Закарпаття: Виноградівський любовний трикутник з трагічним фіналом

А взагалі свій перший термін отримав ще у 1977-му, коли хлопцеві виповнилося тільки 16. З тих пір вдома доводилося йому бувати рідко. Адже, повернувшись на волю, через три-чотири місяці скоював черговий злочин, і невдовзі знову опинявся на лаві підсудних.

На своєму рахунку має тяжкі злочини, зокрема розбій і та зґвалтування, тож близько 20 років сьорбав казенну юшку. Після останнього звільнення Карло вельми здивував сусідів своєю поведінкою. Спершу взявся за ремонт будинку, в якому після смерті батьків проживав рідний брат. Той часто заглядає в чарку, й обійстя геть занепало. Звичайно, "чорне" минуле відбивалося на житті колишнього "зека". Хто такого візьме десь на підприємство? І він перебивався випадковими заробітками. Спиртним не зловживав, працелюбний, отож жителі райцентру із задоволенням наймали Карла. Свою поведінку пояснював тим, що набридло йому на тюремних нарах вилежуватися. Хоча втрачених років уже не повернути. Казав: хотів би залишок життя провести, як нормальна людина. Звичайно, у помешканні не вистачало жіночої руки. Тут також давався взнаки тюремний "стаж" Карла: хто з таким стане жити? Та й чи надовго триватиме його законослухняність?..

Через рік виноградівець зустрів Ірину. Вона була значно молодшою, народилася саме в той рік, коли Карло отримав свою першу судимість. Життя з першим чоловіком не склалося. Хоча у подружжя було троє дітей, та й вони не врятували сім'ю від розпаду. Двоє старших опинилися в дитбудинку, молодшого взяли на виховання родичі. Ірина погодилася жити з Карлом, хоча офіційно шлюб не оформляли. Через рік народилася донька. З народженням дитини глава родини, здавалося, зовсім змінився. Завзято працював, сам ходив за покупками, догоджав «малій» всілякими іграшками. Жінки, в яких чоловіки п'яниці, вже стали навіть заздрісно поглядати у бік Ірини, мовляв, сама не свята, а тут ще й так поталанило. Напевне, така ідилія тривала б і далі, якби...

Нещодавно на життєвому шляху Карла та Ірини з’явився племінник господаря, 28-річний Юрій. Сам він теж з Виноградова. Якось родичі разом працювали. Тоді Юрій почав проситися тиждень-два пожити у будинку дядька.

-- Вдома виникли проблеми. У мене з дня на день має бути відкрита віза у Чехію. Збираюся туди на роботу.., -- мовив племінник.

Карло, трохи подумавши, погодився прийняти родака. Однак той "віддячив" по-своєму. Ірині впав у вічі молодий парубок. Коли господаря не було вдома, "грішили" любовними втіхами. Врешті-решт молодиця з Юрком взагалі перебралися на якусь квартиру. Це виявилося неабияким ударом по самолюбству і почуттях Карла. Він щодня ходив до Ірини, просив повернутися, мовляв все вибачить. Та співмешканка не піддавалася на жодні умовляння. Потім на тиждень взагалі зникла з міста зі своїм новим коханцем. Дитина була з нею. А минулої суботи Карло зустрів Ірину на вулиці Виноградова. Знову просив повернутися.

-- Дай мені ніч на роздуми. Завтра прийду й поговоримо.., -- запропонувала жінка.

З тяжким серцем чоловік повернувся додому. Майже всю ніч не спав, крутився, в голову лізли всілякі думки. Вже зранку чекав на появу Ірини. Поділився сумнівами з братом. Перед обідом, не дочекавшись пасії, сам пішов у місто. У центрі Виноградова зустрів племінника із співмешканкою. Усі троє подалися на обійстя Карла. Там Юрко з дитиною у візочку залишився на подвір'ї, а господар з Іриною увійшли всередину. Розмова вийшла короткою. Дружина повідомила, що не хоче повертатися, а мешкатиме з Юрком.

На ті слова Карло схопив зі столу кухонний ніж і ще раз перепитав, чи житиме з ним. Та заперечливо похитала головою.

-- Якщо -- не зі мною, тоді -- ні з ким!.. – несамовито закричав він.

Щосили розмахнувся -- й встромив лезо ножа у живіт співмешканки. Потім несамовито наніс ще кілька ударів. Жінка, зойкнувши від болю, звалилася з ніг, потім доповзла до стільця. Далі були кілька ударів ногою по голові. Потерпіла ще зуміла підвестися на ліжко. Карло й далі продовжував бити ножем. На шум і грюкіт у кімнату забіг Юрко. Вскочив на плечі бузувіру, намагаючись вирвати з його руки ніж. Однак той зумів вивернутися, й супротивники опинилися обличчям один проти одного. Виштовхалися у коридор, потім опинилися надворі. Зненацька колишній "зек" щосили рвонув руку, у якій був ніж, вивільнив її з "обіймів" і наніс удар в груди племінника. Вцілив прямісінько в серце. Юрій повалився на землю, з рота пішла кривава піна. Перетягнувши тіло ближче до східців, Карло вхопив візок з дитиною і вибіг на вулицю, крикнувши сусідці:

-- Викликай швидку, там два трупи!..

Збуджений вигляд чоловіка свідчив, що він не жартує. Тож жінка одразу зателефонувала на "03". Карло тим часом відвіз доньку до родички, яка проживає на сусідній вулиці. Попросив прихистити малу, адже тепер за нею нікому буде доглядати. Повідомив, що "порішив" обох, Ірину і Юрка. Сам повернувся додому. Колишня співмешканка була ще живою.

-- Потерпи ще мало. Вже їде "швидка". Усе буде добре.., -- мовив до неї.

У кишеню поклав два термометри (за його словами, хотів отруїтися) і подався геть з дому. Тинявся вулицями міста. Придбав ще пляшку пива, з нею пішов у бік міського парку...

Медики застали жахливе видовище. Вони ж одразу повідомили в міліцію. Юркові допомога лікарів вже не знадобилася, Ірину доправили у реанімаційне відділення районної лікарні. На місце пригоди виїхала слідчо-оперативна група Виноградівського райвідділу ГУМВС, зокрема відповідальний від середньої ланки начальник сектору дільничний інспекторів міліції Юрі Бігар, слідчий Микола Вебер, експерт-криміналіст Степан Попович, оперативні працівники, а також судмедексперт Ольга Івасенко. Невдовзі сюди ж прибули перший заступник начальника районної міліції Янош Дорчинець та заступник Ігор Бігорі. Існувала небезпека, що Карло у стресовому стані може накоїти ще чимало лиха. На його пошуки були направлені "шерифи" та працівники карного розшуку. І на одній з вулиць міста Ігор Бігорі та дільничний міліціонер Михайло Явицький зауважили Карла. Невдовзі він опинився у руках стражів порядку. Серед іншого, у кишені штанів затриманого вилучили і закривавлений ніж, яким він спричинив смерть двом людям (Ірина невдовзі померла в лікарні).

Усі деталі цієї справи з'ясовує старший слідчий виноградівської міліції Андрій Цьонка. Наслідки цієї трагедії надзвичайно сумні: один надовго відправився на нари, двоє – в сиру землю, а четверо дітей залишилися сиротами.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати