Закарпатська обласна рада б'є на сполох щодо проблеми солених озер у селищі Солотвино

Щоб, як мовиться у листі, привернути увагу громадськості та органів влади щодо вирішення цього вкрай важливого для області питання. Публікуючи з деякими правками та скороченнями офіційну ухвалу і загалом поділяючи стурбованість депутатів, ми водночас дозволимо висловити деякі міркування у розвиток порушених проблем.
Отож, заслухавши та обговоривши інформації голови Тячівської районної ради В. В. Кушілки, першого заступника начальника головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації С. Ф. Нодя, голови постійної комісії обласної ради з питань розвитку продуктивних сил, виробничої інфраструктури, банківської діяльності та інвестицій  В. П Лінтура, головного лікаря Української алергологічної лікарні Я. В. Чонки, наукового представника інституту УкрНДМІ НАН України Є. І. Піталенка, заступників міністрів аграрної політики  О. О. Шевченка та з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Б. І. Костенюка, інших поважних посадовців, обласна рада погоджується з ними в оцінці унікальних бальнеологічних властивостей родовища, де понад два століття шахтним способом видобувається сіль.
Ще донедавна тут функціонували шахти N 8 та N 9, що входять до складу державного підприємства "Солотвинський солерудник", підпорядкованого Асоціації "Укрсіль" Міністерства аграрної політики України. Цей рудник постановою Кабінету Міністрів за N 1734 внесено до переліку тих, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Крім того, у підземних виробках вже 40 років діють республіканська та обласна алергологічні лікарні, де щороку оздоровлюється майже 6,5 тис. хворих на бронхіальну астму. Всього за даними медиків такого лікування потребує близько 2 млн громадян України.
На жаль, сьогодні діяльність як підприємства, так і медичних закладів перебуває на межі існування. Річ у тім, що наприкінці 2004 року внаслідок аварії зруйновано армування вентиляційного стовбура шахти N 8 та перекрито стовбур на глибині 76 метрів. Будівлі шахти N 9 у зв'язку з довготривалою експлуатацією в агресивному середовищі також перебувають в аварійному стані і непридатні для використання. Після руйнування металоконструкцій накопичувальних бункерів пункту завантаження вагонів у січні 2006 року почався активний процес затоплення шахтних виробок та появи карстових утворень, що призвело до припинення видобутку солі.
Попри неодноразові звернення обласної державної адміністрації, обласної ради, депутатів Верховної Ради України від Закарпатської області, після яких прийнято понад 60 доручень Кабінету Міністрів, та Міністерства аграрної політики справа не поліпшується. Головна причина - відсутність належного фінансування. Приміром, з держбюджету нинішнього року Солотвинському солеруднику виділено лише 15 млн грн для проведення аварійно-відбудовних робіт на згаданих шахтах, хоча потрібно набагато більше.
Тим часом стан справ стає дедалі критичнішим, особливо після того, як активізувалися карстові процеси на території шахтних виробок. Провалля в урочищі Чорний Мочар в смт. Солотвино збільшилося в 10 разів і становить близько 1,2 млн. кубометрів, в районі колишнього рудника N 7 - близько 684 тис. кубометрів, що може призвести до людських жертв, оскільки в небезпечній зоні розташовано 329 будинків, де проживає близько 1000 жителів. Сюди також потрапляють об'єкти інфраструктури селища: дві школи, лікарня, мережа централізованого водопостачання та водовідведення, лінія електромереж, ділянка автошляху державного значення Мукачеве - Рогатин.
Тому, вважають депутати, слід вживати невідкладних заходів з боку центральних органів виконавчої влади. Враховуючи, що 1 кубометр гравійно-піщаної суміші коштує близько 80 грн, то лише на заповнення проваль потрібно витратити 204 млн 320 тис. грн. Тому, відповідно до статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обласна рада вважає ситуацію, що склалася на родовищі і держпідприємстві "Солотвинський солерудник", надзвичайною і просить Кабінет Міністрів визнати її такою на державному рівні. Вона просить дати відповідне доручення невідкладно розробити відповідну державну програму за участю Мінагрополітики, Мінекономіки, Мінфіну, Мінприроди, МНС, МОЗ, Мінрегіонбуду, Мінпраці та облдержадміністрації, де передбачити весь комплекс робіт з приведення території до безпечного стану, відселення мешканців з потенційно небезпечних житлових будинків та безпечної експлуатації підземних відділень алергологічних лікарень, автомобільної та залізничної магістралі, вирішення соціальних питань.
Ще одне клопотання торкається дозволу на фінансування Солотвинського гірничорятувального взводу Закарпатського зведеного загону постійної готовності за рахунок видатків державного бюджету на утримання державних спеціальних аварійно-рятувальних служб за програмою держбюджету "Аварійно-рятувальні заходи на загальнодержавному і регіональному рівнях при надзвичайних ситуаціях". І, звичайно ж, депутати просять столицю фінансової допомоги в погашенні заборгованості з виплати заробітної плати, що склалася на держпідприємстві "Солотвинський солерудник".

КОМЕНТАР ОГЛЯДАЧА. Стан справ на згаданому об'єкті справді кепський. І можна було б без святотатства вітати ініціативу депутатів обласної ради, а по правді, їхнє щире прагнення отримати з держбюджету "якихось" там двісті з гаком млн грн. для ліквідації лиха, якби в скарбниці відчувався їх надлишок. На жаль (і це ні для кого не таємниця!), тут якраз навпаки. Звідки взяти додаткові фінансові ресурси? За рахунок скорочення й без того символічних витрат на оборону, охорону здоров'я, соціальних програм? Чи може витрат, пов'язаних з ліквідацією відомих паводків на Закарпатті?
Зараз простіше простого калатати в усі дзвони, благаючи державної допомоги. Але ж, даруйте, панове-добродії, те, що скоїлося в Солотвині, - це не грім серед ясного неба восьмирічної давнини, коли важко було спрогнозувати небачену кількість опадів. Наслідки у конкретному випадку були цілком передбачуваними, зважаючи, що впродовж багатьох років на шахтах не оновлювалися основні виробничі фонди, не зміцнювалися зотлілі від дії агресивного середовища металоконструкції тощо. Усвідомлювали, чим таке може окошитися, дирекція рудника, його столичне керівництво з Мінагропрому, зрештою поважні посадовці обласного рівня? Поза усілякого сумніву! А тепер от зажурено чухають потилиці, просторікуючи, мовляв, ти диви, треба ж було такому статися і, перепрошую ... канючать бюджетні гроші.
Так, рятувати унікальне родовище слід невідкладно. Але не виключно коштом держави. Ні для кого не є таємницею, що поблизу копалень впродовж принаймні п'ятнадцяти літ за рахунок держпідприємства живуть, горя-біди не знаючи, чимало комерційних структур. Біля викачаних з шахт солоних вод, на берегах штучних водоймищ концентрованої ропи, останнім часом виросла сила-силенна баз відпочинку, готелів, кемпінгів та пансіонатів, де щороку, за скромними підрахунками, перебуває до 150 тисяч чоловік з усієї України.
Неважко полічити, який зиск від дармової (на казенні кошти викачаної з підземелля!) ропи мають власники цих, так би мовити, курортів місцевого рівня. Ще цікавішим є питання, чи сповна розраховуються вони з державою за використання природних ресурсів? Автор цих рядків, який не вперше відвідує Солотвино, має з цього приводу неабиякі сумніви. Хоча гроші там обертаються з семизначними цифрами.
Чи усвідомлюють грошовиті хазяї "Ельдорадо", "Меріленду" та інших місць відпочинку, що з зупиненням видобутку солі, а відтак припиненням викачування ропи на поверхню, вони назавжди втратять вельми прибутковий бізнес? Коли так, то, може, варто було б за прикладом депутатів обласної ради виступити ще з однією ініціативою. А саме, власним коштом та відомих закарпатських багатіїв взяти участь у порятунку родовища. Принагідно обезсмертивши свої імена для майбутніх поколінь.
Подумайте, панове-добродії. Бо час не терпить зволікання, бо ліпше розщедритись навіть значною сумою зараз, аніж завтра втратити стократ більше.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати