Цілителька із закарпатського Рокосова запевняє, що відчуває болячки дотиком пальців

... На вулиці біля її воріт стоїть кілька автівок. У дворі — черга людей. Дізнаюся, що всі приїхали здалека. Про рокосівську цілительку знають навіть на Київщині, бо на одній із авто побачила київські номери.
...Коли Юлія Кляп дізналася, що я журналістка, то навідріз відмовилася спілкуватися зі мною.
— Я не хочу ніяких кореспондентів! — замахала руками та головою з порога. — До мене недавно приїжджали з камерою, — продовжує . — Звідалися, як лікую, чим лікую? А я їм кажу, що не я лікую, а Бог! Ніко ня сьому не вчив.
Та, попри таку свою катего¬ричність, все ж таки погодилася поспілкуватися зі мною.
«Вставляти диски» в хребті Юлія Кляп знала ще маленькою дитиною. Цей дар, каже, в неї з народження, від матері — Ержії Ліхтей — передався у спадок. Але людей почала приймати після того, як помер її чоловік Михайло. Покійний дуже не любив, згадує вона, щоб одно¬сельці та чужі оббивали поріг їхньої хати.
—  Вас називають цілителькою, — кажу їй.
— Та яка я цілителька! — заперечує скромно. — Нічого надзвичайного не роблю. Просто диски вставляю, — розповідає про себе. — Розганяю солі на спині, виправляю хребет. Знаю, де які хребці знаходяться, відчуваю пальцями нерви, м'язи.
— У вас є якісь свої секрети-замовляння? — цікавлюся далі.
— Ніяких замовлянь! — знову заперечує. — Я вірю в одного Бога! Щонеділі відвідую церкву. Встаю і лягаю з молитвою!
Юлія Кляп відчуває хвороби спини пальцями, як музика-самоучка клавіші баяна чи струни скрипки.
— Мені достатньо промасажувати спину хворого, і я вже бачу, чи зможу цій людині допомогти, — каже вона.
Вона пояснює, що у здорової людини хребет твердий. У важких хворих, кістки і хребці — м'які, вони під її пальцями хрупають. Таким хворим відразу відмовляє. Щоправда, ніколи не каже їм про це. Оскільки ці люди думають, що Юлія Кляп — їхня остання надія. А їй від цього боляче.
—  Я ж не Бог, і не дохтор! — додає. — Не лікую «погані» хвороби. Бо безсила помогти таким людям! Нічим не можу зарадити і кривим з народження! Просто виправляю викривлення хребта, але не дуже застарілі.
Нашу розмову з рокосівською цілителькою час від часу переривали її відвідувачі. Одним вона вправляла вивихи на нозі. Другим — диски. І робила вона це швидко. Почула, як в одного з пацієнтів голосно захрустіли хребці. А був і такий, який погодився сфотографу¬ватися під час сеансу.
У її маленькій хаті всього дві кімнати: в одній мешкає сама і приймає людей. А поряд, за бі¬лою у квітах шторою, сховалася невеличка кухня. Помітила, що в кімнаті чисто і прохолодно. А ще темно, але не понуро. Як у церкві, по закутках і на стінах - ікони. І приємно пахне ладаном! Звернула увагу, що кожна дрібничка в хаті має своє місце. Дерев'яна підлога встелена приємно лагідного кольору паласами, на ліжку пірамідою складені подушки, одягнені, як немовля, в ажурне плетиво. На вузеньких вікнах посміхаються білизною фіранки! На підвіконні — квіти. Їх у Юлії Кляп багато і всі однакові.
—  Це — золотоус! — каже вона. — Квітка має цілющі влас¬тивості.
З її листочків вона готує спе¬ціальну мазь. А ще, каже, можна варити чай.
Юлія Кляп, виявляється, знає безліч народних рецептів, які «розганяють солі» на спині та лікують кістки. Після сеансу, запевняє, бачить по людині, чи потрібно тій пити її настої. Дуже часто радить, з яких квітів, гілок треба варити чай. Не цурається вона і традиційних медикаментів.
Моя співрозмовниця каже, що після її масажу треба берегтися три тижні. За цей період не можна піднімати важке і надмірно працювати. Бо тоді знову доведеться їхати до неї. Після масажу добу болить хребет. Але біль минає, і людина — ніби заново на світ народилася!
Не подобається їй, коли вночі до неї приходять п'яниці з виви¬хами рук та ніг.
—   Хлопці — бітанги! Поб'ються вночі на дискотеці ци в барі, повикручують собі руки-ноги і додають мені клопоту, — продовжує жінка.
Про своє життя - тільки важко зітхнула! Було воно в неї нелегким і сумним! Хоч Мова в неї по-сільському проста, але в її словах стільки горя і водночас доброти та мудрості!.. У тринадцять років померла її ненька. Залишила на старшу Юлію ще п'ятьох менших її сестричок. Наймолодшій було тоді всього дев'ять місяців.
—  Мамка вмерла на Цвітну ниділю, — згадує. — Загинув наш старший брат у войську. Коли мамці про це вповіли, вона почала волосся на голові виривати, далі — заойкала, вхопилася за серце і не стало її!
Так Юлія Кляп, як найстарша сестра, залишилася одна на ґаздівстві. Найважче було раду дати сестрам, особливо, найменшій Марточці, пригадує.
Дитина весь час хотіла їсти, плакала.
—  Я давала їй мокру ряндочку цицяти, в яку замотувала цукор. Отак моя Марточка і засипала, — каже.
3 бідою у хаті повиростали всі сестри, повиходили заміж. Юлія Петрівна каже, що їй по¬щастило з чоловіком. Але щастя тривало недовго. Бо її чоловік Михайло рано помер. Він був трактористом.
— На тракторі виїхав на колгоспне поле копати мелай, — продовжує вона. — А там стояли дві цистерни з аміачною селітрою. Муй чоловік надихався, а потому похворівся і помер.
У Юлії Петрівни троє дітей: дві доньки - Анна та Марія і син Василь. Багата вона і на внуків, і на правнуків. Між іншим, її Марія також має дар виправляти хребет. Але принципово цим не займається. Жінка каже, що донька вдалася характером в батька - не любить, щоб до хати приходили чужі люди.
***
«НЗ» вирішили поціка¬витися ставленням традиційної медицини до мануальників. За коментарем звернулися до заввідділенням ортопедії та мікрохірургії ОКЛ, обласного травматолога, кандидата медичних наук Володимира ГАЙОВИЧА:
— Якщо людина має проблеми з хребтом, то в багатьох ви¬падках масажі і справді їй допомагають. Але треба пам'ятати про те, що під маскою остеохондрозу (відкладення солей) може ховатися пухлина хребта та туберкульоз і ще деякі небезпечні хвороби, які зменшують міцність хребців. У таких випадках масаж може призвести до перелому хребта та паралічу. І тому перед тим, як іти до мануальника, потрібно звернутися до професійного лікаря, який виключить вище перелічені проблеми.

Теги:

15 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати