Сьогодні ж цей реконструйований медичний заклад можна справедливо назвати зразковим. Перебуваючи тут, не покидає відчуття, що ти не в українській лікарні, а в якомусь європейському госпіталі.
Про жахливі умови лікування хворих згадує й головний лікар обласної інфекційної лікарні Михайло Поляк. «Заклад був у жалюгідному стані, – розповідає Михайло Амброзійович. – Обшарпані стіни, брак води, теплопостачання, а також світла в палатах і коридорах, майже в кожному з боксів не працювали туалети тощо. Потреба масштабної реконструкції просто витала в повітрі. Добре, що 2003 року вийшла постанова Кабінету Міністрів України «Про запровадження Державної програми будівництва сучасних інфекційних лікарень в обласних центрах та великих містах на 2004–2010 роки». Обласна влада миттєво зреагувала на таку постанову і фактично вже на початку 2004 року була готова проектно-кошторисна документація, частково виділені кошти – й розпочалася реконструкція й капітальний ремонт. Почали з каналізаційних мереж і водопроводу, встановили локальні очисні споруді – єдині такого роду в лікувальних за¬кладах Закарпаття. Потім розділили корпус на дві частини, в одній із яких проводилися ремонти, а в іншій лікували пацієнтів. Одне слово, будівельники виконали свою роботу на славу, й нині я можу впевнено сказати, що наш медичний заклад – це лікарня європейського типу, подібну до якої ще треба пошукати в Україні. Нині тут можуть одночасно перебувати 100 пацієнтів – 60 дорослих і 40 дітей».
Загальний кошторис усіх ремонтних робіт (із реконструкцією та впорядкуванням території) сягнув 12 мільйонів гривень.
За словами Михайла Поляка, перебоїв із фінансуванням, яке відбувалося за рахунок обласного бюджету, не було. «Ми мали повну підтримку голови ОДА Олега Гаваші та начальника управління охорони здоров’я Михайла Турянчика. Вони неодноразово бували на об’єкті, контролювали хід робіт, і, зокрема, завдяки їхній особистій участі ми в доволі короткі терміни добилися такого результату. Деякі відвідувачі навіть цікавилися, у кого ми замовляли дизайн інтер’єру».
Сьогодні ремонтні роботи на фінальній стадії: впорядковується територія, влаштовується окремий в’їзд, встановлюється огорожа, як це має бути в кожній інфекційній лікарні, адже рух транспорту через її територію заборонений. «Сьогодні наш медичний заклад відповідає всім законодавчим актам і санітарно-гігієнічним нормативам, які регулюють нашу роботу. Адже інфекційна лікарня – це режимний об’єкт: забороняється відвідування хворих і вільне пересування останніх відділенням. Замість звичних палат – бокси, які фактично ізолюють хворого від навколишніх, аби запобігти поширенню інфекції. Кожен із боксів має окремий туалет та ванну, тобто можемо говорити, що в нашій лікарні створені фактично готельні умови», – каже Михайло Амброзійович.
Майже стовідсотково забезпечена обласна інфекційна лікарня й медикаментами. Виняток, за словами головного лікаря, становлять хіба що дуже дорогі медикаменти для лікування гепатиту С. «Інші ліки закуповуємо повним обсягом, у тому числі для лікування гепатитів А і В. Окрім цього, маємо запас медикаментів на випадок надзвичайних ситуацій – спалахів інфекцій, масових отруєнь тощо».
Що ж до медичного обладнання, то, як сказав сам Михайло Поляк, «не все зразу». Поступово лікарня поповнюється сучасною медичною технікою: закуплено апаратуру й незабаром запрацює реанімаційне відділення, за обласні кошти придбали дихальний апарат, кардіомонітор та обладнання для клінічної лабораторії. «Надзвичайно важливим для області є обстеження недужих на вірусні гепатити, адже захворюваність на гепатит А на Закарпатті вища за загальноукраїнську всемеро. І хоча цьогоріч цей показник знижується, що є наслідком профілактичної роботи лікувальною сіткою та мережею СЕЗів, у тім числі й вакцинації, у жодному з районів сучасні методи обстеження не застосовуються. А тому на базі нашої клінічної лабораторії хочемо створити серологічний відділ для обстеження хворих на вірусні гепатити з усієї області. Також, ураховуючи той факт, що вірусні гепатити В і С дають високий відсоток хронізації, то, знову ж таки, за сприяння управління охорони здоров’я ОДА, плануємо створити гепатологічний центр. Цими хворими в області спеціалізовано ніхто не опікується: частково вони лікуються в гастроентерологів, частково – в інфекціоністів, дехто – в терапевтів. Ми ж хочемо скласти базу даних цих людей і займатися не лише тими, хто хворіє тепер, а й тими, хто вже переніс гепатит, аби уникнути можливих ускладнень. Гадаю, що до кінця року ми це питання мали б вирішити», – каже Михайло Амброзі¬йович.
Також цьогоріч планується завершити виготовлення проектно-кошторисної документації для централізованої бактеріологічної лабораторії. Обслуговуватиме вона всі заклади – як обласного підпорядкування, так і районні лікарні, що дасть можливість більшість інфекційних захворювань діагностувати безпосередньо в нашому краї.
Якщо говорити взагалі про інфекційну захворюваність на Закарпатті, то вона нижча, ніж в Україні. Однак є інфекційні недуги, захворюваність на які в нашій області вища проти середньоукраїнської. Це вже й згадуваний гепатит А, лептоспіроз, менінгококова інфекція та дифтерія. Що стосується гепатиту А, то головною причиною його поширення, на думку Михайла Поляка, є низька якість питної води в нашому краї. «Здавалося б, Закарпаття – туристичний край із хорошою екологією, однак якість питної води могла б покращати. Що казати про райони, якщо навіть в обласному центрі вода подається за графіком і не відповідає всім нормам. Тому для обласної та місцевих влад питання питної води, як мовиться, номер один».
Та все ж справи в нас набагато успішніші, ніж в інших регіонах України. «Я завжди наголошую, – каже Михайло Поляк, – що інфекційна захворюваність – це відображення соціально-культурного розвитку суспільства. А якщо врахувати те, що в нас недужих на інфекційні хвороби менше, ніж загалом у державі, то думаю, що ми не так уже й погано виглядаємо на тлі інших областей».