Команда репортерів виборола у змаганні 2-ге місце. Почесний приз віддали кухарям із закарпатського Рахова. Вареники у Словаччині називають "пирогами".
Роблять їх трикутними, а усередину кладуть - начинку із бринзи. Варять в окропі кілька хвилин та подають до столу. Без звичної для нас сметани - в тутешніх крамницях її не знайти. За умовами конкурсу чотири команди - з України та Словаччини - мають рівно годину, щоби зліпити якомога більше вареників з найкращими начинками. Борошно та воду видають організатори, решту - учасники приносять із собою. Через відсутність звичних товарів, киянам доводиться імпровізувати. Замість солодкого сиру беремо солонуватий, окремо - готуємо начинки з яблук та бананів - привезли їх з Києва. Публіка насторожі - таких "пирогів" в Словаччині не їли.
За годину у київської команди - 90 екзотичних вареників. У рахівців пироги з картоплею та маком. Маленьку тарілку несемо членам журі, велику - публіці. Зголоднілі уболівальники розмітають частунок умить. Ледве встигаємо пригостити сусідів з Рахова. Це закарпатське містечко - побратим Свидника і участь у змаганні бере не вперше. Одна із учасниць команди - Ганна Ковальчук - розповідає нам інтернаціональну історію свого життя: народилася у Рівному, та заміж вийшла вже тут - у Словаччині.
Тим часом почесне журі виносить свій вирок: найкращі вареники наліпили "Жінки зі Свидника". Їхні односельці - радіють: плескають у долоні та піднімають тости. Без чарчини на святі не обійтися - у горах прохолодно, дме вітер. Свидницька корчма не вміщує усіх охочих, тож гості смакують саморобний мед і традиційну сливовицю. За кілька годин, свято завершується. Люди розходяться, та обіцяють повернутися улітку, коли у Свиднику розпочнеться Міжнародний фестиваль української культури.