Героя Соціалістичної Праці Юрія Пітру образити тепер може кожен?..

Але перед самим від'їздом з оздоровниці з Героєм стався прикрий випадок. Однак про все, так би мовити, за шором.

Восени голова обласної ради Михайло Кічковський проводив прийом громадян у Бронці. Проїжджаючи через Білки, вирішив провідати Юрія Пітру. Зазвичай, до таких людей представники влади приходять на ювілеї, а я вважаю, каже М. Кічковський, що цього замало. Чоловіки повели розмову. Юрій Юрійович згадував своє депутатство (Юрій Пггра був депутатом шести скликань упродовж 27 років за часів Радянського Союзу. - Авт.), здобутки свої та колег.

До речі, 1971 року за клопотанням депутата Верховної Ради СРСР Юрія Пітри була прийнята Постанова Ради Міністрів України «Про експериментальну забудову Білок». Згідно з планом, у селі звели з десяток добротних об'єктів (4-поверхову середню школу на 1050 місць, 2-поверховувосьмирічнушколуна560 дітей, 2-поверховий дитячий садок-комбінат з літніми майданчиками на 240 дітей, 3-по-верхову дільничну лікарню з амбулаторією, універмаг та адмінбудинок сільської ради, 2-поверховий вузол зв'язку, 8-квартирний будинок для спеціалістів). Провели також центральний водопровід, газ. Білки були зразковим селом всієї Радянської України.

Юрій Пітра розповів Михайлу Кічковському, що готується до відзначення свого 95-річчя. Поскаржився, що останнім часом підводить здоров'я. Той пообіцяв посприяти у виділенні путівки.

— З 12 по 22 листопада я оздоровлювався у «Теплиці». Зі мною був син Петро, — згадує Юрій Юрійович. - Усе було дуже добре, прекрасні умови, персонал ставився з порозумінням, був ввічливим. На жаль, усе зіпсувала одна людина, — робить довгу паузу.

Тим часом до розмови приєднується син Петро:

— Від корпусу до автостоянки, де знаходилася наша машина, треба було йти пішки більше кілометра. Я звернувся до керівника закладу Ганни Омельченко з проханням дозволити заїхати на територію власною машиною, аби батька забрати з корпусу. За її дорученням адміністратор санаторію зателефонувала на пункт пропуску. Коли я під'їхав, охоронець сказав, що не пропустить мене на територію! А слова адміністратора санаторію, мовляв, для нього не є указом. Я почав просити його, казав, що моєму батькові скоро 95 років і йому таку відстань важко буде здолати. Сказав, що це відомий кукурудзівник, двічі герой. Охоронець почав кричати, що мій батько -комуніст, що таких, як він, треба гнати, бо всі вони нажилися на таких, як він. Я пробував заспокоїти молодого чоловіка, який не має ще і 30-ти, казав, що якщо він має якісь претензії до радянської системи, то не треба свою злість зливати на людині, яку не бачив в очі. Просив його назватися, але він не схотів. За кілька хвилин благань таки дозволив заїхати до корпусу. Батькові про це нічого не сказав. У персоналу ж дізнався ім'я та прізвище охоронця. Ним виявився Олександр Попович з Олешника.

Коли повертався з батьком, то звернувся до Поповича, аби він подивився на людину, яку образив нізащо, попросив вибачення, але той тільки іронічно посміхнувся.

— Подивіться на мене, що я аж такого нажив? Хіба що хвороту, — розводить руками Юрій Юрійович і просить обов'язково висловити подяку Михайлові Кічковському за путівку.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати