Закарпаття: РЛС "Днєпр" в Мукачеві досі виконує замовлення Росії (ФОТО)

Власність Космічного агентства України

На відміну від Пістрялівської РЛС, про радіолокаційну станцію „Днєпр” знає хіба кілька закарпатців. Нам поки відомо, що розташована вона біля військового містечка під назвою „Шипка” неподалік Мукачева. У самому місті над Латрицею з’ясовуємо, що туди щогодини їздить рейсовий автобус. Пасажирам про РЛС нічого не відомо, розповідають лише про військове містечко, що знаходиться за сім кілометрів від Мукачева біля присілку Шернборн. Виходимо на останній зупинці. Ось і „Шипка”: невеличке містечко, що розташоване на пагорбі. До нього веде дорога, вимощена з товстих бетонних плит. Підходимо до КПП. На будівлі зауважую табличку з надписом: "Національне космічне агентство України. Західний центр радіотехнічного спостереження"...
     

З прохідної трохи видно й саму „ерелеску”. Вона схожа на шістнадцятиповерхівку чорно-бурго кольору. Одна зі сторін цієї будівлі вкрита металом. Через неї, мабуть, приймаються й надсилаються сигнали. Дах споруди – трикутний і здалеку здається теж металічним. Зблизька побачити діючий „локатор” нам не вдається. Солдат на КПП розповів, що власне військове містечко не є і не може бути секретним, оскільки там живуть не лише військовики, але й їхні діти. А от територія станції звісно є закритою.
Виявляється, щоб туди потрапити, потрібно мати відповідний дозвіл, який можна дістати хіба-що в самому Космічному агентстві України, що в Києві. Принаймні так нам пояснює військовик з прохідної.
На тему РЛС тут ніхто спілкуватися не бажає. Однак, солдати радять нам зустрітися з офіцером, котрий нещодавно звільнився. Мовляв, йому вже нема чого втрачати, а у них – „устав”. Офіцер з „Шипки”, котрого рекомендували солдати таки погодився на розмову, однак, попросив не вказувати його імені у майбутній публікації. Адже, за його словами, інформація про „Днєпр” ще й досі носить гриф таємності.

Зрозмови дізнаємося, що могутні РЛС, які мали спостерігати за балістичними цілями противника та за космічними об’єктами з’явилися у США і СРСР у другій половині 1950-х. Протягом десяти років по периметру державного кордону СРСР вони створили щільний радіолокаційний бар’єр, який розтягнувся більше ніж на п’ять тисяч кілометрів. Перші РЛС "Днестр" були створені в 1962 році. Пізніше було розроблено проект РЛС "Днепр" яка мала набагато кращі характеристики, та РЛС "Дарьял" – найпотужнішу у світі станцію.
У військових документах РЛС „Днєпр” позначається як "Берегово". Виявляється, решта станцій колишнього СРСР теж мають назви містечок, які розташовані зовсім у іншому боці. „Таким чином, колись планувалося заплутати ворожих шпигунів, - пояснює офіцер, - але даремно - про всі колишні секретні об’єкти давно всім відомо, а супутники можуть визначити їх місцезнаходження з точністю до сантиметра”.
Офіційною датою народження станції вважають 31 серпня 1974 року. Саме тоді було прийнято рішення про її спорудження та обрано місце розташування - на західному кордоні радянської імперії неподалік від Мукачева, біля Нового Села (тепер Шенборн). Основним призначенням станції було - виявлення балістичних ракет супротивника, які націлені на територію СРСР.

Раніше на „Шипці” був розташований пункт наведення авіації. 30 років тому тут було побудовано сім багатоквартирних будинків. Раніше в них мешкали виключно військові, а тепер і звичайні мукачівці. За Союзу містечко мало статус закритого, де мали право мешкати тільки військові та члени їхніх родин. Все змінилося в1998-99 роках, коли „Шипка” стала відкритішою. Хоча деякі атрибути закритості все-таки залишилися. Самі ж військові стали уберігати себе від сторонніх громадян.
У 2005 році військову частину на Шипці було розформовано, а сферу управління передано від Міністерства оборони до Космічного агентства. Тому і змінилася вивіска, хоча цілі та завдання залишилися такими, як були раніше.

Основний замовник – Росія

"До 2005 року ми підпорядковувалися Міністерству оброни України. Але наступили важкі часи, стало неможливим утримувати вузли за рахунок міністерства. Тому вирішили, не порушуючи договір між Україною та Росією, зробити так, аби було зручно жити далі всім. Для цього певну частину військових було відкомандировано від Міністерства в структуру НКАУ. Наказ про це був підписаний Президентом України", - продовжив офіцер.
Мій співрозмовник каже, що зараз тут живе та працює близько 400 чоловік. І ця кількість, кажуть, практично не змінювалася ще з часів Союзу. За словами офіцера, до нині не змінився і замовник інформації. Він запевняє, що хоча мукачівська РЛС підпорядковується безпосередньо Національному космічному агентству України, майже вся інформація, яку вона отримує надходить на командний пункт поблизу Москви. Тобто Міністерство оборони нашого східного сусіда є основним замовником інформації, яку отримують українські військові. Росії ця інформація коштує чималих грошей. Товариш офіцер каже, що їх у такі подробиці керівництво не вводило. Однак, ходили розмови, що ця сума складає від півтори до чотирьох мільйонів доларів на рік. „Утім, все це робиться на рівні міждержавних угод, тому мукачівські військові про них нічого не відають. Разом з тим, кажуть, що саме з російських грошей наразі здійснюється експлуатація РЛС "Днепр" поблизу Мукачева... „ – пояснює співрозмовник.
Проте, він же запевнив нас, що жодних фахівців з Росії чи іншої держави тут не служать. З 1992 року всі, хто бажав отримати російське громадянство - поїхали геть. Отже, обслуговують станцію виключно українці. Вони всі мають громадянство України й зарплату їм сплачують українськими гривнями.
На наше запитання щодо шкідливості станції для навколишнього середовища, військовик відповів з посмішкою. Мовляв, ще у 1970-х роках фахівці найвищого рівня, серед яких і відомий академік Євген Веліхов, досліджували вплив станції на людей. Проводилося вимірювання рентгенівського та електромагнітного випромінювання. Тоді підвищеної радіації виявлено не було. Рівень впливу електромагнітних променів навколо станції – у межах допустимих норм. „Я добре знаю, що цей об’єкт має санітарний паспорт, який підтверджується науковими дослідами. Крім того, щороку всі працівники РЛС проходять медичний огляд. До цього часу якихось відхилень у їх здоров’ї не спостерігається. Для населення, яке тут мешкає станція не несе ніякої небезпеки, адже її промені націлені на п’ять градусів вище землі у бік Європи, тобто на 20-30 метрів над землею ” – розповів офіцер. Разом з тим, він зізнався, що станція свій ресурс уже двічі використала. Хоча нині її технічні характеристики дозволяють виконувати поставленні завдання у повному обсязі.
Військовик не виключає, що найближчим часом РЛС „Днєпр” може чекати деяка реконструкція. Хто фінансуватиме ці роботи – залежатиме від подальших кроків України у міжнародній політиці.

„Макаронна фабрика”

За десять кілометрів від Мукачева біля села Пістрялово паралельно з РЛС „Днєпр” збудовано станцію „Дар’ял-УМ”, найпотужнішу на той час у світі. Кажуть, що вона вже досить давно не діюча. Щоб переконатися в цьому, відправляємося з моїм співрозмовником у Пістрялово. Ця споруда, незважаючи на її зруйнованість, у кілька разів більша за ту, що біля Шипки. Вхід до неї вільний. Хоча обабіч дороги стоїть кілька заржавілих табличок з надписом „Прохід заборонено”. Зараз з колишнього „монстра”, який мав 14 поверхів уверх і стільки ж униз, залишилося всього сім. Всередині – зруйновані стіни. Все тримається на металічних опорах. Нагору ведуть вузенькі бетонні східці. Ними й піднімаємось. Чим вище – тим страшніше. Таке враження, що ось-ось на тебе впаде шмат однієї з бетонних брил, які тут повсюди звисають зі стель. Кілька таких (залізобетон із металевими балками) уже завалили перекриття на трьох поверхах...
Задня частина цієї споруди подекуди вкрита шаром металу. Пістрялівці розповідають, що випромінювачем і антеною РЛС мала слугувати саме ця стіна будівлі, яку планували вкрити листовою міддю. Але міді тут вже давно немає. До речі, за металом сюди їздять і на автівках і на підводах. Хлопці з Пістрялова, які приїхали сюди на старенькій „Славуті”, кажуть, що перед станцією, в бетонних жолобах, де були колись комунікації, можна знайти й латунь і алюміній. Ще двоє парубків неподалік розбивають бетонний щит, теж сподіваючись видобути з нього кілограм-другий цінного металу. У сторону Пістрялова зі станції від’їжджає й підвода доверху навантажена залізними прутами та балками...
„Цю „ерелеску” закрили на вимогу закарпатців, - пригадує екс-працівник Шипки, - – Стурбованість громадськості навколо її спорудження почалася в 1989 році. Тоді, аби заспокоїти населення області, була створена спеціальна комісія під головуванням члена-кореспондента АН УРСР В.М. Шестопалова. Комісія дійшла до висновків, що нібито електромагнітне випромінювання РЛС не матиме істотного впливу на мікроклімат навколишню територію і не загрожуватиме здоров’ю людей. Але тодішнє керівництво області і громадськість у своїй позиції залишилися непохитними. До речі, коли будували цей надсекретний об’єкт, населенню було оголошено, що споруджується макаронна фабрика”...
Дещо іншу причину закриття РЛС „Дар’ял” називають місцеві мешканці. Ті ж мисливці за металами розповіли нашому кореспонденту, що для охолодження системи станції, навколо неї було створено кілька штучних водойм. (авт. вони тут є й зараз). Коли цей „монстр” запрацював, то частенько навколишні села залишалися без води взагалі: станція „випивала” навіть підземні води...
„Загибель” пістрялівського „монстра”, на будівництво якого витрачено мільйони радянських рублів, була б все одно неминучою, вважає мій співрозмовник-військовик. Адже, підстанція, яка розташована перед в’їздом на цей об’єкт, мала бути повністю переобладнана. Однак, за умови існування, на думку офіцера, вона була здатна забезпечити стільки робочих місць, скільки не створило і не здатне створити жодне підприємство Закарпаття.
У 2003 році рішенням сесії обласної ради РЛС поблизу Пістрялова передали у комунальну власність Мукачева. Через деякий час міськвиконком уклав угоду з івано-франківським підприємством “Дон-лом”, яке виконувало роботи з демонтажу станції...
Однак, демонтувати її не так уже й легко. Сім поверхів з монолітних блоків, які залишилися над землею, міцно тримаються на потужних підпорах. Цю споруду можна хіба підірвати... 

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати