Чи почує влада україністів світу?

— Ганно Аркадіївно, перш ніж розповісти про VІІ Міжнародний конґрес україністів, коротко про Міжнародну та національні асоціації україністів.

— Міжнародну асоціацію створила на базі національних на початку 90-х років наша Академія наук для координації дослідницької роботи у царині україністики у всьому світі. Так склалося, що об’єктивну україністику до розпаду СРСР досліджували в зарубіжжі. Там порушували всі ті проблеми, які тут були заборонені, зокрема питання Голодомору, національних відносин, асиміляції, утисків української мови в СРСР. Після проголошення незалежності Україна закономірно взяла на себе функції координатора цих досліджень.

Такий Конґрес україністів відбувається вже всьоме. Щоразу — в Україні, але в різних містах: Києві, Харкові, Одесі, Чернівцях, Львові, Донецьку, Сімферополі. Ми це робимо свідомо, щоб розвивати україністику в реґіонах. Цього року Конґрес відбувся спершу в Сімферополі, Львові, а його основна заключна частина — у столиці. Ми вирішили націлитися на розгляд глобальних тем. Адже завдання україністики — виокремити найболючіші проблеми життя української громади: історичні й нинішні реалії, стан та особливості побутування культури, проблеми мовні.

— Назвіть приклади таких тем.

— Для проведення засідання в Криму я запропонувала тему “Крим в історії та культурі України”. Ми, вчені, вкотре підтвердили, що Крим — складова частина України з найдавніших часів. Він органічно вписувався в життя української спільноти. Навіть у Кримському ханстві українці домінували в етнічній структурі населення попри те, що були впокореною частиною ханства.

На конґресі, що відбувся у Львові, ми розглядали важливу тему української діаспори, її зв’язків з Україною.

— Якою була основна проблематика засідань конґресу в столиці?

— Етнічна історія, формування українського народу, сьогоденні політичні реалії — це теми секцій історії та політології. Дуже важливу тему Голодомору розглядали на спеціальній секції, а також на “круглому столі”. Низку “круглих столів” присвятили нинішнім реаліям України.

— Представники яких країн брали участь у роботі конґресу?

— Це понад сто вчених із Росії, Італії, Словаччини, Угорщини, США, Австрії, Польщі (найбільша делегація), Сербії, Канади, Великобританії, Болгарії, Німеччини, Хорватії, Чехії. Разом із українськими вченими зі столиці й реґіонів у конґресі взяли участь майже 400 осіб.

Ми сподівалися, що на такий поважний Міжнародний конґрес належним чином відгукнеться українська влада, бо низку найболючіших проблем щоразу обговорюють вчені-україністи, але влада залишається бездіяльною. А ми досліджуємо й обґрунтовуємо доконечність існування української мови як державної, право народу на самодостатнє буття, болючі інтеграційні процеси за 17 років незалежності. Чому так затягують деякі процеси? Ми знаємо, що українські емігранти нової хвилі за рік—два опановують італійську, португальську, інші мови. А у нас держслужбовець високого рангу ніяк не оволодіє державною мовою. Це нонсенс з точки зору науки. Отже, не так вибудовують мовну й культурну політику.

— Дивно, адже влада мала б бути зацікавлена в консолідації нації…

— А у нас відбуваються навіть дезінтеграційні процеси. Так, періодично з’являються сепаратистські заяви на сході України. А нещодавно виникли проблеми з так званим русинством. Днями відбулася всерусинська конференція в місті Мукачевому, тобто на території України, де пролунали антидержавні заклики переглянути Акт приєднання Закарпаття до України і відокремити його від нашої держави. Це заклики до руйнації держави, небезпечні, антиконституційні.

— Влада мала б негайно відреагувати.

— Реакції немає жодної. Наші колеги з Ужгорода б’ють на сполох: “Допоможіть. Нас позбавляють права бути українцями, накидаючи фальшиву тезу про якийсь окремий “русинський народ”. Перепис 2001 року засвідчив, що лише 0,8 відсотка закарпатців записали себе русинами. Шалений тиск на закарпатців спричиняли священики Московського патріархату.

— Що говорять учені про такі теорії, як  русинство?

— Люди просто не знають наших досліджень і не розуміють, що русини й українці — це тотожні поняття. Бо у ХІХ сторіччі русинами називали українців від Наддніпрянщини до Східної Галичини. На основній частині України утвердився термін українці, але Закарпаття і Східна Галичина тривалий час були відірвані від іншої частини України. І тут термін русин як самоназва законсервувався. Але це не означає, що зміна у частини населення самоназви спричиняє зміну етнічної структури. Українці залишаються українцями зі своїми особливостями культури, мови, які на всій території України ідентичні, лише з діалектними особливостями мови. Але немає жодного народу, який не мав би діалектів, що часто залежать від географічних, природних особливостей.

— А від чого залежить русифікація Східної України?

— Ми, етнологи, часто виїздили туди з науковими експедиціями ще в 70-ті роки. Можу засвідчити, що в сільській місцевості люди там говорили винятково українською мовою. А в 70-ті роки рішенням ЦК Компартії України заборонило функціонування українських шкіл на Донеччині. Тому сільська молодь змушена була спілкуватися в школах російською, тож маємо зросійщене покоління. Але це не означає, що відбулася зміна самосвідомості населення. Тому говорити, що ми маємо дві України, Східну і Західну, це лише гра політиків, які намагаються тримати контрольний пакет акцій над тією чи іншою територією. А щодо етнічної сутності цих земель як етнолог стверджую, що вона українська.

Те саме щодо Закарпаття: попри асиміляційний тиск Угорщини, Словаччини, українці Закарпаття почуваються українцями. Але парадокс у тому, що саме за часів незалежності активізувалися сепаратистські сили, які підживлюють наші зарубіжні західні сусіди і Москва, що зацікавлена в дестабілізації ситуації. На жаль, все це завдяки потуранням зсередини. Зокрема це стосується Закарпатської обласної ради, де найпотужніша фракція “Наша Україна”. Ось і ця конференція в Мукачевому відбувалася за підтримки представників влади, зокрема столичної.

— Закарпатське лобі — клан у столиці досить потужний.

— Наш конґрес змушений був ухвалити резолюцію з вимогою до влади припинити антиукраїнські, антидержавні випади в Закарпатті. Ми звертаємося до державної влади України з тим, щоб деякі її рішення не ухвалювали з-під поли, щоб явищу давали наукову оцінку. Щодо русинства, то відбулися десятки “круглих столів”, на яких учені спростували це явище. В Українській державі деякі представники влади вдаються до плекання сепаратистських рухів. Я виступала з цією темою на конґресі, і більшість його учасників мене підтримала, що такого далі терпіти не можна.

— Що ще непокоїло учасників конґресу?

— Стан українського етносу в Українській державі. Учені світу пропонують скликати форум чи конференцію з цього питання. Як сталося, що найупослідженіша частина суспільства в державі нині — це етнічні українці? Вони позбавлені можливості впливати на політичні процеси, бо не володіють економічним та інформаційним ресурсом. Позбавлені можливості реалізовувати своє право на культуру, інформацію, освіту, заможне життя. Не випадково сьогодні шість мільйонів саме етнічних українців — нелегали-заробітчани за кордоном. Політики мають  відповісти за це. Коли наші колеги з-за кордону приїздять сюди, вони кажуть: “Чому ви про це мовчите?” Враження таке, що наші політики не розуміють, що не можна приставити до стінки більшість нації й сподіватися, що люди мовчатимуть.

— Учені свою справу роблять, мають наукові дослідження, напрацювання. А як їх донести до народу? Наприклад, розказати українцям, що Севастополь — місто тисячолітньої історії, а не засноване понад 200 років тому російською царицею.

— Ми запрошували на урочисте відкриття конґресу в столиці багато засобів масової інформації. Прийшло лише двоє операторів із телекамерами, і то невідомо, що вони покажуть.

— А як же влада? Адже саме на нашу державність, на Незалежність так багато працюють учені-україністи. Чи почула вас влада?

— Ми запросили все вище керівництво держави. Але на урочистому відкритті конґресу, на пленарному засіданні не було нікого.

— Тобто ні Президента, ні прем’єра, ні спікера?

— Не прийшли не лише вони, а навіть віце-прем’єр, профільні міністри. Невже не можна було прийти до вчених світу, запитати про їхні проблеми, вислухати їх? Чи представникам влади нічого сказати цим людям?

— Отже, численні напрацювання вчених, які слугували б зміцненню держави, владу не цікавлять?

— Не цікавлять. Вони купують частину дослідників, які обслуговуватимуть їхні інтереси, подаватимуть препаровану інформацію. Наприклад, що у нас тут така вже демократія. На конґресі чітко пролунала думка вчених: Україна побудувала олігархічну “демократію”, тобто у нас свободи, права і майно — лише для олігархів і їхньої обслуги. Так висловилися українські та зарубіжні вчені. Саме зарубіжні гості запропонували зібратися на такий форум, де порушили питання злиденного існування, позбавлення прав, фактичної дискримінації українства в Україні.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати