Ужгородська служба радіотаксі 0-50 будує бізнес на власних нових автомобілях

Тож йому доводилося часто бувати у відрядженнях. Якось, коли він спізнювався на поїзд до Ужгорода, чоловік взяв таксі й за відстань від автовокзалу до залізничного сплатив 10 карбованців. Це була пристойна сума, адже навіть квиток до Ужгорода на той час вартував дешевше.

Саме ця обставина наштовхнула Ф. Федоровича на ідею створення власної справи.

«Коли прибув до Ужгорода, з’ясував, що там послуги таксистів вартують вчетверо дешевше. Вже тоді у них був організований диспетчерський пункт, щоправда, на домашньому телефоні. Тож я вирішив зорганізувати щось подібне і в нашому місті. На початках важко було переконати таксистів, що їм буде вигідно зі мною співпрацювати, адже колись люди зрідка користувалися послугами таксі. Про це навіть свідчить вислів із однієї відомої кінострічки: «Наши люди в булочную на такси не ездят!». Але із першого дня, коли ми відкрилися, то, як сьогодні пам’ятаю, було 78 замовлень, а наступного – 150 і так пішло-поїхало», – розповідає Ф. Федорович.

На початку 90-х років в існуючій на той час державній службі таксі замовлення практично не приймали і не виконували. Тому що, як розповідають бувалі таксисти, той, хто мав рацію, давав диспетчеру п’ять карбованців, щоби його не викликали, бо в нього були свої вигідніші замовники.

Тоді стартовий капітал служби становив 10 тисяч умовних одиниць. Кошти витратили на облаштування диспетчерської та протягання кабелів, адже доводилося вручну через двори прокопувати траншеї з телефонної станції до диспетчерської. Тож мало не півціни становили – вартість кабелю, його прокладання та підключення. Звичайно, ще знадобилося закупити спеціальне обладнання, зокрема радіостанції і залучити до співпраці хоча б 25-ть водіїв із машинами. А нині, щоби хоча б так само стартувати у бізнесі з радіотаксі, необхідно вкласти удесятеро більше грошей і не факт, що «виживеш» на цьому ринку послуг.

Серед головних помилок на початку своєї справи Ф. Федорович називає (жартуючи) саме обраний вид діяльності. “Взагалі не треба було за це братися. Адже є багато способів легше заробляти гроші, наприклад, поставити контейнер на «Калинці» та чим-небудь торгувати і мати нормальні статки. Та вже якщо з цим зв’язалися, то й кидати не хочеться. Це наче валіза без ручки: і нести важко, і кинути шкода», – додає Ф. Федорович.

Інновації – головний аспект розвитку бізнесу

З 2002 року стало досить складно Ф. Федоровичу самотужки розвивати свою справу, тож для того, щоби його радіотаксі не щезло із ринку, він вирішив об’єднати зусилля із Вячеславом Чорнеєм, який нині також є співзасновником підприємства.

«Аби бути конкурентоспроможними, ми розпочали будувати бізнес на власних нових автомобілях. Адже пасажир вимагав не лише вигідного тарифу, але й підвищеного комфорту, – розповідає В. Чорней. – З цього і розпочалася наша кредитна історія. Щоправда, на перший автомобіль доводилося випрошувати грошей в банкірів десь півроку, бо вони не вірили, що ми в змозі його погасити. Та остаточно крига скресла, коли я завалив усю приймальню банку пачками звітів таксистів й на здивовані погляди банкірів відповів, що ось це – наші постійні замовлення».
У радіотаксі не бояться конкуренції. За словами співзасновників-керманичів служби, вони постійно щось змінюють та експериментують, аби їхній бізнес вирізнявся індивідуальністю, навіть незважаючи на велику кількість «колег». Однак все одно нині на бізнес впливає економічна нестабільність. «Тому що, маючи кредити в іноземній валюті, внаслідок кризи ми віддаємо банкові щомісяця на 15-ть тисяч гривень більше. І якщо раніше банки надавали кредит на автомобілі під 13,5-14 відсотків річних, то зараз вони підвищують його до 17-ти відсотків. І це, звичайно, впливає і на нашу діяльність. Адже досі ми постійно поновлювали свій автопарк. У нас було таке заохочувальне правило, якщо водій себе під час випробувального терміну (десь 3 місяці) добре проявив, то ми брали йому нову машину в кредит. І коли водій пропрацював у нас три роки, авто ставало його власністю. Хоча це правило досі діє, та поки ми призупинили цей процес, тому що не знаємо що з кредитами буде надалі», – розповідає В. Чорней.

Таксиста може захистити профспілка

Через часту недовіру до державних органів, яка виникає мало не повсюди, працівники радіотаксі об’єдналися в профспілки, аби спільно відстоювати свої права на Всеукраїнському рівні.

«Ми з Ф. Федоровичем є співголовами незалежної Професійної спілки таксистів Чернівецької області, і я також є головою обласної організації Всеукраїнської профспілки таксистів, – каже В. Чорней. – В основному ми вирішуємо питання, які пов’язані із законодавством, яке чинить нам перепони. Ось нещодавно в Антимонопольному комітеті хотіли встановити штраф таксистам у розмірі 6800 грн. за те, що вони застосовують мінімальний тариф і завдяки профспілці, яка звернулася до депутатів міськради, штраф знизили до 680 гривень».

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати