаль, відсутню тепер літературну сторінку, благословляючи у світ публікації в нашій газеті та вихід у світ книжки «Візок казок», написав: «Талант і майстерність Василя Шкірі живлять гірські потічки і зелені гори, зустрічі з цікавими людьми та народна творчість. А першими його вчителями були старожили села...».
Василь Шкіря — надзвичайно працьовитий чоловік, дуже продуктивний, який без творчої праці не уявляє життя. Останнім часом чи не кожного року він видає нові книги казок, оповідань, повістей...
У передмові до нової книги письменника кандидат педагогічних наук Лідія Ходанич пригадує одну з розмов із Василем, у -якій він, як журналіст районки, розповідає, що нема ір-шавського села, де б він не побував, немає криниці, з якої б не напився води. Це символічно, що Василь так сказав про криниці, адже криниця у нас — це щось святе, таємниче, містичне, таке, що наближається до казки.
От і Василь Шкіря, черпнувши мудрості з багатьох криниць, викопав свій колодязь. Викопав і наповнив його водою: по краплі з усіх близьких і далеких сіл, рівнинних і гірських поселень, маленьких джерел, із яких народжуються великі ріки, з бездонних криниць, з яких пили живу воду наші предки.
Із цієї криниці Василь бере натхнення і створює свій світ, світ доброї і мудрої казки, світ, у який він запрошує всіх нас - своїх читачів. І ступивши в цей світ, ми не розчаровуємось. А оскільки це казки для дітей і дорослих, то Лідія Ходанич переконує нас у своїй вступній статті: «Казка потрібна й дорослим — хоча б як , терапевтичний засіб, як специфічна рекреаційна зона, в якій можна відпочити від суєтності і стресів. Так було завжди, так є і так буде. Тому й творчість Василя Шкірі, вочевидь, завжди матиме свого читача». А ми в ньому і не сумнівалися.
«Майстер Нехай» — одна з кращих книжок письменника. Вона побачила світ у рік піввікового ювілею автора, тож працюючи над нею, він був особливо вимогливим до текстів. А художнє оформлення Василя Ловски та авторитет видавництва зробили її ще й твором поліграфічного мистецтва. Не помітити таку книгу на полицях магазинів просто неможливо.
У книзі дві повісті-казки: «Михайлик-насміхайлик» і «Таємниця Смерекового замку» та 56 казок, об'єднаних у три розділи: «Куций хвіст», «Окуляри для ведмедика» та «Нехай — поганий чоловік». Кожен твір має свою родзинку, інтригу, загадку, яку читачі розкривають ніби самостійно — так вміло автор підводить їх до цього. Це, та ще і безліч прислів'їв та приказок, розсипаних казкарем у творах, та ще і поєднання казковості з сьогоденням роблять книгу та її автора унікальним явищем не тільки на Закарпатті, але й в Україні.
Хочеться привітати друга з черговим досягненням — дванадцятою книгою для дітей. І побажати нових творів не тільки для дітей, але і для онуків. Адже зовсім недавно Василь став дідусем - тож що ще залишається, як не радувати маленьких читачів і всіх нас чарівними сюжетами та мудрістю із своєї життєвої криниці.
І, насамкінець, хочу процитувати нашого класика Дмитра Кешелю, який сказав: «Василеві Шкірі природа-чарівник дала дар розуміння своїх дітей. І поставила йому умову - розказати про все, що почув від птаха і звіра, дерева і квітки ближнім, а особливо — дітям. Отож хай і помагає йому Всевишній на цій дорозі!».
Василь КУЗАН,
член правління Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України