"Судні роки" мукачівки Галини Гренко

Це - не новизна. Згадаймо шедеври Тараса Шевченка - поезії у супроводі живопису. Але в Галини Гренко - це не повтор, а власне бачення світу. І дуже своєрідне, пов'язане з нашим краєм, фольклором Карпат, національними традиціями, побутом, звичаями. А сприйняла вона чимало з народних джерел і їх глибин, багато в чому їй допомогла робота на заводі „Мукачів-прилад", згодом - у Художньому комбінаті, де була не лише дизайнером, а й майстринею цеху.
Та аспекти виробництва не задовольняли поетичну і художницьку її душу. І взялася за справжнє мистецтво - живопис, поезію та прозу. Працювала вдень і вночі. Невдовзі кілька її найталановитіших полотен побачили люди на персональній виставці в Художній галереї Мукачева. Оцінили їх високо. За оригінальність, неповторність. І не було випадко-. вістю, що й на республіканському вернісажі її твори сприйняли як оригінальність у мистецтві. А потім були - Міжнародний фестиваль національних меншин, оглядини в Росії...
Неординарні пейзажі з багатогранними параметрами заінтригували і багатьох приватних колекціонерів Угорщини, Словаччини, Німеччини, Чехії, Америки...
Ми бачили Ті полотна. Але й читали поетичні твори. Почали зі збірки „Срібне павутиння", яку, до слова, високо відзначив Київський слов'янський комітет - Дипломом за творчу позицію і талант.
І не було для нас дивним, що Галина Іванівна написала багатоплановий роман „Без права на щастя".
...Та, давайте, будемо спільно читати і розглядати книжку з ілюстраціями авторки „Судні роки". Поезії, пейзажно-філософські твори у неї - єдине ціле в творчості (і тут не треба „мудрувати" з приводу того, що - на українській і російській мовах - вони їй майже однаково доступні у висвітленні реальності художнього і поетичного сприйняття, головна ж цінність - мистецтво).
Книжка складається з двох циклів - „Межа гріха" та „Перед лицом столетий". Перший, сказати би, більше наповнений лірикою і духовністю, другий увібрав ще й історичні мотиви.
І знову ж - ілюстрації. Вони вникають у святість і гріхи людей, праведність і непра-ведність. Авторка зобразила це шляхом художності так:
І знов - переді мною чисте полотно -
Як землиця спрагла дощу просить,
Молить, вабить: змалюй мене...
А я шанобливо перед ним стою і собі прошу,
Прошу, щоб злились у гармноію,
Щоб лягли на полотно без фальші,
Видіння, що народились за покликом душі,
За велінням мого серця,
Із святої миті одкровення, з благословення,
Мені дарованого Богом...
Поетеса-художниця добре розуміє, що одних одкровень і бажань відтворити замало, тут потрібне справжнє мистецтво, і хоч „застиглими мазками лягають на полотно дощі, вітри, завірюхи", мисткині боязко, що все може пгти у життя в „кайданах рамки", буде жити або безплатно помре „скривджена чи незаслужено піднесена". Та оптимізм зміцнює віру поетеси:
/, може, у віках майбутніх
Комусь всміхнеться І моя мадонна,
І подарує комусь радість...
В однойменному вірші „Судні роки" поетеса переносить власну тривогу в світ:
/ я вже в тому дні, що, ставши судним,
Розтягся, розрісся на роки.
І вже інша суть, і вже інша сутність мого
полону,
Інший вимір - сама вічність водить моєю
рукою.
Справжня поезія завжди створює мудрість, неповторні образи. І радує, що талановита поетеса й художниця геть відкинула спосіб „складання" віршів, як це, на жаль, робить багато хто з початківців і навіть „класиків", у чомусь, передовсім - у філософічності - вона схожа на відому українську поетесу з світовим іменем Ліну Костенко, в.якої що не рядок - то злиток філософії і життєвої мудрості. Але Галина не запозичує, вона творить сама!
Можна би достоту розглядати кожен поетичний й живописний твір Галини Гренко. Та хочеться нам, щоб це зробили читачі й глядачі, щоб самі почерпнули жменями зерно таланту, сприйняли образи, думки, відкриття авторки, її бачення світу, життя, душі й серця.
Сприйняти талант - це стати духовно багатшим.

Василь ТАНЧИНЕЦЬ, Василь ТРЕБА,
члени Національних спілок журналістів та письменників України

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати