Друга книжка Михайла Могорити - це глибокі роздуми над процесами доісторичної доби, що базуються і тісно переплетені з посланнями до християн Ісуса Христа та його послідовників - апостолів. У своїх роздумах автор посилається на тексти з Євангелій від Матвія, Марка, Луки та Іоанна, говорить про полеміку, що віками точилася навколо Христа, про позицію православних вірників щодо руйнування греко-католицької церкви, про колонізацію українських зе: мель, дає оцінку діям гетьманів, які виборювали нібито незалежність України від Росії, а водночас присягали на вірність московському патріарху.
Роблячи екскурс у минуле політичного та історичного життя України, автор книги проводить паралелі між минулим і сучасним, даючи цим самим зрозуміти, що історія повторюється. Україну нині роздирають як політичні, так і міжконфесійні чвари -точнісінько так, як у далекому минулому. Маємо нібито незалежну державу, називаємо її соборною, але все це лише слова - до такої думки підводить читача автор книги. З болем говорячи про це, Михайло Могори-та наголошує на тих високоморальних цінностях, котрі здатні врятувати світ, якщо люди отямляться. Тому посилає нас за наукою до сина Божого Ісуса Христа. Цим закінчується перший розділ книги. У другому розділі автор веде читача у гірське село Ке-лечин, що на Міжгірщині, пристрасно розповідаючи про те, як верховинці вшановують пророка нації Тараса Шевченка, відтворює спогади про патріотів краю: Августина Волошина, Івана Маргітича, Петра Погорі-ляка, Юлія Кубіні, Федора Удичка, Федора Ньорбу та ін.
З особливою теплотою автор пише про своїх теперішніх колег-просвітян - Олега Галика, Олександра Громовчука, Павла Бабуку, Марію Любку, Наталю Вигодованець, Христину Шкробинець та багатьох інших.
Заслуговують на увагу нариси про педагогів і просвітян Ганну Могориту та Івана Іванину, талановиту жінку-керівника, справжню бізнес-леді Мирославу Каламуняк.
Михайло Могорита вмістив і кілька нарисів про молодих священиків - патріотів краю та українського православ'я. Серед них Василь Бритвак, Віктор Аврамчук, Сергій Ємець, Валерій Фазекош, Андрій Валько. Названі у книзі особистості, як наголошує сам автор, доклали чимало зусиль для утвердження у краї просвітницького духу, ідей українства.
Автор книги, він же і відповідальний секретар обласного об'єднання «Просвіта» ім.Т.Шевченка, щиро вдячний меценатам. Наголошую на особливо успішній плідній праці Михайла Могорити впродовж останніх двох років. Роботу у «Просвіті» зумів поєднати з літературною працею. У результаті за два роки - дві книги.
Тож бажаємо йому доброго здоров'я, легкої руки і творчого натхнення для дальшої плідної праці на ниві красного письменства - праці, без якої він сам себе не мислить..
Михайло 17.08.2025 / 13:53:52
Чому цю чудову книгу не викласти повністю на інтернет.Читаючи душа болить за десятки- сотні зламаних душ,наших Верховинців.Шкода, що науковцю не подарилося зібрати матеріал ще про тисячі таких же в кого верховодила недоля.
Михайло народився в прекрасному с.Келечин яке має свою історію.Історію Грекокатолицької церкви ,будова якої до цих пір непередана Грекокатолицькій громаді.Це село президента Августина Волошина якого повинні шанувати не тільки наві вірники ,а і держава.Це село яке одне з перших виступило проти мадярських та маскальських колоністів.Місцева школа та і Пилипецька громада мало знають про своїх односельців .А це вони закладували фундамент українства в нашій Верховині.Цей край потрібно називати державою як його вже називали,тільки назва повинна бути ВЕРХОВИНА ,а ми її автором називаємо Верховинцем.