Закарпаття: Туризм винний, гастрономічний, а тепер – військовий...

Те, про що рік тому ніхто навіть не чув, сьогодні стає популярною цікавинкою, на яку, як на мед, звідусіль злітаються туристи. Таким є закарпатський винний шлях розроблений місцевими виноробами. Він проведе вас старовинними і більш сучасними винними підвалами Ужгородського, Берегівського та Мукачівського районів. Справжні цінителі божественного напою можуть насолодитися кращими винами нашого краю. Під час дегустації туристи пізнають історію виробництва вина в регіоні та давні традиції закарпатських виноробів. Особливий інтерес представляє гастрономічний шлях. Він базується на традиційній закарпатській кухні, що включає розмаїття страв усіх національностей, які проживають в регіоні. Місцями "паломництва" на гастрономічній дорозі стали місцеві ресторани та готельні комплекси, що можуть запропонувати неповторну національну кухню. Туристи можуть вгамувати свій апетит через певний етнічний маршрут та навіть навчитися готувати деякі страви. Туристичні шляхи розробляє Регіональний туристично-інформаційний центр Закарпаття спільно з управлінням з питань європейської інтеграції, туризму і курортів Закарпатської ОДА. Нині на озброєння взято військовий туризм. Команда фахівців активно займається розробкою маршрутів та збирає інформацію про об’єкти, що представляють історію військової справи на Закарпатті. Такий різновид відпочинку вже відпрацьований у Європі, де користується шаленою популярністю. Фортифікаційні споруди та старовинні замки, місця відомих битв, бункери, великі оборонні лінії часів І та ІІ світових воєн, музеї зброї, танки та військова техніка, місця поховання загиблих воїнів – усе це в європейських країнах приносить прибуток, при цьому популяризуючи саму державу. Також діє Всесвітня асоціація військового туризму, центр якої знаходиться у Франції. Завідувач кафедри туризму, доцент УжНУ Федір Шандор та керівник туристично-інформаційного центру Закарпаття, викладач УжНУ Олександр Коваль запевнили нас, що наш край надзвичайно перспективний для освоєння і розвитку військового туризму.
– Чим представлений військовий туризм на Закарпатті? Яке його ідейне наповнення?
Ф.Шандор: Ідея військового туризму полягає в тому, щоб зібрати максимум інформації про різні періоди історії. Сюди входять і замки, і пов’язані з ними військові дії. Руїни Бронецького замку, чи руїни Квасівського замку – представляють у цьому плані великий інтерес, оскільки навколо них велася конкретна цілеспрямована війна. Не кажучи вже про Мукачівський замок, який пережив багато визначних баталій. Цікавими є місця великих битв. Наприклад, битва під Підгорянами 1848 року, в Мукачеві (пам’ятний знак на честь першої переможної битви революціонерів під проводом Лайоша Кошута та Шандора Петефі). Період переходу угорців через Карпати, коли вони напали на Ужгородське укріплення легендарного князя Лаборця, який програв битву. Крім того, цікавим є період кельтів, від яких біля Мукачева збереглись залишки городища. Об’єктів є багато. Військових ліній оборони у нас є шість. Крім чотирьох угорських: Лінія Арпада, Лінія Гуняді, Лінія Ласло і Лінія Святого Іштвана, є ще дві чехословацькі – Лінія Бенеша та Лінія Масарика. Чехи готувалися до війни, тому будували на території Закарпаття в 20-х, 30-х багато оборонних об’єктів. В Ужгородському, Мукачівському, Виноградівському, Берегівському районах є близько 40 ДЗОТів і ДОТів, які знищені і закопані. Особливий інтерес представляє період великих повстань на території Закарпаття, починаючи від повстання Дьордя Дожі (1514 р.): Королево, Ком’яти, Виноградів (палац Перені), до повстання Імре Текелі, Дьордя Ракоці, Ференца І і ІІ Ракоці, повстання Батяні. Усі великі угорські виступи починалися тут, бо тут були ліси і гори, де розпочиналися збори військ. Наприклад, у Завадці Воловецького району збирав свої війська Ференц ІІ Ракоці, коли прибув сюди з Польщі. Варто згадати знаменитий військовий похід польського князя Любомирського у 1657 році, який спалив багато сіл та міст на Закарпатті. Рух опришків, що розгорнувся в Карпатах протягом XV – XVIII століть. Опришки заснували багато сіл на території Рахівського та Тячівського районів. Не забудемо і про перебування в нашому краї військових делегатів Петра Великого та Богдана Хмельницького. Це все і є військовий туризм.
– Які об’єкти в нашому краї представляють інтерес для популяризації військового туризму?
Ф.Шандор: Абсолютна більшість людей акцентують увагу на об’єктах, які відносяться до періоду ІІ світової війни, а особливо – на Лінії Арпада. На території Закарпаття є близько 1,5 тисячі об’єктів часів ІІ Світової війни. Це ДЗОТи і ДОТи, залишки військових об’єктів, залишки оборонних ліній, так звані піраміди на річках, мости, залишки ставок. Є залишки періоду І світової війни. Акцент робиться на всі військові об’єкти, а не тільки на об’єкти періоду ІІ світової війни. Ми поділили їх за епохами. Група, очолювана Олександром Ковалем, зібрала інформацію про об’єкти, що збереглись від радянської епохи. Це танки, гармати, залишки крила літака в Бобовищі, гармати в Ясіня, танки та бронетехніка у Мукачеві, Тереблі та Ужгороді, військові цвинтарі солдатів і добровольців. Серед них – поховання не тільки радянської армії, а й пам’ятники розстріляним солдатам угорської армії. Окрім того пам’ятки часів І світової війни: пам’ятник російським воїнам в Ужку, пам’ятник угорським воїнам на Радванці і на Кальварії в Ужгороді, 2 цвинтарі польских воїнів у Тячівському районі, тощо. Є військові об’єкти у вигляді пам’ятників битв. Наприклад, битві 1703 року біля Вілока і пам’ятник на честь повстання Ференца ІІ Ракоці у Довгому. У 107 році римські легіонери розгромили Дакійське городище, яке археологи нині розкопують біля Малої Копані.
– Чи можете виділити якісь особливі об’єкти ?
Ф. Шандор: Найпопулярнішою у Закарпатті є Лінія Арпада. У ній найпрезентабельніша зона – Верхньої Грабівниці, де знаходиться 1,5-кілометровий тунель із боковими відхиленнями. Там зберігалась амуніція і зброя, були розташовані контрольні виходи. Там були вентиляційні шахти. Це був військовий об’єкт, в якому були всі умови, щоб довго тримати оборону. Кожного дня 200–300 угорців відвідують об’єкти військового туризму, і особливо Лінію Арпада. Це багатокілометрова фортифікаційна споруда, яка мала десятки тунелів, казарм, де жили солдати, сотні дотів, амбразур, протитанкових споруд і навіть у горах кілька військових шпиталів. Повз неї тоді проходила єдина дорога з Нижніх Воріт на Мукачево.
– Що плануєте робити для популяризації такого виду відпочинку?
О. Коваль: Гіди та екскурсоводи отримають посібник, який допоможе їм оволодіти більшою інформацією про Закарпаття. Військовий туризм входить в сегмент тематичного туризму. Наприклад, у нас є винний туризм, гастрономічний туризм тощо.
Турист, коли приїжджає в наш край, хоче одержати багато цікавої інформації. У Європі сьогодні зростає зацікавленість у так званому мілітарі, або військовим туризмом. Сьогодні функціонує система GPS-навігації, коли певні туристичні об’єкти закріплені за цією системою. Коли людина їде в машині, за допомогою цієї системи вона може бачити місце знаходження того чи іншого туристичного об’єкту. У нас цим займається Богданов Олександр. За цей напрям в громадській організації "Панонії" відповідає доцент ЗакДУ Андрій Головач. Він відповідає за матеріали, карти, зібрав повну колекцію щодо ІІ Світової на території Закарпаття. До речі, він уже уклав угоди з угорськими партнерами про надання нам карт, що вийшли з обігу, колишніх військових ліній, зведених на території сучасного Закарпаття напередодні і під час Другої світової війни.
– Коли посібник вийде у світ?
Ф.Шандор: Посібник знаходиться на стадії розробки, матеріали збираються, уточнюються, оскільки багато спірних даних. Є об’єкти повністю знищені, в декотрих радянська влада зробила косметичний ремонт. Деякі об’єкти не сертифіковані, інші – розграбовані, деякі є небезпечними. Є об’єкти, що були засекречені. Наприклад, місця масового розстрілу євреїв, що були в Закарпатській області.
Над посібником працює група людей у складі близько 10 чоловік. Немає фінансування. Усе робиться власними ресурсами. Окрім того, книга в майбутньому має пройти апробацію. Наприклад, книга по гастрономічному туризму цілий рік стояла на полиці, відфільтрувалася непотрібна інформація, залишилося тільки те, що точно є. Книга повинна, так би мовити, відстоятись, щоб потім її можна було випустити у світ. Інформація з військового туризму збирається звідусіль. На угорських сайтах є багато даних: повна нумерація і кількість солдатів, хто служив, тощо. Є там і білі плями. Також ведеться пошук того, хто буде це все адмініструвати. Набудувати довкола туристичних об’єктів можна, але бізнес – це зовсім інше. Назбирати інформацію є про що. Наприклад, по території Закарпаття проходили війська Наполеона, колись навіть стояв пам’ятний знак у Підполоззі, проте за Чехословацької республіки його зняли. Тут були і татаро-монголи, і турки, тобто цікава інформація є, але її ще треба систематизувати.
– Які труднощі виникають на даному етапі роботи?
О. Коваль: На Закарпатті є небезпечною чорна археологія, оскільки на місцях битв можуть бути снаряди, зброя. Коли люди кинуться масово на такі місця, то можуть наштовхнутися на боєприпаси.
На це потрібні додаткові ресурси. А поки їх нема. Перший етап – інформаційний, другий – методична та практична робота, маркування. Поки що стоїть питання: як це буде? Які елементи використовувати? Роботи багато.
Проблемою є те, що сьогодні недостатньо розвинені системи інформування. Купити сувеніри або інші речі на згадку біля пам’ятних місць також неможливо. Навіть тепер деякі об’єкти знищуються. Наприклад, один бункер забетонували через те, що біля нього був побудований санаторій, інший – знищили, бо в ньому проживали бомжі. Люди не розуміють, що це об’єкт, який може приносити гроші.
Ф.Шандор: Невідомо кому належать об’єкти. Деякі відносяться до місцевих органів самоуправління, а інші взагалі не знаходяться на обліку. Деякі об’єкти засипані, забетоновані. Крім того, неінформовані люди часто плутають Лінію Арпада з Лінією Іштвана Святого чи Лінією Ласло.
О. Коваль: Більшість цих об’єктів непрезентабельні, оскільки вони все ж таки пов’язані з війнами. Наприклад, десь у лісі може стояти плита або із землі стирчати арматура. І ніхто не знає, що це таке. У цьому випадку достатньо було б поставити табличку з інформацією про об’єкт. Тоді турист зможе приїхати, сфотографуватися, і він буде знати, що був біля лінії Арпада. Оскільки в нас є багато велосипедних та пішохідних маршрутів, то подібне маркування допомогло б туристам знаходити ті чи інші військові об’єкти.
– Відомо, що в Закарпатті збереглось чимало бомбосховищ часів холодної війни. Яка ситуація з ними?
Ф.Шандор: В радянські часи майже кожна школа, підприємство чи організація мала своє бомбосховище. Проте, оскільки потім бомбосховища стали належати місцевим органам самоврядування, багато з них були перетворені під продуктові склади, кафе, розважальні заклади, тощо. Наприклад, в Ужгороді під Будинком побуту – у бомбосховищі розташувався паб "Бюргер". В першу чергу потрібно позначити їх, але це досить складно, бо багато з них знаходиться на обліку МНС.
– Кого найбільше цікавлять військові об’єкти в нашому краї?
О.Коваль. Військовий туризм на Закарпатті сьогодні є дуже популярний насамперед серед угорців. Щодня Закарпаття відвідує 200-300 угорськомовних туристів. Вони приїздять зі своїми екскурсоводами. Наші екскурсоводи з міста Берегова кваліфіковані, але їм важко здавати іспити державною мовою, через що багато з них не допускаються до роботи з туристами. Адже їх потрібно сертифікувати. Специфіка угорських екскурсоводів у тому, що вони не виходять у сегмент інших культур, які також присутні на Закарпатті. Угорська кухня, угорські традиції. Вони бачать в Закарпатті лише своє мовне та культурне середовище. Наскільки мені відомо, вони освоїли тільки один маршрут, який починається з Берегова, потім Мукачево (замок Паланок), Свалява (місця репресій), Верецький перевал, Підполоззя (бункери), Гробівниця, санаторій Карпати (палац графів Шенборнів) і потім повертаються в Берегово. Ця екскурсія у них займає в середньому один день – близько 10 годин.
– Чи можете привести приклади військового туризму в Україні чи за кордоном?
Ф.Шандор: Поблизу Севастополя щорічно розігрують туристичні військові баталії. На Заході успішно експлуатується оборонна лінія Мажено або в Чехії лінія Масарика. У Франції поблизу фортець Ле Рошель чи Кресі можна побачити військову анімацію. Британці популяризують битву римлян з кельтами біля Адріанового валу і так далі. Зняті фільми, то чому б це не робити і в нас? Тому ці об’єкти треба класифікувати у єдиний Закарпатський військовий туристичний маршрут.
 

Розмову вели Руслан Фатулата Альона Попович, "Срібна Земля"

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати