Хочу в Європу! А ще краще, аби Європа прийшла до нас...

«Ужгород - найзахідніший центр України». Цікаво, чи бували керівники міста Ужгород в Мішкольці, Кошице, Сігеті, Кросно? Чи бачили там назви магазинів, готелів, ресторанів, офісів? У них все - рідною мовою! А у нас обласний центр України, а українським і не пахне. Тому на мовній політиці необхідно заробляти. Для цього треба прийняти рішення міськвиконкому про податки на публічну рекламу назв, виконану іноземною мовою. Цей пункт можна виконати достроково до 2009 року без витрат бюджетних коштів, після чого всі ужгородці, гості міста, туристи дійсно впізнають найзахідніший обласний центр України, а не якоїсь африканської країни.
Цілодобове забезпечення жителів міста водою є першочерговою необхідністю. Наші керівники міста побували не в одному місті Європи, і всюди вода в містах подається постійно. Почасова подача води в місті - звичка від колишнього СРСР. В Ужгороді вартість одного кубометра води та водовідведення одна з найдорожчих в Україні, крім Херсона. Хоча географічно Закарпаття та й м.Ужгород забезпечені природною прісною водою. Для вирішення цілодобового забезпечення водою жителів міста потрібно скористатися місцем розташування. Нам відомо, що існує нічний тариф вартості електроенергії. Якщо ємності води розташувати в районі УжНУ і закачувати її в нічний час, місто отримає постійно, без затрат воду. Правда, для цього необхідно мережу подачі води обновити, та й налагодити суцільний облік споживання.
Негайно побудувати громадські вбиральні. Останній раз міські вбиральні були побудовані за часів Чехословаччини і в перші роки радянської влади. Тоді ще керували містом фахівці, виховані в Європі. У наш час міські вбиральні руйнують - транспортний міст біля готелю «Ужгород», вул.Фединця. У вбиральню біля пішохідного мосту без протигазу і темних окулярів заходити небезпечно, хоча без оплати вас туди не пустять. Де ви щось подібне побачите у Європі? Стіни і двері вбиральні розписані ненормативною лексикою.
Ужгород розрісся. Споруджували будинки, магазини, навчальні заклади, а вбиральні, вважала влада, радянській людині не потрібні. Тому громадськими відхожими місцями стали непримітні місця біля житлових будинків, їхні під'їзди, двори, дитячі майданчики... Словом, цю проблему необхідно вирішувати негайно, як її вирішують у Європі.
В Ужгороді є тільки декілька місць, де безпечно можна ходити в нічний час. Це площа Народна, Корзо і тепер частина пр.Свободи - перша лінія. Першою лінією будинків, тротуарів є ті, що ближче до основної автомобільної магістралі. Друга лінія і третя між будинками не освітлюються зовсім.
У проекті «Стратегії розвитку міста Ужгорода» відмічено, що освітлено всього 75% вулиць. Це освітлення вулиць, а для людей освітлення є тільки на вищезгаданих трьох ділянках. Жителям міста, гостям та туристам у вечірній час по тротуарах, між житловими будинками, та в під'їздах будинків просто ходити небезпечно. Тому освітлення для людей в місті необхідно вирішувати негайно з дня прийняття «Стратегії розвитку міста Ужгород». До речі, дешевше було б відновити освітлення тротуарів, дворів, що залишили нам у подарунок-спадок словацькі будівельники на вулицях Минайській, Генерала Свободи, Можайського, Чорновола, Заньковецької та пр.Свободи.
Економічна безпека, висвітлена в програмі, але бажано приділити більше уваги безпеці від замаху кримінальних елементів та своєчасну швидку медичну допомогу. Сьогоднішня «швидка», яка прибуває за 30-40 хв., є повільною допомогою.
Проблема транспорту. Міський транспорт повинен виконувати муніципальний перевізник автобусами не менше чим 50 місць. Автобуси в місті повинні їздити з 6 ранку до 24 години. Так, як у Європі. Так зване маршрутне таксі на 10-20 місць уже віджило. Зрештою, перевізник може бути і приватний, але обов'язково повинні курсувати автобуси на 50 і більше місць, чітко дотримуючись графіка. Тоді багато жителів міста відмовляться їздити на своїх власних авто, чим зменшать затори на дорогах і отруйні викиди в атмосферу. Можна встановити в'їзний тариф для автомобілів після вирішення питання пасажирських перевезень.
Необхідно вирішувати проблеми транспорту, будуючи нові транспортні розв'язки та ремонтуючи існуючі вулиці, бо по більшості з них в Ужгороді сьогодні можна їздити хіба що важкоармійською технікою. Буду вдячний, якщо мої тези доповнять читачі газети і небайдужі жителі міста.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати