Маріанна навчається в десятому класі місцевої школи. Її батько Петро — греко-католицький священик, мати Марія — колишня медсестра. У дівчини є ще дві сестри і двоє братів. Родина живе у двоповерховому будинку на околиці Нижнього Болотного.
— Наше село розташоване в болотистій місцевості, тому вода тут дуже каламутна, — розповідає Маріанна. — Завжди набираємо її з криниці, що в Джублику під лісом. Туди городами — рукою подати. Того дня, коли вперше побачили Пресвяту Діву, до джерела зібралися під вечір, сонце майже сідало за обрій. Сусідська Оленка стояла позад мене, а я набирала води в пластикову пляшку. Чую, подружка каже: ”Дивися, біля тебе стоїть якась босорканя (відьма, діалектне. — ”ГПУ”). Я спочатку налякалася. Повернулася, а там дуже гарна молода дівчина на хмаринці. Навколо неї під ногами стелилися квіти.
— Донька прибігла додому й каже, що щось бачила, — згадує 35-річна Марія Кобаль,мати Маріанни. Жінка заходить до вітальні з кавою на таці. — Така гарна дівиця була, що не можна описати. Ми тоді її застерегли: якщо ще раз щось побачить — щоби перехрестилася. Бо якщо то від Бога — перехреститься у відповідь, якщо нечисте — зникне. Наступного дня пішла з дочкою до Джублика. Молюся й кажу: ”Матінко Божа, тут мої руки й тіло, дай якийсь знак, що то є ти”.
На Зелені свята вона вбрана в зелене
— А Діва відповіла: ”Ніякого знаку не треба. Скоро на це місце багато народу йтиме без запрошення”, — каже Маріанна. — Ще додала, що скоро почнеться об’єднання всіх християнських церков, а на цім місці збудують храм, який не буде власністю жодної з релігійних конфесій. Сказала, що сама заправлятиме будівництвом.
Відтоді у Джублик приходять хворі. Щомісяця в ніч на 27 число тут правлять богослужіння.
— Недавно отримали листа від українки з Америки, — розповідає Марія Кобаль. — Написала: коли їхала сюди, лікарі готували її до операції на зоб. Тут пила водичку із Джублика, молилася. Як вернулася у США, зробила контрольний передопераційний знімок, то лікарі здивувалися: зоб зник, якби його ніколи й не було.
Матір Божа являється Маріанні під час молитви в будь-якому місці.
— На Зелені свята вона вбрана в зелене, під час Великоднього посту — у чорне, на свято Христа-Царя — у золотистому одязі, — розповідає дівчина. — До мене часто приїжджають люди із різних міст. Одні питають за своє майбутнє, інші — за здоров’я. Божа Матінка не хоче говорити про те, що чекає на людей. Та в біді завжди допомагає. До нас прийшли люди, казали, що кілька днів тому зник їхній родич. Питали в Божої Матері, чи живий. Матінка сказала шукати його вдома. Коли повернулися, перевернули всю хату, а чоловік був на горищі — готувався повіситися. Врятували його з петлі.
Сніжана Русин, "Газета по-українськи"