Кошиками жінка торгує 13 років. Завозить їх із села Іза, що на Закарпатті.
— Там із ранку до ночі плетуть від малого до старого. Дитя з чотирьох років уже вставляє прутики в денце корзинки, — розказує Сторчак. — Туди часто завозять пиво з Полтави. А назад грузовик їде порожняком. Так я стараюся побільше виробів набрати. Буває перевожу їх поїздом. Беру оптом одразу по 400.
Ольга — продавець за фахом. Її чоловік військовий. Донька Заріна заочно навчається в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого в Полтаві.
— Оце заради дочки й стою тут. На оплату навчання їй заробляю, — розповідає. — Найбільше купують перед Пасхою та грибною порою.
Нині жінка вдень продає по 2–3 кошики. У місяць має до 3 тис. грн. Найдешевші кошики, пофарбовані темно-коричневою фарбою, коштують 25–40 грн. Їх беруть переважно мешканці сільської місцевості. Городяни купують корзини природного кольору, лише злегка покриті лаком. Такі коштують 50–70 грн. Найбільші — до 100 грн.