На Закарпатті старший чоловік сокирою зарубав непроханого гостя

Невеличка присадкувата хата старого Михайла притулилася до одного зі скелястих пагорбів, на яких розташоване Середнє Водяне. Добиратися до неї міліцейським транспортом виявилося справою не з легких. Зрештою, і саме село знаходиться далеченько від райцентру, тож працівники міліції на чолі з начальником Рахівського РВ ГУМВС полковником Андрієм Кравчуком, котрі отримали тривожне повідомлення від Михайлової сусідки, прибули сюди лише під вечір. З-за паркану збентежено визирали кілька місцевих зівак. Уже з порога, за розчиненими навстіж дверима стояв терпкий гнітючий запах крові і смерті. А в кімнаті на оперативників чекала жахлива картина - на просоченому кров'ю ліжку лежало порубане, фактично розчленоване, тіло дужого молодого ще чоловіка. На голові нещасного виднілась глибока рана...

Незважаючи на пізню пору, правоохоронці приступили до звичних у таких випадках дій: детально оглянули приміщення, опитали сусідів, інших жителів села. З'ясувалося, що померлий -34-річний Василь із Верхнього Водяного. За словами селян, у молодика було не все гаразд із головою, точніше з психікою. Він навіть двічі лікувався у Берегівському психоневрологічному диспансері. Ніхто не відав, чи мав чоловік якихось родичів, власну хату, адже тривалий час він, як то кажуть, бомжував у їхньому селі.

Люди стверджують, що восени та навесні у бідолахи були періоди загострення хвороби. Тоді на молодика ніби щось находило, особливо коли випивав спиртне - безпричинно чіплявся до селян, міг побити і таке інше. Місцеві намагалися зайвий раз Василеві не наливати. А того вечора бачили молодика добряче напідпитку. Сусідка Ганна чула у Михайловій оселі якісь крики. Зранку ґазда на обійстя, як завжди, не вийшов. В обідню пору на сусідському подвір'ї було також тихо. Ганна припустила - сталося щось лихе, і вирішила зазирнути у хату...

Те, що господарів не було вдома, відразу змусило правоохоронців запідозрити їх у причетності до скоєння злочину, а після розмови з жителями села вони вже й не сумнівалися - Василя зарубав Михайло. Працівники міліції вирушили на пошуки підозрюваного. Проте далеко йти не довелося. Пенсіонер намагався прийти до тями після вчорашнього, тому поблукав по горах, посидів біля ватри. Тут, біля запаленого багаття і знайшли його міліціонери. Чоловік розповів їм, як усе відбувалося.

Василь інколи заходив до Михайлової хати. Просив дати щось з'їсти, якийсь одяг, кілька копійок. Господарі шкодували бідолаху. Але того злощасного вечора п'яний молодик нахабно вдерся в оселю, побив і повиганяв з хати господарів, а сам влігся на ґаздівське ліжко спати. Михайлова дружина з дочкою втекли до знайомих. Ґазда теж ледь вирвався з дужих Василевих рук. Та злість, що пекучою лавиною закипала у нього всередині, таки взяла гору. Коли психічно хворий «гість» міцно захропів, Михайло повернувся в оселю, дістав з-під ліжка сокиру і, схилившись над сплячим Василем, важко опустив лезо на його голову. Удар прийшовся прямісінько по тімені. Фактично господар відразу вбив свого кривдника. Але, очевидно, від люті не тямив, що
робить. Усе, що відбувалося пізніше, нині пригадує, як в тумані. Пам'ятає, як розлючено кремсав мертве тіло, як спинився, коли все ліжко і його одяг були заюшені кров'ю. Тільки морозне повітря сивих гір, куди старий Михайло подався після вчиненого шукати розраду, дещо остудило його палаючу гнівом душу.

Як так сталося, що добрий, співчутливий селянин вбив людину? Люди цьому знаходять лише одне пояснення - старим керували гнів, образа і злість. Зрештою, розібратися у цій заплутаній ситуації доведеться слідчим органам. Наразі Михайло затриманий. Порушена кримінальна справа.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати