Ужгородська влада втілює схему відомої афери – землю, виділену під аквапарк, вигідніше перепродати

«Києву знову обіцяють аквапарк. Тепер до 2011 року. Величезний і дуже дорогий. Принаймні зовсім недавно це обіцяв депутат Київради Андрій Миргородський. Але «Газета...» з’ясувала, що надто сподіватися не варто. За десять років таких «прожектів» було з десяток. Насправді ж, удавані будівниц­тва аквапарку прикривають махінації із землею. Це вигідніше...».
Отож уперше спорудження аквапарку в Києві ініціювали 1997 року поблизу озера Тельбин на Березняках. Але звели там чомусь три багатоповерхівки, нині планують ще дві. Хоч землю ­відводили саме під водний комплекс, і навіть був готовий проект, розроблений Асоціацією аквапарків України (ААУ) разом із Архітектурним бюро Єжова. Як змінили призначення ділянки, можна тільки здогадуватися.
Потім були проекти в місті Українка під Києвом, на Дніпровській набережній, у новому районі Позняки-За­хідні, на островах Галерний і Оболонський, на Видубицькому озері. Усі виявилися мильними бульками.
«Нині і морально, і фінансово вигідніше будувати квартири, ніж братися за аквапарки», – пояснює сформовану на земельному ринку кон’юнктуру Володимир Петрик – гендиректор «Аспар пул», однієї з провідних в Україні компаній зі спорудження басейнів.
Узяти землю під аквапарк, а потім її вигідно продати – звична річ. Змінити призначення ділянки, знаючи, з ким «поділитися», зовсім не важко.
«Усі дані щодо нового  проекту аквапарку, обіцяного киянам до 2011 року, є своєрідними X-files. (О, зовсім як в Ужгороді! – Авт.) Загадковості додають не тільки позахмарна сума інвестування (100 млн доларів), гігантські розміри комплексу (2 га, а Ужгородська мерія на дріб’язок не розмінюється: одразу заявила про 25 га! – Авт.), але й брак інформації про архітектора проекту, й гриф «секретно» на ескізі нової аквазони. Як удалося з’ясувати «Газеті...», крім «суворо засекречених» інвесторів-забудовників, ніхто з україн­ських басейників про новий аквапарк і не чув. Навіть члени  ААУ.
За словами гендиректора ААУ Володимира Шарлая, його дивує як вартість, так і обране розміщення майбутнього аквапарку: «Де саме в Гідропарку вони планують ці 2 га під забудову? Адже для визначення місцевості на аквапарк ураховують, за світовою класифікацією, близько 40 факторів.
Та й приголомшлива сума інвестицій, на думку фахівців-басейників, суттєво перебільшена. «Максимальна вартість квадратного метра критого аквапарку – дві тисячі доларів, – пояснює Шарлай. – Це з урахуванням усього устаткування. Одержуємо 20 млн. Ще – робота дизайнера. «Найбоже­вільніший» ландшафт обійдеться максимуму у 10 млн. Разом – 30 млн доларів. Це критий аквапарк на гектар. Ще один гектар – під’їзні колії, стоянки. Раптом буде частина відкритого аквапарку з дикими водоспадами, тоді ще, припустімо, мільйонів 10 на все. Виходить, максимум цей проект на 2 га може коштувати 30–40 млн доларів. Максимум! А з чого складається названа сума? Може із золота будуть щось робити?».
Що ж тоді казати про Ужгород?
У статті також наводиться приклад критого аквапарку під Берліном «Тропічні острови», що вважається найкращим у Європі.
Парк, площею у 8 футбольних полів, містить у собі тропічний ліс «Квітковий світ» з екзотичними рослинами й орхідеями, величезними пальмами й мангровими заростями; басейн «Південне море» із двома островами; басейн «Лагуна Балі», де є водоспади, джакузі, піщаний пляж (860 м2), майданчики для пляжного волейболу, східний базар і тропічне село, що складається з декількох тематичних зон із будівлями у традиційному стилі й характерними для території рослинами: «Таїланд», «Малайзія/Борнео», «Балі», «Полінезія», «Конго» і «Амазонка». У кожній із них ресторан національної кух­ні, а крім того, на території ще є бістро на 700 місць і ресторан, де можуть розміститися одночасно 1600 чоловік. В аквапарку підтримується температура повітря, не нижча за 25 градусів, води – 28 градусів, а вологість у різних місцях (залежно від тематичної зони) 30–60 %. Що дві години у «тропічному селі» з півгодинною програмою виступають співаки, музиканти й танцюристи з екзотичних країн. А вечорами на островах «Південного моря», які служать також і сценою, розігруються грандіозні вистави на воді, тематика яких міняється що три місяці. Всі гірки й басейни в аквапарку з нержавної сталі (вітчизняні аквапарки віддають перевагу більш дешевим пластику й плівці).
Витрати на будівництво аквапарку «Тропічні острови» сягнули 70 млн доларів. Тоді що ж наші умільці запланували на 100 млн? Може, справді будуть гірки золотом покривати?
Крім того, в українському законодавстві взагалі не прописані норми ні щодо аквапарків, ні стосовно спеціальної підготовки води для них. Власники наявних водно-розважальних комплексів керуються застарілими, не­жор­ст­кими нормами 80-х років. Але під­приємцям це не вигідно, бо вакуум у нормативно-правовій базі призводить до процвітання хабарництва й браку чітких правил роботи на цьому ринку, а отже, породжує непевність потенційних інвесторів.
Отож київський приклад ще раз свідчить, що ужгородський аквапарк – яв­на афера. Хоч би наші можновладці самі її вигадали, проте їх і на це не вистачило – здерли готовий варіант.

Теги:

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати