Як живе закарпатська Перечинщина?

Район має всі перспективи розквітнути як в туристичному, так і в економічному плані.

Днями Експертна Рада журналістів закарпатського щорічного рейтингу «Лідер року», засновником якого є газета «НЕДІЛЯ», після Мукачівського району відвідала і Перечинський. Нагадаємо читачам, що на звання «Лідера року» висуваються кращі підприємства краю, приватні підприємці, фінансові установи та організації, туристичні комплекси, навчальні, культурно-мистецькі, медичні та оздоровчі заклади, політики і громадські діячі. Список учасників рейтингу формується за результатами опитування та анкетування, а вже кращу п’ятірку визначає Експертна Рада. Цього разу журналістський десант екзаменував саме цей край.
 
Маленьке місто листоноші
 
Центр району – Перечин. Колишнє селище міського типу вже 4 роки є містом. У березні 2004 року Верховна Рада України прийняла відповідну постанову. Відтоді місцеві проблеми стали вже міськими. А їх вистачає. Зокрема, в місті до цього часу немає голови. Екс-меру Івану Погоріляку депутати міської ради висловили недовіру. Після судових тяганин виконуючим обов’язки призначили представницю «Нашої України» Мирославу Гуранич. Депутати вже підготували відповідну ухвалу про нові дострокові вибори і подали до Верховної Ради. Тепер слід очікувати на рішення народних обранців, які самі знаходяться зараз в патовій політичній кризі. І їм зараз не до цього.
 
Чим же живе Перечин? В.о. міського голови робить спроби покращити інфраструктуру міста. Хоч і коштів на це зовсім мало. Річний бюджет становить всього 3 600 тис. грн. Половину коштів забирають, на інші утримуються бюджетні заклади – ось і залишається мізер. Достатньо великі кошти йдуть зараз на реконструкцію центральної частини Перечина, а це близько 882 тис. грн. Мерія активно залучає до співпраці і меценатів. Так, за спільні 18 тисяч гривень будуватимуть на площі фонтан. Потрохи ремонтують дороги, але роблять тільки «ямочний» ремонт.
 
На більше – нема коштів. У міста схожі проблеми з Ужгородом. Так, з приходом зими далеко не всі мешканці впевнені, що буде тепло в їх оселях. Більша частина перечинців вже давно перейшла на автономне опалення, інші їх тільки наздоганяють. До прикладу, котельня центральної клінічної лікарні тільки місяць тому запрацювала. Людям, які фінансово не спроможні забезпечити себе теплом, міська влада допомогла грошима. Так, 9 малозабезпечених сімей отримають 18 тис. грн. від мерії.
 
Перечинська влада могла би заробляти на землі, але існує проблема – її вже просто нема. Площа міста - 306 га, і вона вже вся розділена. Сесія міськради вирішила заборонити приватизацію землі. Були спроби розширити межі міста, зокрема мова йшла ще про таку ж територію в 300-400 газ найближчих сіл, але через судові позови зробити це так і не вдалося. Як каже Миро­слава Гуранич, пробувати будуть і далі. До речі, сьогодні вартість 1 кв. мв місті – 30-40 грн. Відсутність землі – одна з причин, чому в місто не йдуть інвестори. Просто нема куди йти. Через землю виникла і проблема цвинтарів та поховань. Один вже переповнений, а з другою територією виникли труднощі. Як почали обробляти ділянку, не зробили відвід води. Тепер процес зупинився.
 

Нагально треба вирішувати і проблему переповнення дитячих садків. Їх в місті всього два, цього явно не вистачає. Наприклад, в нещодавно відремонтованому садку «Веселка» в групах, розрахованих на 20 дітей, перебувають 30 і більше. Загалом, хоч місто і маленьке, але проблем вистачає.

 

Як живеться на селі?

 
Розбудовуються активно і села Перечинщини. В Дубриничах, наприклад, після двох десятків років очікування таки розпочали зводити новий дитячий садок, на який виділили 3 млн. 700 тис. грн. з обласного бюджету. Нині в існуючому дитячому садку перебувають 27 дітей, а треба забезпечити ще 124-х. В сусідніх Пастілках йде капітальний ремонт школи, дамби в Зарічеві, газопроводу у Ворочеві. Зрозуміло, кошти виділяють або з обласного, або з районного бюджету. Проте деякі села вчаться виживати самостійно. Зокрема, сільський голова Сімера Іван Вільчинський повідомив «НЕДІЛІ», що в селі активно продають землю і за рахунок цього живуть.
 
Через землю, яка належала Сімеру, навіть виникли непорозуміння сільської влади з містом Перечин за володіння нею. Справу вирішували 3 роки в суді, і сімерці таки перемогли. Тепер село непогано заробляє. За словами Івана Вільчинського, найближчим часом планують заробити до півмільйона грн. Ділянка  в селі коштує від 23 грн. за 1 кв. м. Вже за  кошти, виручені з продажу землі, майже зробили ремонт в сільраді та в клубі.
 
Не забувають на Перечинщині і про життя духовне. До речі, питання міжконфесійні тут і досі дуже гостро сприймаються. Всім відомо про конфлікт в Зарічеві між православною конфесією та греко-католиками. Вони не поділили єдиний храм в селі, через це не пускали один одного на богослужіння. Зараз суперечку вирішують - в Зарічеві вже рік будується греко-католицький храм. Проте, коли закінчать – ніхто не знає. Будівельники кажуть, що грошей нема. Наразі греко-католики моляться… в наметі. Спеціально для вірників розклали велику офіцерську палатку.
 
Там навіть котел є. Як повідомив священик майбутнього храму отець Володимир, молитися в наметі будуть вже другу зиму. «Добре хоч тепло, хоча коли літо, то там справжня спека», - запевнив він. Натомість в сусідніх Дубриничах  греко-католицький храм Успення Пресвятої Богородиці вже завершують. Профінансувала його Віденська архідієцезія. А збудував - церковний майстер Михайло Молнар. До речі, безкоштовно. Ця унікальна людина з Тур’я-Пасіки збудувала вже десятки церков і за це гроші не брала. На жаль, пан Михайло помер під час будівництва храму в Дубриничах…

 

Перечинщина туристична

 
Туризм на Закарпатті є пріоритетом, про який багато говорять, але мало роблять. Ось для Перечинщини він є справді важливим і прибутковим. Туристичний комплекс «Воєводино» вже став візитною карткою не тільки району, а й усієї області. Це цілий закритий міні-район, розташований на площі в 15,5 газ розвинутою інфраструктурою. Для відпочинку тут справді є все: ресторан, готель на 140 чоловік, дерев’яні котеджі, водний центр, російські бані, СПА-центр. Окрім того, є все для активного відпочинку: футбольний майданчик, тенісний корт, басейни і т.д.
 
Можна навіть порибалити – на території  є ціле форелеве господарство. Місце, де розташований туристичний комплекс,  знаходиться всього за 40 хвилин поїздки від Ужгородського аеропорту та залізничного вокзалу. А це, в свою чергу, дуже зручно для туристів.
 
Крім «Воєводино», перспективним об’єктом обіцяє стати «Шиповець». На території колишнього спорткомплексу біля села Порошково розбудовується нова туристична база. Інвестори з України та з-за кордону розраховують  готель на 40 місць, баню, дерев’яні котеджі. «Конкуренції з боку «Воєводино» не боїмося, адже з року в рік кількість туристів на Перечинщині тільки збільшується», - говорить генеральний менеджер проекту Василь Герич. «Шиповець» обіцяють відкрити вже в середині грудня цього року. Якщо до цього ще додати  базу відпочинку в Лумшорах та майбутню гірськолижну базу на полонині Руній, то виходить багатообіцяюча перспектива. Таким чином, Перечинщина може стати дуже привабливим туристичним регіоном. А згодом - перестати бути дотаційним краєм. Але для цього ще працювати і працювати. Головне, що перспектива є.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати