Лікар із закарпатської Тереблі сторив домашній музей з мистецькими витворами з коріння

Коли переступив поріг оселі пана Ороса, ніби потрапив у музей старожитностей: тут прядка, кросна, гончарні вироби, різноколірні миски й тарелі, колеса, ярма. Всі стіни - в художніх полотнах! Всюди - книги, книги, книги. А ще власні мистецькі витвори з коріння та гілляк.
Любов до всього земного, непримітного сухого дерева ще в дитинстві йому прищепила мама Євдокія Григорівна, якій тепер, слава Богу, вже 83 роки. Нині він щодня із великим задоволенням гуляє берегами Тереблі, що тече поруч, збирає в «ташку» оригінальні камінчики, хворостинки, в котрих криються всілякі загадкові форми і композиції. Ось це хворости -на-лелека, а це журавель, місяць, трембітар... А це камінчик-серце, камінчик-куля, скеля. Природа надто багата й загадкова на всілякі витвори. Тільки необхідно мати терпіння й зосередженість, щоб глибоко зрозуміти і побачити оте неповторне мистецтво!
На стелажах тереблянського колекціонера не одна тисяча всіляких оригінальних витворів. Нещодавно пан Олександр притягнув додому коріння 500-літнього дуба. Саме з такими пнями, як зауважує митець, найбільше клопоту, кожен корінець необхідно відшліфувати, зняти гнилу кору, відтак воскувати або покривати лаком. За його твердженням, кожна композиція чи сюжет закладені в самих пнях, корінцях, хворостинах чи гілочках. Майстер прагне тільки вловити оцей момент і трішечки підкоректувати. У підвалі оселі я побачив заготовки майбутніх робіт. Це -гілляка-людина, яка має тулуб, руки, ноги, навіть голову з рисами екс-президента Л.Кучми. А ще лелека в очереті з помаранчевим яйцем, яка в гострому довгому дзьобі тримає.гадюку.
Олександр Орос має хист і до різьбярства, і до малярства. Рамками для його живописних полотен слугують плоскі гливи, гілки дерев, корінці. Він одним із перших серед закарпатських митців започаткував таке новаторство. Має і зоокуток із численних композицій.
Найціннішим експонатом домашнього музею Ороса є Біблія на ЗО мовах світу. За цей безцінний шедевр австрійські туристи пропонували йому шалені гроші, але пан Олександр відмовив, додавши: «Святиня не продається!»
Пан Олександр має ще одне хобі. Оскільки від природи має поетичний дар, то похідний записник постійно поповнюється новими віршами, афоризмами та іронізма-ми. Він уже навіть підготував до друку збірку вибраного з іронічною назвою «Сміймося і будемо здорові!»
- Маєте зиск із виробів? - запитую.
- Мене гроші ніколи не цікавили. «Папірців» на хліб насущний мені вистачає. Я ж за фахом лікар-стоматолог. Доводиться і вдень, і вночі приходити на поміч людям. Це моє покликання.
Пан Олександр давно плекає і виношує мрію побудувати у селі серед природи на річці Теребля садибу-музей із різними відділами-експозиціями. Ще тут має бути дерев'яний млин, куди б відтак постійно приходили й насолоджувалися витворами мистецтва його рук і матінки-природи гості-туристи, пили міцно заварений чай, вели невимушену творчу полеміку.
...Наостанок тереблянський народний умілець зауважує: «Людські можливості ніколи не знають меж. Тільки у всьому необхідно бачити якусь дрібничку-цікавинку, добре і прекрасне. Ось тоді життя буде цікавим».

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати