В Ужгороді вийшла книга про репресованих закарпатців

В ужгородському приватному видавництві „Гражда” вийшла чергова книга доктора історичних наук, уродженця Хустщини, Омеляна Довганича під назвою „Так ламалися долі репресованих закарпатців. Сторінками обласного тому „Реабілітовані історією”. У книзі вперше подано вибрані розділи, газетні статті та нариси автора про репресованих радянською системою закарпатців, які ґрунтуються винятково на документах архівів і рідкісних спогадах. Книга видана до 15-річчя незмінного перебування автора на посаді керівника науково-редакційного відділу обласної книги „Реабілітованої історією”.

О.Довганич очолив обласну редакційно-видавничу групу для підготовки науково-документальної серії книг „Реабілітовані історією” ще у січні 1993 р. До 1996 р. члени групи працювали безпосередньо в приміщенні державного архіву, поки не склали карток реабілітованих. Разом з керівником групи працював до останнього дня життя кандидат історичних наук, доцент Олексій Хланта, а в останні роки дослідник Олексій Корсун.

В узагальнюючій праці О.Довганича – дві частини: в одній він дав характеристику всім категоріям репресованих, у другій – зібрав найкращі статті і нариси, опубліковані в періодичній пресі. У передмові до книги автор широко розповів, як готувалася обласна книга „Реабілітовані історією”.

Поряд з основною діяльністю протягом 20 років він опублікував сотні нарисів та статей про репресованих закарпатців й видав десятки книг.
Читаючи рецензовану книгу відкриваємо для себе страшні сторінки історії Закарпаття. Як стверджує автор, на початок 1990-х рр. в архіві обласного управління КДБ зберігалися кримінальні справи на 10328 громадян Закарпаття. Серед них були не лише закарпатці, а й жителі інших регіонів України, що прибули на постійне місце проживання в Закарпатську область, а також іноземці, які випадково опинилися на цій території.

Серед перших, хто зазнав репресій з бору радянської системи, були втікачі в СРСР. О. Довганич, одним із перших, проаналізувавши великий обсяг архівного матеріалу і певні статистичні документи, прийшов до висновку, що загальна цифра всіх закарпатців, які нелегально перейшли в СРСР, складає 7,5 тисяч чоловік. Докладно опрацьовані матеріали про репресованих діячів Карпатської України. Серед них А.Волошин, М.Долинай, С.Клочурак, Д.Климпуш, Ю.Перевузник та інші. На лаві підсудних за неправдивими та надуманими звинуваченнями.
Тут правдива і схвильована розповідь про нелегку долю багатьох закарпатців, які пройшли через радянські табори за свої переконання. Серед них були і депутати Сойму Карпатскої України, і учасники Першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України, і керівники крайової організації ОУН, і члени молодіжних антирадянських груп.

Цікаві та нові матеріали знаходимо про керівників русофільських партій А.Бродія та С.Фенцика та їх соратників. Суд присудив вищеназваних діячів до найвищої міри покарання – розстрілу. Реабілітовані вони у 1991-1992 рр. Вперше найширшу інформацію подав О.Довганич про антирадянські молодіжні та націоналістичні організації.
У його збірнику праць викладено і бачення автора на репресії радянської системи проти колишніх січовиків, антифашистів, представників національних меншин Закарпаття (євреїв, німців, угорців) тощо.

Як зазначає автор, на жаль чимало літератури про репресованих, що знаходиться на полицях наших книгарень, містить іноді неточну і необ’єктивну інформацію про цю категорію людей. Він робить аналіз окремих праць, зокрема малого енциклопедичного словника Г.Павленка „Діячі історії, науки і культури Закарпаття”, де допущено помилок і неточностей у біографічних довідках про О.Бадана, Е.Бачинського, Ю.Бращайка, А.Бродія, Ю.Гаджегу, І.Гарайду, Д.Климпуша, С.Клочурака, І.Мондока, А.Патруса-Карпатського, С.Фенцика. Чимало помилок та компіляцій автор виявив також в „Энциклопедии Подкарпатской Руси” Івана Попа у біографіях репресованих.

Приголомшує бібліографія праць О.Довганича про репресованих закарпатців, а це понад 200 позицій (разом з окремими книгами). Таких результатів може досягти лише справжній подвижник історії рідного краю.

Не можна не відмітити, що ґрунтовний аналіз наукового доробку О.Довганича подав у післямові до книги кандидат історичних наук, доцент Ужгородського національного університету Микола Олашин. Зокрема він написав: „Та найбільше зробив історик в плані вивчення репресій проти місцевого населення в 30-х – першій половині 50-х років минулого століття. Він добре розумів, що за кожною справою чиїсь скалічені долі, нереалізовані надії, підозри до родичів тощо. Тому бажання зняти з людини несправедливо навішені ярлики, повернути їй добре ім’я надихали дослідника на тривалу кропітку працю”.

Отже, нова книга О.Довганича закрила чимало „білих плям” в історії Закарпаття. Бо для автора головне – історична правда. Правда, яка підтверджена документами та перевірена спогадами. А тому побажаємо невтомному досліднику подальших творчих здобутків та міцного здоров’я, твердо тримати позицію історика та повертати імена несправедливо репресованих та забутих діячів краянам.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати