Ужгородець Андрій Мовчанюк за 12 років зробив близько 4000 татуювань

Про те, які тату модні нині, скільки триває процес татуювання і як тату впливають на людей, Андрій радо погодився розповісти «Старому Замку «Паланку». 
Портрет бабці на грудях – на фарт
  – Андрію, розкажи, як і чому захопився татуюванням?
– Я давно мріяв мати тату-малюнок. Любив рок, їздив на концерти, одного разу поїхав на «Rolling Stouns» у Будапешт, це було, здається, 1996 року. Зайшов у салон, хотів зробити собі тату, а там невеличкий трайбл (абстрактне плетіння із чорних або синіх загострених ліній, фігур, які складаються у візерунок. – Авт.), коштував приблизно 350 доларів. Друг порадив: «Ти ж художник, можеш сам навчитися». Я залишився в Будапешті, взяв товариша, який знав угорську, і цілий тиждень ми ходили по салонах, просили повчитися. Всі нас просто відсилали подалі.

На вулиці випадково зустрілися з рокером, придивилися, а у нього свіжі татуювання на руках. Я підійшов, запропонував пива, він охоче погодився. На щастя, виявилося, що це татуювальник, він і почав мене вчити. Ще півроку я їздив до Угорщини, вчився, а вже за третє своє тату взяв гроші.
– Що саме зробив, пам’ятаєш?
– Акулу в кольорі, а найперше тату – листок коноплі другу набив.
– Скільки з того часу виконав татуювань?
– За дванадцять років, які працюю, думаю, тисячі чотири набереться.
– І відтоді не пробував займатися чимось іншим?
– Я пишу картини, співаю у гурті, складаю пісні. Але це моя робота, улюблена, від якої маю справжнє задоволення. Я ж сам люблю татуювання.
– Скільки їх у тебе?
–  Тепер шість досить великого розміру, але в майбутньому їх буде більше, майже на всіх частинах тіла.
– Звідки береш фарби, голки і всі інші інструменти?
– Замовляю в США через Інтернет, вони там найкращої якості, виготовлені за новітніми розробками. Крім того, до Європи матеріали потрапляють з великою націнкою. Я постійно стежу за новими технологіями, через той же Інтернет, журнали. На конвенції з татуювання збирається багато колег, одночасно працює 50 майстрів, з якими обмінюємося знаннями і досвідом.
Це все дуже хороші хлопці. Розумієш, тату – наче талісман. Не кожна людина може за це братися. Раніше їх робили шамани, служителі культу, бо то відповідально, наколювання змінює життя людини. Його й тепер часто роблять на удачу. Наприклад, я наколов одному хлопцеві на грудях портрет бабці-циганки, ворожки. Вона взяла його з дитбудинку, виховала, і він всім у житті їй зобов’язаний. Тату він робив із вдячності і на фарт.
 «Голка проникає у шкіру на третину міліметра»
 – Можеш пригадати якусь цікаву роботу за останній час?
– Недавно був цікавий клієнт – клоун із цирку, який гастролював в Ужгороді. Він попросив мене зробити тату сімох паяців у вигляді браслета на біцепсі руки. Я намалював ескіз із 7 різнокольорових арлекінів, усі різні. Доки він був у мене, цирк поїхав у Мукачево, мусив доганяти.
– На патріотичні теми щось доводилося робити?
– Тризубці переважно. А колега, який нині працює в Лос-Анджелесі, знаю, робив тату Бандери на фоні лісу.
– Тобі особисто які тату більше подобаються – кольорові чи чорно-білі?
– Мені – кольорові, але народ частіше вибирає чорно-білі. Хоча робити подобається і ті, й  ті, головне – щоб тема не була заяложеною. У випадку з арлекінами я дістав величезне задоволення, навіть знижку зробив. До речі, працювали ми дуже довго, близько 10 годин.
– Як людина вибирає малюнок, який хоче мати на тілі?
– По-різному. У мене дуже багато ескізів – є з чого вибрати. Хтось приходить з ідеєю, а я вже роблю малюнок, дехто приносить власні.
– Чи буває, що клієнти просять вивести тату?
– Звичайно, якщо тату неякісне – друг зробив чи в армії бахнули... Але якщо воно зроблене хорошим майстром, ти не захочеш його виводити, радше ще одне поставиш. Бо це наче хвороба (сміється. – Авт.).
– Є стереотип, що татуювання завдає болю?
– Взагалі ні, але є певний відсоток людей, яким досить боляче. Голка проникає у шкіру максимум на третину міліметра. Боляче, якщо сеанс довгий, тому робота триває максимум 4-5 годин. Хоча, бувало, я працював і півдоби безперестанку – коли треба було зробити тату терміново.
– Як це – терміново?
– Наприклад, є багато туристів, які іншим разом прийти ніяк не зможуть. Адже ціна на таку роботу в Європі, та навіть і в Києві, вища вп’ятеро. Якось приходжу на роботу, а там мене чекає жінка років 60. Каже, зробіть мені терміново татуювання, я сама з Угорщини, зараз їду додому. Я її прошу назвати серйозну причину, через яку я мушу з нею, а не з запланованим клієнтом працювати? У від­повідь: «З мене в Угорщині вже всі подружки сміються, бо тільки я не маю татуювання».
– Дехто не хоче татуювання, бо каже, що пропорції тіла зміняться і воно розповзеться або зморщиться…
– Насправді це не так. Фарба містить спеціальні компоненти, які тримають форму. Тому на місці, де є тату, не буває розтягнень або зморщок, воно притримує шкіру наче гліцериновий корсет. Тіло може змінитися, але тату залишиться майже таким самим.
«Роби щось, бо ця Маша – така погань»
 – Андрію, чи є у вашій справі дівчата?
 – Їх дуже мало – двоє на сотню хлопців. Жінки ж шаманами не бувають (сміється. – Авт.).
 – Які тату найчастіше роблять нині?
– Найпопулярніші теми – ієрогліфи і скорпіони.
– Цікаво, а чому скорпіони?
– Я десь читав, що Закарпаття перебуваю під впливом цього знаку Зодіаку. Можливо, люди інтуїтивно тягнуться до нього, шукають підтримки. Адже, повторюю, тату змінює життя, я на собі це відчуваю.
– Суттєва різниця між тим, що обирають чоловіки і жінки?
– Звичайно. Чоловіки роблять більш жорсткі тату, з черепами, монстрами, хочуть більших розмірів. Дівчата ж вибирають квіти, метеликів, орнаменти. Крім того, навіть якщо тема малюнку однакова, то пантеру, наприклад, я чоловікові зроблю зовсім іншу, ніж жінці.
– Напевно, є зужитковані теми, які тобі вже добряче докучили…
– Ієрогліфи набридли. Та, напевно, не тільки мені, а всім майстрам. Вони стали попсовими, але ж не всім підходить один і той самий малюнок. Якось приходить  хлопець і просить витатуювати ієрогліфи. Я на нього глянув – блондин, голубі очі, за типажем щось інше треба. Переконав вибрати напис готичним шрифтом – врешті клієнт залишився дуже задоволеним.
Утім написи цікаво робити, ті ж скандинавські руни дуже гарно виглядають, крім того, це альтернатива банальним ієрогліфам. Ще часто приходять пари, які хочуть мати на тілі імена одне одного. Але був випадок, коли хлопчина прийшов наколоти ім’я своєї дівчини, яку звали Маша. Я, звісно, зробив, а  за півроку він приходить і каже: «Роби щось, бо ця Маша – така погань». Довелося Машу «переписати» на Маму. Тому я не раджу ставити імена. А якщо вже така велика любов, то я тихенько шепну, що, коли щось не так, все можна переробити (сміється. – Авт.).
– Чи є теми, малюнки, на які ти ніколи не погодишся?
– Ніколи не зроблю сатанистську символіку. Коли бачу, що людина хоче щось таке, про що згодом може пожалкувати, намагаюся відрадити, натякаю, що може бути біда, і люди прислухаються. Наприклад, приятель хотів, щоб я зробив йому ангела, прибитого колом до тіла. Я його відрадив, і ми витатуювали просто янголятко зі стилетом у руках. Мало хто над цим замислюється, але в мене серйозна робота, і я відчуваю відповідальність за неї.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати