Суд знову визначив колишньому меру закарпатського Перечина Погоріляку й надалі залишатися екс-мером

Екс-мер Перечина Іван Погоріляк

Сам пішов – і його «пішли»

Якби Іван Михайлович знав межу вседозволеності, то на сесії 15 березня минулого року не чинив би так. Спочатку він усіляко опирався внесенню в порядок денний пункту про дострокове припинення повноважень міського голови (тобто його самого). Коли по перерві депутати таки внесли це питання на розгляд – Погоріляк із войовничим виразом піднявся та, вигукнувши «Хто мене підтримує – за мною!», вийшов із сесійної зали. Слідом за ним вийшли юрист Вікторія Приймич і перший заступник голови Віталій Кравець, Василь Пйоса – депутат від «Блоку Литвина».

Сесія, яка тривала понад дев’ять годин із годинною перервою, згадала Погоріляку всі його «заслуги»: і як був скасований регламент роботи Перечинської міської ради, і чому виконком попереднього скликання приймав рішення, а члени виконкому нового скликання не проводили свої засідання, з якою метою екс-мер погрожував депутатам, не давав їм змоги повноцінно виконувати свої повноваження, як не могли обрати секретаря міської ради; і як Іван Михайлович принижував обранців, не зважаючи на їхні думки; і як довів до стану особистого служки міську газету «Перечинська тема», а її головного редактора – до лікарняного ліжка. Все це поставили на карб Погорілякові, якого ніхто з зали не виганяв, а пішов звідти самочинно. Свідками дійства, крім депутатів, стали понад півсотні осіб – підприємці та громадські активісти. А завершилося воно «імпічментом», за який проголосували 24 з 25 присутніх у залі депутатів.

Народили сенсацію

Кадровий висновок по Івану Михайловичу визрівав давно, але в його ймовірність не надто вірили. Недовіра, висловлена Погоріляку абсолютною більшістю голосів, породила в місті сенсацію. Завершення п’ятирічної ери Погоріляка-мера ретельно фіксували телекамери. Процедурні формальності припинення його повноважень були дотримані з точністю до букви, все у суворій відповідності з законом. Оскаржуючи прийняте на тій сесії рішення чимало разів у різних інстанціях, він так і не добився успіху. За яку б ниточку не хапався – кожна переривається через відсутність аргументів.

Перечин не знав-не відав про існування Івана Михайловича, поки той не заснував тут власного бізнесу, приїхавши з Ужгорода. Керманичем міста став завдяки довір’ю став завдяки щирості та довірливості перечинців , які у 2002-му довірили йому ключі від міста на чотирирічний термін.
Прорвався до влади обіцянками. Зробив у багато разів менше, ніж обіцяв, і тим не менше після виборів-2006 встрибнув у повторний «мерський» термін. Цього разу Погорілякові сприяла роздробленість опонентів: з ним змагалося аж дев’ятеро. Близько півтори тисячі з п’ятитисячного загону виборців Перечина підтримали Погоріляка. Менш ніж кожен третій. Таким був реальний рейтинг Івана Михайловича. Втім, цього вистачило, щоб і надалі залишатися в улюбленому кабінеті.
Перипетії другого терміну Погоріляка на владному Олімпі багатьом відомі. Кому ні, тим нагадаємо, що численні порушення Іваном Михайловичем норм діючого законодавства відображені в актах перевірок, які за результатами фінансово-господарської діяльності ради проводили КРУ та інші контролюючі органи.

Гроші – повз казну траверсом

Щоб на гору не йти, її можна обійти. Туристи люблять ходити в обхід – траверсом. Скільки грошей пройшли траверсом повз казну міськради, не давши жодної користі малобюджетному місту? Ці цифри не раз і не двічі фігурували як у судових засіданнях, так і на сесіях ради. Мова не про тисячі – сотні тисяч, на які збіднів бюджет.

Чи навчили чомусь ці перевірки Івана Михайловича? Ні і ще раз ні. Після вимушеної відставки він став … журналістом. Не тим професіоналом, критичні статті якого змушували б тремтіти владу, бо в них розвінчуються її недостойні діяння. Ні, журналістом Іван Погоріляк став рівно настільки, щоб могти «діставати» своїх опонентів, зокрема в.о. міського голови Мирославу Гуранич, депутатів, апарат міської ради. У розряд перших ворогів екс-мера потрапив голова Перечинської райдержадміністрації Михайло Данча, інші високопосадовці.

Погоріляк спеціалізувався на скаргах і критичних пострілах на адресу влади. Ці публікації проштовхує в ужгородських газетах, відомих своїми непримиренними ставленнями до опонентів.

Погоріляк навіть запасся посвідченням газети «Трибуна», яке показує біля входу на сесії, на інших подіях. До речі, разом із ним на одну з сесій прийшли … п’ятеро ужгородських журналістів з газет «Новинка», «Трибуна» та інші. Чому інтереси ужгородців поширилися на сусідній район, можна лише здогадуватися. Ймовірно, через багатющі туристично-рекреаційні ресурси, ландшафти Перечинщини. Вони, на відміну від Ужгорода, де вільних земель практично не залишилося, досі залишаються нерозподіленими. «Земельні» перспективи підштовхують групу осіб до протестів на зразок тієї, яка відбувалася у листопаді 2007-го перед будівлею Перечинської міськради. У ній Іван Михайлович відіграв ключову організаторську роль.

Медіа-спеціалізація

Втім, повернемося до героя-журналіста. Дев’яносто відсотків його творчого доробку становили все-таки не газетні статті та інформації, а скарги та наклепи в різні інстанції. Вони не підтверджувалися тими перевірками, що проводилися різними інстанціями для «реагування на критику», але це Погоріляка не зупиняло. Часто він береться «захищати» сторонніх людей. Привід? Щоб іще раз якнайболючіше вколоти «ворогів».

Шкурні інтереси автора проглядають звідусіль, як дірки на побитому міллю петеку. Володіння комп’ютером дозволяє плодити скарги в десятках варіантів: змінюються хіба що адресати або прізвища скаржників. За останні два тижні відіслав у вищі державні контролюючі органи (з копіями місцевому чиновництву) понад 30 скарг-заяв. Ось така спеціалізація, вельми рідкісна та сумнівна.

Тим часом опис незаконних діянь самого Погоріляка зайняв би не одну сторінку. Обмежимося згадуванням кількох прикладів. Перший. Незаконним було визнано звільнення ним із роботи в міськраді Олександра Мулеси. Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2007 року з міської ради стягнуто 1266 грн. 30 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Другий. Перечинський райсуд 26 жовтня 2006-го скасував розпорядження Погоріляка про звільнення з роботи іншого працівника. Його поновлено на посаді, виплачено 907 грн. 50 коп. за компенсації за вимушений прогул. Третій. Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 7 травня 2006 року з міської ради стягнуто 500 грн. за моральні страждання, завдані незаконними діями екс-мера. Четвертий. Відповідно до постанови Перечинського районного суду було визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови № 12/02-03 «Про зупинення рішення третьої сесії Перечинської міської ради IV скликання» від 12 вересня 2006 року «Про відмову у внесенні змін до рішення 31 сесії Перечинської міської ради IV скликання» від 3 лютого 2006 року «Про міський бюджет». Іншими словами, екс-мер призупинив неіснуюче рішення, бо рішення «Про внесення змін до міського бюджету» не пройшло під час голосування. П’ятий. Постанова Перечинського районного суду від 8 листопада 2006 року по справі №2-а-41/06, якою визнано незаконною бездіяльність Перечинської міської ради; Постанова апеляційного суду Закарпатської області від 11 січня 2007 року по справі №22а-894, якою визнано незаконною бездіяльність міського голови щодо розгляду депутатських звернень; Додаткова постанова Перечинського районного суду від 5 грудня 2006 року по справі №2-а-17/06, якою визнано незаконними дії Перечинського міського голови по відкриттю кладовища та здійсненню там поховань. Шостий. Перевіркою КРУ за період діяльності міськради з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року встановлені порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних цінностей на загальну суму 338 тис. 210 грн.! Сьомий. Прокурор Перечинського району зробив 12 приписів, пов’язаних із порушеннями Погоріляком законів України та необхідності їх усунення.
Але все блідне поряд із таким: ревізією КРУ встановлено, що в той час, коли Погоріляк був повновладною посадовою особою в раді, ним незаконно, без рішення сесії списано матеріальних цінностей на суму 218 тис. грн. Відкрито кримінальну справу, яка розслідується.
 

Львів шансів не залишив

Остаточний вердикт про дострокове припинення повноважень Погоріляка мали винести 4 листопада у Львові. В залі Апеляційного суду були присутні представники відповідача – міськради й звичайно позивач Іван Михайлович, який виглядав до непристойності слабко. На тлі обґрунтованих відповідей на всі звинувачення, що містилися в позовній заяві, його спроби щось довести розбилися об аргументований захист. Відповідач – міськрада – надав 10 рішень попередніх судів, якими дії Погоріляка визнано незаконними або встановлено його незаконну бездіяльність.

Окрім палкого бажання, бездоказових висловів і благальних поглядів у бік суддів, Погоріляк нічим себе не виявив. Це знайшло відображення в рішенні Львівського адміністративного апеляційного суду: він залишив у силі рішення суду першої інстанції. Екс-мер у місті Лева не розлучився з означенням «екс».

На роздоріжжі війни та миру

Чи були в Погоріляка шанси перемогти в оголошеній депутатам міськради судовій війні? Ні, бо в такому разі обов’язково б ними скористався. Так само за Погоріляком не було й правди, лише блефування та погрози. Через це програш у війні з депутатами був запрограмований наперед. І «програмістом» тут став не хтось інший, а він сам.

Яку стратегію тепер, після «львівського» програшу, останнього у судовій епопеї, обере Іван Михайлович. Міг би, усвідомивши, що в судах йому вже нічого шукати, змиритися з означенням «екс-мер» і стати добропорядним громадянином міста. Міг би … за реалістичним сценарієм, з тверезою оцінкою власних сил і можливостей. Але є й варіант – продовжити війну з депутатами. Недаремно, виходячи із залу Львівського апеляційного суду, зухвало заявив: «Ви ще побачите, що буде через місяць».

Кажуть, краще поганий мир, ніж добра війна. Якщо Погоріляк не зійде з дороги війни, то не позаздриш в.о. міського голови, депутатам та апарату міської ради, які сьогодні витрачають левову частку часу на відповіді контролюючим органам, спричинені скаргами Погоріляка. Законодавство України, на жаль, дозволяє безперешкодно вдаватися до наклепів і скарг. Тобто, можна ніяк – ні матеріально, ні морально – не відповідати за свої писання, навіть якщо вони не підтверджуються.

Рада працює, незважаючи на …

Нині сесії у міській раді відбуваються без Погоріляка або за його присутності як особи, що постійно порушує людські норми поведінки, намагається зірвати проведення пленарних засідань сесії та вчинення різного роду хуліганських дій. Думки про його незамінність на посаді мера, які у свідомості багатьох Перечинців перетворились у догму, поступово їх полишають. Догму розвіяно. А порожнечі не виникло. Міська рада нічого не втратила від її «обезголовлення». Вона діє постійно, демонструючи свою стабільність і результативність. Якби не перешкоди екс-мера, корисних плодів цієї діяльності було б ще більше.
Все має здатність завершуватися. Рано чи пізно, але ера Погоріляка остаточно відійде в минуле. Не виключено, останнім це зрозуміє він сам. Життя по-різному розкриває кожному з нас свої секрети.

Теги:

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати