Так от, нещодавно в розмові за кавою цей закарпатський політик розповів, що Сергій Ратушняк хвалився у вузькому товаристві своїми величезними успіхами керування містом. Зокрема, міський очільник гордо заявив, що за час нинішньої каденції особисто заробив на продажу землі ...70 мільйонів доларів. Тут логічно виникає запитання: скільки грошей ця земля коштувала загалом, адже він не один такий, навколо нього ще купа прислужників, які підбирають крихти з барського столу... А нам тим часом вішають на вуха локшину про аквапарк...
І справді, якби хтось узявся порахувати, скільки лише озвучених у засобах масової інформації випадків «дерибану» землі в обласному центрі сталося за С.Ратушняка, не вистачило б газетної сторінки. А скільки всього ми ще не знаємо!
Свою виборчу кампанію у 2006 році Ратушняк будував на критиці попередніх владних команд, причому чи не найголосні-ше він кричав про те, як від бідних ужгородців безсовісна міська влада продає землю. Ставши ґаздою в Ужгороді, він продемонстрував, як треба робити оптовий розпродаж землі. І показово, що першим же рішенням міської ради щодо землі стало виділення ділянки коханій дружині міського голови.
Ще на початку роботи новоїміської ради депутати якось намагалися стримувати непомірні земельні апетити мера. Опозиційні депутати довго добивалися від нього, аби проекти рішень із земельних питань надавалися їм ще до сесії, а не перед самим її початком
чи й узагалі піц час пленарного засідання. Тоді чи не щотижня виходили гострі й критичні матеріалиуЗМІ, люди протестували, депутати відверто говорили про «дерибан». У кількох випадках мешканцям міста з допомогою журналістів навіть вдалося відстояти свої права. Але то були поодинокі випадки. Пригадується, як опозиційні депутати спеціально увійшли до земельної' комісії міськвиконкому, аби проконтролювати операціїз найдорожчим капіталом, який має громада міста. Однак люди з команди Ратушняка нахо' дили обхідні шляхи, і ці питання вирішувалися без участі земельної комісії. У результаті десятки гектарів ужгородської землі було продано (а в обласному центрі, до речі, земля найдорожча на Закарпатті, «вартість навіть вища за ділянки у курортних районах області), а три з половиною тисячі ужгородців як стояли у черзі 10-15 років тому за ділянками на кілька соток для індивідуального будівництва, так і стоять. Достатньо задати в інтернеті пошук «ужгородська земля», як отримає
мо десятки посилань на різноманітні випадки земельного і майнового «дерибану». До прикладу, обізнані люди кажуть, що за приміщення обласного центру «Здоров'я», що на самісінькій площі Театральній, добрі дядьки пообіцяли «подарувати» мерові 700 тисяч доларів. На 50 тисяч більше, кажуть, він отримав за майже гектар землі у самому центрі міста, де мав стоят монумент Соборності, а виросте
торговий центр.
Звісно, про законний ринковий спосіб продажу землі — аукціони — мова навіть не йде. Міськрада цього скликання без будь-якого аукціону виділила земельну ділянку, зокрема, Дружині мера Марині Ратушняк, майже 3 га — невідомому підприємцю. В останньому випадку, як стверджували свого часу опозиційні депутати, вони пропонували винести питання на аукціон. Однак безрезультатно. Навіщо, коли З гектари коштують, як мінімум,
стільки ж мільйонів доларів? А про місто хай дбають інші, зрештою, коли настане чергова кризова ситуація у ЖКГ, він однаково все звалить на ворогів і проситиме Президента і Кабмін допомогти вирішити проблему...
Найгірше в цій ситуації, що на такі діїобласного градоначальника, незважаючи на всі кадрові ротації, не звертали і не звертають уваги правоохоронні органи. В нормальній країні за ці продані від громади гектари Ратушняк давно б сидів за ґратами і читав філософські книжки, які, каже, студіював під час свого ознайомлення з пенітенціарною системою України в 90-ті роки. Однак недарма люди говорять, що ті ж правоохоронці й самі отримували дорогі сотини, аби мовчали і переводили папір на інші потреби.
Що ж, кожен за свої справи відповідатиме якщо не перед людьми, то перед Богом. А народу доводиться мовчки терпіти ним же обраних собі керманичів.